Євген Плужник

На вигляд смачна,колір,тиснення,закладка,тонка хрустка бумага.Зміст неперевершений.

Чудова книга, наповнена поезією про любов, на всі смаки. Така гарна, що милує око. Видання якісне. Книга допомагає ознайомитися з українською літературою краще. Хороший подарунок для людини, яка захоплюється поезією.

Отримала цю книгу в подарунок, коли її неможливо було вполювати. Такі різні і такі прекрасні вірші наших авторів. Є про що подумати, посміятись тапоплакати. Чудова книга як на подарунок, так і у власну бібліотеку.

Неймовірна книга. Скільки кохання на її сторінках. Так романтично, що я прочитала вже двічі!
Це ідеальна книга для будь-якого настрою, з нею можна дійсно відпочити, не треба слідкувати за сюжетом, просто і щиро насолоджуватись. Вона може стати прикрасою бібліотеки і прекрасним романтичним подарунком.
Щиро вдячна Івану Малковичу за таку прекрасну антологію.

"Так ніхто не кохав. Антологія української поезії про кохання" — це збірка, яка зачіпає найглибші струни душі, наповнюючи серце одночасно болем і красою. Кожен вірш у цій антології — це не просто слова, це емоції, переживання, пристрасті, які живуть у кожному з нас, і які знаходять свій відгук у найтонших куточках серця.

Я була вражена тим, як українські поети змогли втілити в своїх рядках всю складність і багатогранність кохання. Це не лише емоції від зустрічі з коханою людиною, але й сум, розлука, невиправдані надії, що залишають по собі біль. Поезія, яку зібрано в цій антології, вражає своєю щирістю і глибиною. Вірші — це справжні твори мистецтва, де кожне слово, кожен образ продовжує звучати в душі ще довго після того, як ти закриваєш книгу.

Читати "Так ніхто не кохав" — це немов поринути у саму сутність кохання, відчути його смак, його біль і його світло. І хоча кожен поет вкладає в свої слова частину себе, у кожному з цих віршів я знаходила відгук своїх власних почуттів. Тут є все — від ніжності та захоплення до розчарування і туги. Це не просто антологія, це справжній емоційний калейдоскоп, який розкривається перед тобою в найрізноманітніших відтінках.

Ця книга стала для мене не просто читанням, а цілим досвідом. Вона нагадала мені про те, як важливо цінувати кохання в усіх його формах — як у моменті щастя, так і у хвилини гіркоти. І хоча слова поетів часто звучать як болючі спогади, вони вчать нас любити глибше і щиріше, не боячись відкривати своє серце.

"Так ніхто не кохав" — це вірші, які не просто читаються, а відчуваються. Це емоційна подорож через усі відтінки кохання, яка залишає у душі теплий слід і дарує відчуття того, що ти не один у своїх почуттях.

Для мене ідеальною книгою для відпустки є збірка поезій або оповідань. А саме зараз — "Так ніхто не кохав. Антологія української поезії про кохання" від видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА.
Чому поезія? Бо не треба слідкувати за розвитком сюжету, можна просто насолоджуватись короткими образами, які малюють в голові вірші. Моменти кохання, захоплення, розлуки. Можна в будь-яку хвилину перерватись і насолодитись прочитаним.

Ця збірка особлива своєю різноманітністю тем і авторів. Тут ви знайдете поезії, створені такими майстрами та майстринями слова, як Тарас Шевченко, Микола Вороний, Михайль Семенко, Максим Рильський, Євген Маланюк, Наталя Лівицька-Холодна, Олекса Стефанович, Олена Теліга, Дмитро Павличко, Іван Малкович, Юрій Іздрик, Іван Лучук, Сергій Жадан та багатьма іншими. У книзі можна прочитати вірші як відомих і визнаних авторів, так і відкрити для себе нові імена. Кожен знайде щось до свого смаку.

Що стосується оформлення книги, то вона, як завжди, - на висоті! Розкішна тканинна обкладинка з золотим тисненням, закладинка-ляссе, цупкі сторінки і зручний шрифт роблять її надзвичайно привабливою та практичною. Книга заворожує своєю ніжністю і красою.

Ця збірка — справжній скарб для всіх, хто цінує поезію. Вона дозволяє не лише насолоджуватися красивими словами, а й відчути глибину і тонкість почуттів, як бачать їх поети. Кожен зможе знайти в них щось близьке серцю і відкрити для себе нові грані любові та ніжності. Ця книга не лише прикрасить вашу полицю, але й наповнить душу теплом і трепетом чистих почуттів.

