Юлія Буйських

"ЖИТТЯ ТРЕБА "ПІДСВІЧУВАТИ"

🌊Книга являє собою збірку антропологічних есеїв, репортажів та замальовок з мандрівних нотаток, які авторка робила, подорожуючи теренами польських регіонів, де вивчала особисту релігійність та міжконфесійні стосунки в різних локальних спільнотах.

Насправді українсько-польські відносини - тема суперечлива, складна і досить неоднозначна. Я захоплююсь сміливістю авторки, яка викладає власне бачення і так щиро ділиться своїми думками стосовно різних аспектів співіснування поляків та українців.

🌊На сторінках цієї багатошарової книги знайдете інформацію про болюче спільне минуле.

Читаючи, подумки перенесетесь до багатьох греко-католицьких, православних храмів на території Польщі,

побуваєте в концтаборі Собібор, де загинуло до 250 тис. осіб, серед яких найбільше було євреїв,

дізнаєтесь про трудовий табір Явожно, серед в'язнів якого були і українці.

🌊Антропологи - це своєрідні дослідники пам'яті.Щоб зрозуміти людей, з якими спілкуєшся, яких вивчаєш, Юлії часто доводилось проходити їхній шлях, розділяти з ними труднощі.

Тому разом з Юлією ви зможете відвідати прощу на горі "двох обрядів" - Кальварії Пацлавській, побувати на цвинтарях і побачити очима авторки могили німців, поляків та українців, які залишаються німими свідками історії.

🌊Та найбільше мене зворушили інтерв'ю, в яких українці ділилися з Юлією своїм душевним болем, який відчували, стоячи на землі своїх предків, з якої їх було несправедливо виселено.

Ця книга просякнута любов'ю до людей, тут багато щирості та душевних переживань.Тут є роздуми про сенс людського існування, про примирення з травматичним минулим, яке не відпускає українців та поляків.

І так, тут багато про релігію, бо лише глибока віра давала людям сили пережити жахливі випробування, з якими вони стикалися.

🌊Будемо просити Матір Божу та Святого Антонія "запалити наші душі любов'ю", щоб Україна та Польща змогли знайти порозуміння, яке зараз вкрай необхідне, - заради наших наступних поколінь і заради нашого спільного мирного і безпечного майбутнього🙏

Збірка репортажів української етнографині про дослідження у Польщі і мандрівки сусідньою країною. Дослідження і спілкування з різними людьми з того боку кордону.

Після повномасштабного вторгнення багато українців потрапили до Польщі. А до того багато людей їздили туди на роботу, відправляли на навчання дітей і переїжджали цілими родинами. В обох суспільствах сформувалися стереотипи. І як гарно написала авторка, неможливо відправити мільйони людей через кордон для особистого знайомства з метою подолання стереотипів. Хоча у 2022 Польщу побачили набагато більше українців.

Авторка описує свої дослідження 2015-2018 років і спілкування з людьми. Уже почалася війна, і від багатьох співрозмовників чути співчуття українцям. Водночас і багато інших людей, які вимагають від молодої української дослідниці вибачень за діяльність УПА.

У цій книзі зустрічаємо і життєві досвіди людей, які пережили операцію "Вісла", або їхніх нащадків. Хтось повернувся додому, як тільки з'явилася можливість, хтось залишився будувати життя на новому місці. Комусь вдалося зберегти свою українську ідентичність, мову, церкву, а хтось виховував дітей у ідентичності польській, заради їхнього кращого майбутнього.

Авторка розповідає про зусилля людей задля відкриття українських шкіл. Про "свою" мову, якою говорять досі. Про православних поляків. Про "біженство". Одним словом, багато нової для мене інформації.

Багато уваги приділяється релігії як об'єднуючій силі спільноти: православні церкви, які були зруйновані або передані католикам, а потім повернені своїм вірянам. Греко-католицькі, які занепадають, бо їхніх прихожан лишилася жменька, а підтримки, зокрема фінансової, вони не мають. Паломництво з України до святинь у Польщі.

Багато історій можуть розповісти загублені у лісі цвинтарі і старі каплички, а ще більше - місцеві священники і паломники.
Це книжка про історію і про людей. Про намагання зрозуміти більше, подивитися на світ з точки зору іншого.

Розповідь доповнена великою кількістю фотографій тих місць, про які йде мова.