Весела наука

Фрідріх Ніцше (1844—1900) — видатний німецький філософ і мислитель ХІХ століття, чиї твори мали вибуховий ефект і зробили його чи не найцитованішим філософом у ХХ сторіччі. Отримавши класичну освіту і ставши професором філології у 24 роки, Ніцше до того ж захоплювався музикою, яку вважав найвищим проявом творчого духу. Його першим філософським твором стало «Народження трагедії з духу музики» (1872). Саме в цей період Ніцше захопився філософією Шопенгауера і музикою Вагнера. 

Але бунтівна натура мислителя не дала йому довго зачаровуватися ідеалізмом, як не спокусив його і матеріалізм. Ніцше знайшов свій особистий шлях — він називав себе філософом неприємних істин. Зміни у світогляді сприяли тому, що він став сповідувати ірраціоналізм та «волю до влади». Вінцем його філософії стала «книга для усіх і ні для кого» — «Так говорив Заратустра» (1883—1885). А представлену в нашому виданні «Веселу науку» (1881—1882, друге видання — 1886—1887) Ніцше пізніше називав коментарем до ще не написаного «Заратустри».

Афористичність, що притаманна творам Ніцше, його неабиякий літературний хист зробили його творчість надбанням не тільки філософії, а й літератури. І саме це пояснює його популярність — творами Ніцше захоплювались і шанувальники художньої літератури.