Жуль Маро

Від цього мальопису стискається серце.

Я не очікувала, що реагуватиму так емоційно💔

Ну і власне не очікувала, що історія взагалі буде сумною - аж доки не прочитала першу сторінку.

Історія про заборонене кохання, яке таки ламає всі перешкоди і витримує всі випробування - аж доки не наштовхується на таке, з яким впоратись неможливо💔

Заборонене - бо це кохання між двома молодими жінками у суспільстві, де гомофобія ще надто мійно сидить у головах оточуючих.

І тому, що одна з цих жінок вже має партнерку, а інша не готова так легко прийняти свою сексуальність, що відкрилась їй надто раптово.

Ця історія - спогад, бо починається з фіналу. І фінал цей дуже болючий.

У мене ком в горлі, навіть коли я пишу цей відгук.

Спогади уривчасті, вони лишають дуже багато простору для додумування, висвітлюючи тільки ключові, повортні моменти: перша зустріч, перша розмова, перша сварка, перший поцілунок, перший секс - а тоді майже відразу переносяться у кінець, лишаючи сліпу пляму довжиною у понад 10 років.

Тож історія виходить дуже насичена, бо повністю складається з найбільш емоційно забарвлених епізодів, а тиху буденність лишає за кадром. І мені сподобались ці недосказаності, бо оповідь вийшла концентрована і підсвітила головне.

Шикарна графіка та ідеальна стримана кольорова гама, яка дуже якісно розставляє акценти.

Та хоч історія сумна і щімка, вона таки тепла, як і обіцяє назва. Хоча від позитивних моментів іноді плакати хотілось ще більше, ніж від негативних.