Голлі Блек

Трішки не розумію таку кількість високих оцінок для цієї історії, бо особисто мені вона дуже важкенько йшла. І це, до речі, якийсь парадокс. ДШіТ мене дратував куди більше і сюжетними провтиками, і тупістю ГГ, проте від нього я не могла відірватись.
А тут я примушувала себе дочитати.

Джуд якась пласка та занадто вперта, і особисто у мене не викликала жодної симпатії. Хотілось би, щоб вона мала хоч якісь інші риси. До того ж, хоч авторка і позиціонує її як кмітливу на цілеспрямовану, часто дії Джуд є нелогічними, от прям ДУЖЕ нелогічними. Наче лайк за сильну ГГ, але дізлайк за її "неживість".

Кардан... ну окей, він в образі, якому поки що відповідає. Але хотіла би я бачити ті вилиці, що здатні вирізати серця та вії, що лоскочуть чиїсь щоки під час поцілунки :)

Але хімії між нашими ГГ я не побачила, тому не впевнена чи з'явиться вона для мене в інших книгах. Мабуть, це тому, що жоден з парочки не викликає у мене симпатії сам по собі.

По сюжету начебто все ок, і авторка превентивно пояснює деякі моменти, з якими у читача можуть виникнути питання чи відчуття ляпів. Проте сюжет напічканий моментами, які можна спокійно викинути з книги, бо вони ні на що не впливають (або принаймні поки що).

Не йокнуло.

Героїня, яка постійно твердить «я не маю йти туди, я не маю створювати собі проблеми», а потім йде і робить саме те що не має. Виглядає дуже далекою і нерозумною. Не змогла це дочитати навіть.

Чудова книжка 😍
Живі не картонні персонажі, захопливий сюжет, політичні інтриги
Головна героїня ніби і типова супер-жінка для книг такого плану, але в неї є свої слабкості і недоліки що додає їй індивідуальності та робить цікавішою
Якщо коротко то читайте, бо це справді 🔥🔥

Оригінальний сюжет, нарешті фентезі, де немає фейрі, вампірів, відьом, перевертнів і так далі, і так далі, хоча я не проти вище перерахованого😅 але це дійсно нова, свіжа історія з несподіваними сюжетними поворотами.
Трохи в середині було затягнуто і місцями не зрозуміла ієрархія «професій», але сюжет і фінал заслуговує на 9 з 10 балів.
Сподобались ГГ)

Книга тримається в топі фентезійних романів вже не перший рік і для мене це дивина.
Роман мені не сподобався.
Почнемо з того, що ідея роману не нова, але і це не біда’. Біда у відтворенні задуму.
Головні герої книги, які мають міжособистий конфлікт, часом поводяться аж занадто ірраціонально. І пояснення автора чому так я не знайшла.
Фейрі у Голлі Блек досить химерні створіння та жорстокі. І тут авторка могла б розвернутись та створити щось нове, але жодної оригінальної ідеї я не побачила. Це все вже було.
Інтриги та динаміки в романі вистачає, книга швидко читається. Можливо, якщо ви лише починаєте знайомитись зі світом фентезі вам сподобається, для більших поціновувачів - раджу читати інші книги.

Книга, яка розпочинає одну з улюблених трилогій✨️завжди раджу її коли хтось починає читати фентезі

Цікаво, що доповнення сподобалось мені більше, ніж основна трилогія🌝
По-перше, мені було дуже цікаво дізнатись, що зробило Кардана таким, яким він є. І я почала трошки краще його розуміти. Не кажу, що це виправдовує все, що він робив, але тепер я хоч розумію, що його до цього спонукало.
По-друге, мені дуже сподобалось оформлення. Дуже гарні ілюстрації😍
По-третє, легко і цікаво написано. Мені сподобався сам формат оповідок. І мені сподобалось, що тут нам показали «домашнього» Кардана — як він ставиться до дружини, як проводить час з сім’єю, як намагається вписатись у світ смертних:)

Мені сподобалось)

Я бралась за цей цикл, усвідомлюючи, що мені він, можливо, буде виглядати дитячим.

Але іноді саме такі історії тримають увагу дорослих і змушують замислюватись над недитячими питаннями, які можуть розкриватись в книзі.

Стиль написання і правда простий. Деякі сцени прописані трохи рвано, що іноді об них спотикаєшся. Часом втрачається вау-ефект через це і доволі поверхневий опис та швидкий темп оповідання, бо не вистачає деталей, які трохи більше занурять у конкретну сцену.

Але попри це історія точно залишиться в моєму серденьку. Друга книга більш багата на події і несподівані повороти, а тому динамічніша і часом нема коли передихнути.

Сподобалось, як розвивається героїня. Не як це буває в таких книжках - вона вирішила, що вона сильна, значить вона от прям зараз стала сильною і пішла всіх розвалювати. Ні.

Джуд багато працює над собою, щоб стати невразливою до купи небезпек у ворожому світі. Вона вдосконалює не тільки свою фізичну силу, а й розум. Скільки всього треба тримати в голові, передбачити, вигадати, запланувати і перехитрити інших, щоб втриматись на свому місці. В якийсь момент я подумала, що у мене б луснула голова на її місці від такої кількості думок.

