Якщо коротко, всім раджу ознайомитись! А якщо трохи подушнити, то ось: Маємо 3 з 4 химерних оповідок, в яких відбувалися химерні речі з простими людьми, що жили в доіндустріальній Америці й стикалися з вищими силами непідкорених лісів та гір або з людською підлістю. Автора дуже захоплювала естетика безлюдних місць та коліальних поселень, і йому дуже хотілось поділитись цією красою і з читачами. Великі речення з яскравими описами природи, від яких розігрується уява і думаєш собі наче дивишся старий діснеївський мультфільм (якраз таки був мультфільм за «Легендою про сонну балку»). До речі, нетипово для американців, Вашингтон Ірвінг не забуває про те, що і за океаном є багато цікавого, як приклад - європейська культура, якій він приділив немало уваги. Це добре видно в оповіданні «Старе Різдво», яке найбільше виділяється з цієї збірки, адже це своєрідна ностальгічна ода Ірвінга до староанглійських звичаїв святкування Різдва з усіма найтоншими подробицями. Безумовно видатний представник американського романтизму, раджу ознайомитись усім небайдужим до американської класики.

Дуже сподобалося!

Це було неймовірно атмосферно! Ірвінг просто майстерно створює цей затишний і водночас моторошний вайб маленького містечка, де в кожному тумані ввижається привид. Ікабод Крейн — такий дивний, але кумедний персонаж, що ти йому одночасно і співчуваєш, і трохи підсміюєшся з його забобонності. А сцена з Вершником без голови — це взагалі класика, яка досі змушує серце битися швидше! Дуже сподобалося, що автор залишає фінал відкритим: чи це було щось містичне, чи просто жорстокий жарт конкурента?Ідеальна книга для того, щоб почитати її ввечері при свічках. Тепер хочеться переглянути всі екранізації!

Приємно було вернутись і прочитати збірку у виданні Видавництва Верба. Це було дуже ностальгічно, бо ще в школі я вже знайомилась із цими історіями. Зараз вони сприймаються інакше, коли ти дорослий. Якщо тоді це були просто цікаві й трохи містичні або казкові оповіді, то тепер я більше звернула увагу на атмосферу та сенси. "Сонна балка" залишилась для мене найяскравішою - трохи моторошна, з легкою іронією. "Ріп Ван Вінкль" - більш спокійна, навіть філософська історія про час і втечу від реальності. А "Старе Різдво" - найтепліша з трьох оповідок, дуже затишна і наповнена святковим настроєм. Цікаво було порівняти ці твори. Вони всі різні за настроєм, але об’єднані особливим стилем і атмосферою. Після перечитування залишилось відчуття легкої ностальгії і розуміння, як сильно змінюється сприйняття книг з віком.

Це чтиво під осінню погоду, коли опадає листя, з'являється відчуття пройдешнього літа і сум за тим, що його вже не повернеш) Не дивлячись, на сумні і болючі готичні оповідання, чомусь ловиш дикий кайф по прочитанні і відзначаєш, що ці історії дарують більше комфорту, аніж туги, якою сповненні всі історії під цією обкладинкою. Видання дороге, але дуже якісне: крейдований папір, ілюстрації, все на найвищому рівні. 10\10