Я на цю книгу все своє життя чекала, причому зрозуміла це, побачивши, як на неї відкрили передзамовлення. Я росла з трьох років на творчості "Братів Гадюкіних", і постійно мучила своїх батьків криками "Переверни мені касету! Переверни касету!", і навіть розуміти сенс пісень тоді було неважливо - все вирішувала музика. І так, щось десь про музикантів чула, але ніколи не бачила ВСІЄЇ картини, адже, крім фактів, і суперечностей було повно. Ця книга водночас і дослідження, і пазл, і просто скарб для тих, хто любить їхні пісні. І хоча я повсякчас важко проривалася через розділи, які пояснювали, хто звідки до гурту доєднався і де народився, ті розділи, що містили передісторію КОЖНОЇ пісні та причину її написання, для мене були як почути ці самі пісні вперше. От багато людей шкодують часом, що вже бачили прекрасний фільм і не можуть знову подивитись його вперше. Що ж... здається, мені з музикою пощастило більше ніж їм, бо я явно це змогла. І після прочитання всієї книги я два дні тягалася Києвом у якомусь фльорі, як наркоманка, постійно вибираючи темні стежки і горланячи уголос всі, які вивчила напам'ять. Старі мелодії, а сенс новий. Тепер до нього додалися особисті думки та переживання тих, хто писав тексти, (а подеколи їхнє відверте "поводження як свиня" з тими, хто їх оточував). Чесно - вкотре я переконуюся, що музиканти - найбільш токсичні люди, коли йдеться про славу. На другому місці - письменники й художники, а на третьому - спортсмени (але ця думка суб'єктивна). До речі, про наркоманію. Ось тому це і книга 18+, бо шлях, коли людина з власної волі (а частково з дурості) загрузає в ямі, потім видирається звідти, аби врешті раптово відмовитися від усього і востаннє зіграти в гурті тільки перед смертю - ніяк не для підліткових вух. Як слушно зауважив сам Кузя - "торчок навічно застигає в тому самому віці, в якому почав торчати". Гадаю, це влучні слова для будь-якої серйозної залежності.

"Всьо чотко. Сергій Кузьмінський і «Брати Гадюкіни»" від Юрія Рокецького, є безцінним подарунком для всіх шанувальників української музики та культури. Це не просто біографія Сергія Кузьмінського чи історія гурту "Брати Гадюкіни", а глибоке, чесне і багатогранне занурення в епоху, яка сформувала їхній феномен.

На жаль, відкрив для себе творчість "Гадів" ду-у-уже пізно, за кілька років після смерті Сергія Кузьмінського. Тож було неймовірно цікаво дізнатися з книжки про таку величну постать зі світу української музики.

Біографія, яка виходить за рамки звичайного опису життя музиканта. Це розповідь про епоху, про людей, які творили історію української музики, про бунтівний дух свободи, що панував у 90-х. Автор майстерно поєднує інтерв'ю, спогади та архівні матеріали, створюючи живий та яскравий портрет Кузі — людини, яка не боялася бути собою, яка ламала стереотипи та творила музику, що назавжди залишилася в серцях мільйонів. Книга наповнена гумором, іронією та ностальгією, вона читається на одному диханні та залишає після себе відчуття світла та тепла. Мене вразила щирість та відвертість автора, його любов до музики та до свого героя. Книга не залишає байдужим, вона змушує задуматися про життя, про творчість, про свободу та про те, що насправді важливо. Кому сподобається ця книга: Тим, хто є шанувальником творчості «Братів Гадюкіних» та Сергія Кузьмінського та тим, хто хоче дізнатися більше про легендарну постать української музики. Хто цікавиться історією української музики 90-х. дізнатися більше про легендарну постать української музики. Це саме та книга, яка залишає глибокий слід у серці. Вона змушує задуматися про життя, про творчість, про свободу та про те, що насправді важливо.