У новітній біографії письменника Василя Гроссмана (1905, Бердичів – 1964, Москва) авторка — канадська дослідниця Александра Попофф – зосереджує увагу на з’ясуванні моральних, психологічних і буттєво-побутових складнощів існування талановитої людини в умовах тоталітарної держави.
Звертаючись до листування Гроссмана з рідними і друзями, до приватних інтерв’ю, спираючись на тексти його романів «Степан Кольчугін», «Оборона Сталінграда», «За праве діло», «Все тече…», особливо «Життя і доля» та інші твори (зокрема «Чорної книги», впорядкованої спільно з І. Еренбургом), А. Попофф прокреслює магістраль діяльності письменника у постійній дилемі між можливістю відповідати ідеологічному запиту доби та вимушеністю писати в шухляду письмового столу, «без дозволу», тобто – штучною необхідністю обирати між неповною і повною правдою, між пристосуванством і прагненням до свободи, між ідеологією і життям.
Читач відчуває масштаб ціни, яку заплатив Гроссман за можливість бути собою у навколишній брехливості існування.
Котолог
