Книга присвячена Анатолю Петрицькому (1895–1965), художнику першої величини українського авангарду початку ХХ ст.
Його біографія відбиває всі перипетії українського мистецтва ХХ ст., пов'язані з історією України, її боротьбою за незалежність, поразками і перемогами. Подібно до своїх старших попередників, які народилися в Україні в кінці ХІХ ст. (Малевич, Екстер, ін.), він шукає шляхи розвитку свого таланту в чужих столицях і художніх центрах. Його приваблюють ВХУТЕМАС, де він навчався в 1922–1924 роках, і Баухауз, куди мріяв поступити вчитися, але не реалізував свого наміру через фатальні політичні зміни в Німеччині.
