Поет, сатирик, драматург, актор і режисер мандрівного театру Горацій Сафрін (1899–1980) був невтомним збирачем єврейського гумору та фольклору. Народжений у Монастириськах на Тернопільщині, він виріс і прожив першу половину життя в Станиславові (Івано-Франківську), спілкуючись із аристократами і мандрівними торгівцями, народними комедіантами і професійними журналістами, цадиками та успішними підприємцями, українцями, поляками й, звісно, євреями.

Зібрані ним у антологію анекдоти, кумедні оповідки, побрехеньки та прислів’я, опубліковані в 1960–1980-х роках, стали пам’ятником незламного духу і багатої народної культури центральноєвропейських євреїв, котра відійшла в минуле після Шоа. Веселі та щемкі тексти містять частку огорнутої сентиментом пам’яті про ті дні, коли в містечках і селах України ще мешкали вічні оптимісти, візіонери і фантасти, люди доріг і власники крамничок, де торгували не лише шилом, милом і повидлом, але й міркою поезії та рефлексії над світом.