Яніс Акуратерс — латвійський поет, письменник і політик. Один з ініціаторів заснування незалежної Латвії, учасник установчої сесії Народної ради 17 листопада 1918 року та проголошення акту незалежної Латвійської держави 18 листопада 1918 року.
Народився 13 січня 1876 року у Дігнайській парафії Єкабпілського повіту у родині лісника. Здобувши освіту, склав іспити та працював вчителем у Елксні, Ірші (1898), Юмурді (1899—1901). Деякий час мешкав у москві, був слухачем лекцій юридичного факультету московського університету (1903).
У 1904 році Я. Акуратерс повернувся до Латвії. Свій найвідоміший вірш «З бойовим кличем на вустах» він присвятив трагічним подіям революції 1904—1905 років. Протягом 1905—1906 років був тричі заарештований та перебував у в'язниці. На початку червня 1907 року був засланий на Псковщину, звідки втік до Фінляндії, а потім, через Швецію до Норвегії. Перебуваючи в Осло написав книгу спогадів «Літо хлопчика-слуги».
У 1908 році Я. Акуратерс повернувся до Латвії. У Першу світову війну служив у латиських стрілецьких полках, брав участь у Різдвяних боях.
Після війни Акуратерс зайнявся політикою. Він був членом Латвійської національно-демократичної партії й членом Народної ради. У наступні роки був директором відділу мистецтв і директором Латвійського радіо. Яніс Акуратерс помер 25 липня 1937 року в Ризі.
Популярність здобув віршем «З бойовим кличем на вустах». Автор книг «Літо хлопчика-слуги», «Петерс Данга», «Вогняні квіти» та інших. Відомий збірками віршів:
Котолог