Концерти Klavdia Petrivna: 30 і 31 серпня 2024, Палац спорту (Київ). Обирайте квитки зараз (на перший вже майже на залишилось).
«Коли очі твої підо мною, перса і тіло твоє… Б’є барабан печалі, серце моє світове… Навіть тепер, так близько, ти не можеш збагнуть барабанщика, коли зорі накреслюють риску, знаходять в етері смерть».
Впізнаєте слова? Котики Readeat почули їх у виконанні Klavdia Petrivna і вирішили розповісти трошки про Ґео Шкурупія та зібрати добірку його книжок.
Співачка із псевдонімом Klavdia Petrivna та Артем Пивоваров 20 квітня виконали пісню на слова українського футуриста Ґео Шкурупія. Пісня скоро вийде у форматі проєкту «Твої вірші, мої ноти».
Вірш «Барабан печалі» – шедевр української лірики ХХ століття. Цей вірш увійшов до другої збірки Ґео Шкурупія із назвою «Барабан».
Ґео Шкурупій – український поет-футурист, один з лідерів літературного авангарду 1920-х років в Україні, жертва сталінського терору.
«Шкурупій був королем не лише футуропрерій, а й неймінгу. «Барабан» — це було лунко, гучно, запам’ятовувалося, дратувало і подобалося. Коли в кінці 1923 року до Києва приїхала група харківських письменників і в театрі укрдрами Шевченка влаштували спільний вечір столичних і київських літераторів, глядачів набилося під зав’язку до самої гальорки. Публіка чекала скандалу, а краще бійки, і, звісно, підтримувала своїх. Із залу на сцену кричали: «Барабань, Шкурупій!» – пише Ярина Цимбал у матеріалі «Шкурупій від А до Я».
1934 року Шкурупія звинуватили у приналежності до «київської терористичної організації ОУН». Поет заперечував звинувачення, але для більшовиків це не мало жодного значення. Його засудили до «10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з конфіскацією майна» і відправили на Соловки. А сім’ю виселили з Києва.
Через три роки ув’язнення сесія Ленінградського НКВД засудила Шкурупія до розстрілу разом із іншими арештантами.
І лише в 1956 справу Ґео Шкурупія переглянули, а поета реабілітували (посмертно).
Повний текст вірша «Барабан печалі»:
| Очі твої підо мною,
перса і тіло твоє... Руки в траві розкинуті, вогкі долоні в долонях моїх.
Очі твої свічада, і я величезний, безумний ніжно вдивляюся в них.
Тіні пахучого вечора, вогні недалекого міста, чорний, тихий кажан, що поринає в присмерк...
Тиша. Задумливість. Пахне земля, пахнемо ми...
Близько, близько обличчя. Ти бачиш, як падають зорі, неба сліпучі дарунки. Я ніжно торкаюся рани запашних і вабливих вуст. Поцілунок.
Чуєш? Б'є барабан. Навіть тепер, як близько...
Коли очі твої підо мною, перса і тіло твоє... Б'є барабан печалі, серце моє світове...
Навіть тепер, так близько, ти не можеш збагнуть барабанщика, коли зорі накреслюють риску, знаходять в етері смерть.
Він барабанить про світову печаль, за ясність твоїх очей... Ти не можеш збагнуть барабанщика, ти здивуєшся, коли він не візьме тебе.
Бий, бий, одбивай похоронні такти, барабане печалі! Стукай, серце, про скорий кінець! Оплесків не буде засміяному барабанщику, велетенському барабанові всіх сердець. |
|
|
