Зосереджуючись на вивченні шкіл, фестивалів, комеморативних практик і пам’ятників, Кетрін Ваннер — антропологиня і професорка Пенсильванського державного університету (США), показує, як наративи радянської доби зазнавали перетворень після розпаду Радянського Союзу, щоб відобразити нову україноцентричну перспективу. У процесі цих перетворень ми бачимо, як нові історії розуміються та інтерпретуються «знизу», у суспільстві.
Боротьба за те, щоб пам’ятати чи забути, стала особливо інтенсивною, уявнюючи регіональні розбіжності та стійкість культурних відмінностей, створених радянським режимом. Книга «Тягар мрій» особливо цінна тим, що показує багаторівневість складного завдання — пошуку культурної єдності — яке постало перед Україною після років радянської влади, що перетворила певні мрії на тягар.
