Точно не та книга, яку б радила читати комусь. Як і не могла б сказати, що вона прочиталась на одному подиху чи заманила своїм сюжетом. Але, що точно можу сказати, ця книга однозначно змінила щось всередині мене і сказати що конкретно не можу, скільки б над тим не думала. Щодо Ребекки, єдине за що я можу її засуджувати це ставлення до дитини (хоча насправді, найкраще, що могла вона зробила і це не обтяжувати дитину своєю присутністю, бо враховуючи обставини, краще вже щоб та мама взагалі займалась своїми справами, чим грала в велику, безкорисливу любов, якої по суті немає) З приводу її поведінки та безпринципності особисто в мене питань немає, типічна хижачка, яка в першу чергу думає за себе і своє щастя і здавалось би і що тут не так? Але почитавши безліч відгуків на книгу була здивована на скільки багато хейту в сторону Ребекки, в той час як Емілію розуміють, жаліють і тд. Емілія для мене навпаки негативного взірця персонаж, нікому непотрібна жертовність, нехтування собою задля Бог знає чого, сумнівна історія, яка показує лиш, що потрібно в першу чергу думати за себе та своє щастя і не створювати собі ілюзій особливо повʼязаних з іншими людьми )

Блискуча й безжальна сатира на суспільство, де марнославство, користь і лицемірство правлять бал. Текерей майстерно показує світ без «справжніх героїв», у якому кожен персонаж водночас викликає і співчуття, і іронічну усмішку. Ребекка Шарп та Емілія Седлі уособлюють різні шляхи виживання в жорстокій соціальній грі, змушуючи замислитися над природою моралі й щастя.