Давно заглядаюся в сторону дитячо-підліткової Хрулівської трилогії, проте своє знайомство з авторкою вирішила розпочати з дорослої книги.
Взагалі-то історія - не моя сильна сторона, тому історичні романи читаю я рідко. Втім "Хільбудій" зацікавив саме цим. VI століття, Велике переселення народів, різноманітні племена, анти, склавини, венеди, ромеї, герули, татари, греки, які претендували на території нинішньої України - ось таке історичне тло має ця історія. Одяг, звичаї, килими, посуд, побут - все прописане дуже детально і реалістично.
Вони закохалися, ще коли були зовсім юні. То були часи, коли для виживання потрібен був не міцний дім, а добрий кінь, срібло в гаманці та трохи удачі. Життя розкидало їх по світу, далеко одне від одного, гралося їхніми долями, то спускаючи на саме дно, до рабів, то піднімаючи в очах суспільства до поважних та шанованих людей. І ніби цього було замало, періодично влаштовувало зустрічі в найнеочікуваніші моменти.
Завершуючи читання, я була трохи розчарована, бо мала купу запитань, на які так і не отримала відповідей. Втім фінал виявився зовсім не таким, як я очікувала і остаточно розставив усе на свої місця. Не знаю чому, але мені здалося, що Хільбудій - це жіноче ім'я. Насправді, чоловіче, але роль жінки в цій історії, ой яка важлива!
P.S. Чому у цій книзі немає листівки, як в інших Порталівських виданнях?
📌 От же бувають люди, котрі виглядають своїми і серед слов'ян, і серед аварів, і серед ромеїв!
📌 Я живу на цьому світі достатньо. Можу померти щодня, тому беру від життя все, що мені дається.
📌- Піду я.
- Куди ж ти підеш?
- А куди ноги несуть.
- О, то найкращий напрямок. Не заблудиш. Ходи, поки не зітреш десять черевиків. Тоді все, чого ти шукаєш, прийде до тебе.