Це зворушлива збірка, яка відкриває перед читачем різноманітні грані любові через призму української поезії. Книга об'єднує твори класиків та сучасних авторів, що оспівують почуття кохання в різних його проявах. Це ідеальне видання для тих, хто полюбляє українську літературу та шукає глибокі, емоційні вірші про кохання.

Радію, що в одній книжці зібрано вірші такої великої кількості чудових поетів. Саме завдяки цій антології я відкрила для себе багато прекрасних авторів. Тут вперше прочитала вірш Андрія Любки, раніше була знайома лише з його прозою.

Чуттєві та щемкі, ніжні та грайливі... На різні читацькі вподобання, але усі про кохання. Гарна збірка поезій, яку можна завжди припасувати до подарунка важливій людині.

Так склалося, що зі школи у мене залишилось дуже упереджене ставлення до української класики. Все про що ми говорили це кріпацтво, страждання та словесний опис героя🤦🏻‍♀️. Знали б ви скільки тих словесних портретів я зіставила і напевне саме через них я краще сприймаю розкриття характерів через дії або думки, а не коли авто прямо каже, що герой був такий-то... Хм, щось я трошки відволіклася і давайте повернемося до "Недуги" Є. Плужника.

Я не була знайома з автором і, як виявилося, він був поетом, а "Недуга" єдиний прозовий твір автора. Він піднімає складну тему любові в своєму творі. Чим відрізняється кохання від пристрасті? Чи важливе особисте життя? Чи може бути пристрасть між різними соціальними класами?

Головний герой роману - Іван Орловець - директор заводу і одного вечора в опері він бачить співачку, до якої у нього спалахують незрозумілі почуття. Чому незрозумілі? Бо наш герой сам не розуміє чого він хоче від співачки: кохання чи просто інтиму.

Цьому роману майже сто років і раніше я й подумати не могла, що українська література може бути дуже пристрасною і при цьому глибокою та філософською, а герої можуть викликати такі неоднозначні емоції. Не всі думки мені відгукнулися, але все ж я рада, що відкрила для себе нового автора в українській класиці.

Неочікувано, це виявився найнудніший твір української літератури, який я коли-небудь читала. Були вечори, коли я засинала з книгою в руках, що буває зі мною дуже рідко!
Початок роману був дуже схожий на "Невеличка драма" Валер'яна Підмогильного. Директор заводу Іван Орловець разом з другом відвідує оперу. Там він бачить відому співачку Ірину Завадську, згадує минуле і, неочікувано для себе, в неї закохується. Принаймні думає, що закохався. Далі я очікувала розвиток їх стосунків, але цього не сталося. Іван Орловець буде приходити до співачки додому, мовчки сидіти там з іншими гостями і не більше. Більшу частину твору займають переживання головного героя щодо свого начебто кохання. Думки про роботу, про дружину та про класову боротьбу (фі!). Врешті своїми переживаннями Іван Орловець дістане своїх друзів, колег, Ірину Завадську і навіть дружину, яка від нього піде.

Але в романі є й гарні моменти. Наприклад, роздуми про побут людини. Про те, що "треба вміти жити", як сказав один з героїв Сквирський, а не тільки будувати майбутнє нащадкам, проживаючи сіре життя. Ще добре виписані характери героїв. Звірятин, який егоїстично бере від життя все, та Сквирський, який не знає як жити і філософствує. І навіть справжнє кохання в творі є. Але не у головного героя, а у Сквирського і Завадської. Про них щоправда написано вкрай мало і герої сильно ускладнюють собі життя.
Це єдиний роман поета Євгена Плужника, за легендою, написаний на спір. І на мою особисту думку, це відчувається і його вірші написані набагато краще.

Абсолютний топ і + найкраще з класики особисто для мене. Продовжую відкривати для себе авторів розстріляного відродження і не перестаю дивуватись , скільки геніальних людей вбили москалі. Найбільше болить те, що все повторюється. Гине цвіт...

Роман "Недуга" дуже сучасний, з тих творів, які завжди будуть актуальними. Бо є чоловік, є жінка, і є суспільство з нормами, моралями - і це все на тлі історико-політичних змін, різних настроїв епохи. І є завше оте розуміння "яке ж, в простоті своїй, надзвичайно складне життя"...
Плужник гарно пише. У творі небагато описів, але вони дуже незвичні і дуже атмосферні. Тут добре прописані персонажі, яким віриш, яких засуджуєш , яким дивуєшся.
Зрештою, недуга - це стан, коли жоден лікар не впорається. Недугу подолати (чи прийняти) можеш лише ти.
П.с. мені проза Плужника подібна до письма Домонтовича, трохи перегукується)

Роман щиро рекомендую😊