І при цьому вона не показана, як супергероїня (дякую за це!) Їй важко. Був момент, коли через текст до мене ледь не дотягувались її біль і страждання. І дяка авторці, що змогла витягнути такі відчуття, бо це говорить про те, що герої і сама історія не картонні.

При всьому цьому тут нема однозначно хороших героїв. У кожного є свій інтерес, заради якого треба марати руки. Цікаво спостерігати, наскільки далеко кожен готовий зайти, аби досягти мети.

Ще дяка за гачки, які розкидані по всій книзі і, перечіпляючись за які, думаєш - блін, це було непогано, такий поворот я не чекала. Тут для мене дійсно було достатньо неочевидних моментів.

Коротше, я полюбила цю історію. Сподіваюсь, що третя книга мене також не розчарує.

Якби у мене були ці книги в паперовому вигляді, я б їм виділила місце на поличці поряд з Гаррі Поттером і Маленьким принцом.

Для мене це знакове, еталонне фентезі.
І хоч пані Блек створила величезний світ, сповнений інтриг, придворних каверз і небезпек, я люблю цю серію саме за героїв.
За Джуд і Кардана.
Особливо за Кардана, бо його історія не лишає осторонь.
Я люблю, коли у персонажа є передісторія, є багаж, що його зламав. Що робить його таким, яким він є. Що дає читачеві побачити всі метаморфози, всі трансформації особистості.
Я люблю коли зло має причини. Я люблю коли є сіра мораль. Я люблю коли персонажі збирають себе з друзків свого серця, своєї честі і принципів.
І це все про Кардана.
І про Джуд.

І тим приємніше повертатися до цих книг, підмічати раніше не помічені деталі, проживати з героями цю, без перебільшення жорстоку і химерну історію.
А четверта частина "Як король Ельфґейму зненавидів оповідки" розставляє всі крапки над і.
Тому люблю, люблю ЖП всім серцем.

Я не великий шанувальник фентезі. В моєму серці лише Гаррі Поттер та цей цикл про Повітряний народець 💜💜💜. Це багато про що говорить 🙂

Друга книга з трилогії про Народ повітря мені сподобалась набагато більше, ніж перша. Вона набагато динамічніша, в ній більше неочікуваних сюжетних поворотів. Та й персонажі вже знайомі нам, тому немає потреби тратити час на вникання в історію.

Також дуже сподобалось, що Голлі Блек з різних боків показує Всесвіт фейрі. В цій книзі ми дізнаємось більше про підводне королівство, Підмор'я. І, якщо читаючи першу частину, в когось ще могли бути сумніви щодо жорстокості фейрі, то друга книга впевнено відкидає їх. Адже те, до яких маніпуляцій вдаються правителі Підмор'я, викликає страх та огиду одночасно.

А ця хімія між головними героями. Це просто щось. Це той момент, коли спостерігаєш за кожним рухом чи поглядом, тому що вони можуть мати якийсь сенс, якийсь знак, що ж насправді вони відчувають одне до одного. Я обожнюю таку напругу в книгах.

А кінцівка взагалі довела мене до такого шоку, що я кілька днів не могла цього усвідомити. В мені боролись сумніви щодо мотивів Кардана, я то ненавиділа його, то захоплювалась...
Я думаю, що саме такі емоції мають залишати по-справжньому хороші книги.
Тому однозначно раджу до прочитання любителям такого жанру!

Дуже багато чула про цю трилогію серед книжкових блогерів, вона буквально переслідувала мене. Хоча подекуди відгуки були доволі суперечливими, тому вирішила прочитати та дати їй свою оцінку.

Отже, мій висновок такий: початок трилогії видався мені часом складним та незрозумілим, іноді сюжет здавався затягнутим, доводилось перечитувати по кілька разів абзаци й повертатись назад. Але цьому є пояснення, адже: а) потрібно звикнути до стилю викладу історії; б) авторка доволі детально прописує свій фейрі, тому від цих деталей трохи губишся, проте в цьому є свій плюс — вони роблять книгу більш атмосферною. І хоча перші сторінок 150, напевно, мені давались з великим зусиллям, все ж кінець книги довів, що це було того варте. Я вважаю, що перша книга — це всього-на-всього зав'язка всієї трилогії, тому їй можна пробачити своєрідну затягнутість.

Дуже порадував переклад видавництва: легкий, влучний і він точно додавав королівської атмосфери книзі. Оформлення книги теж дуже чарівне: невеличкі ілюстрації та вірші про фейрі, оформлення нових розділів, а ще мені особливо сподобалось, як оформлено якісь записки чи листи. Вони реально виглядали так, ніби їх написано рукою.
Щодо героїв книги, то порадувала головна героїня тим, що вона була справжньою. Голлі Блек детально прописала, як важко Джуд живеться серед фейрі, як вона почувається чужою, як ненавидить все це, але не опускає рук. Сильний персонаж, як на мене. Також дуже сподобалось, що Джуд дійсно розумна. Вона так майстерно складала свою стратегію боротьби, що це просто вражає.

Я обожнюю ефектні завершення книг і "Жорстокий принц" — яскравий приклад того, як це повинно виглядати. Захотілось відкласти всі справи та сісти читати другу частину. Любителям фентезі однозначно сподобається, якщо вони готові "перетерпіти" перші 100-150 сторінок.