Якби Міядзакі чи Малік взялись екранізувати "Улісса" Джойса, вийшов би "Ловець океану".
Внутрішня подорож Одіссея перемежовується з зовнішньою. Де снують велетенські кити й холодне солоне море б'є навсібіч. Це мені найбільше відгукнулося у романі - зображення Стихії на гігантському, космічному рівні. Найулюбленіший епізод - сходження до Аїду, де змалювання природи царства мертвих щемко передає його сенси.
Але емоційно книга мені не зрезонувала. Головним чином через стиль автора, в якому риторика переважає над художністю. Писав філософ, зрозуміло, і я сама люблю нюн-фікшн доробок Єрмоленка. Проте через цей риторичний стиль я не змогла знайти для себе якихось глибоких інтелектуальних чи емоційних одкровень в тексті.
І вже навіть не заїкатимусь про образи жінок як manic pixie dream girls. Бо це, на жаль, досі поширений троп серед українських письменників-чоловіків.
Втягнулась у книгу з середини, де цікаво обіграна Скілла та інші міфологічні персонажі й загалом побільшало подієвості та художності.
Якщо ви хочете напитись солоної води з моря, не напиваючись її, - ця книга для вас.
Анонім
Мені надзвичайно подобається концепція серії "Книжечка-мандрівочка", яка присвячена незламним українським містам. Кожна книга у цій серії написана у формі абетки, де кожна літера розкриває якийсь цікавий факт про місто. Збираючи серію, читачі дізнаються багато нового про культуру, історію та видатних особистостей України. Кожен випуск створюється цілою командою авторів, серед яких є й видатні сучасники. Над «Запоріжжям» працював український філософ, есеїст, перекладач Володимир Єрмоленко.
Формат книг вражає своєю деталізацією та зручністю - 20 на 20 сантиметрів. Ілюстрації лаконічні, з добре підібраною кольоровою гамою, яка ідеально відображає атмосферу кожного міста. Тексти в книгах короткі, але насичені різноманітними фактами про історію, архітектуру, спорт та мистецтво, а також актуальні проблеми, зокрема сучасну війну.
Запоріжжя – колиска козацтва й серце української промисловості. В його обличчі тісно переплелись такі різні теми, але вони якнайкраще його описують. Тут буде багато історій про козацтво: Запорізьку Січ, фонтан Життя, де любили збиратись запорожці, урочище Сагайдачного, унікальні човни-чайки, як козаки писали листа турецькому султану. А також про будівництво ДніпроГЕСу, затоплені території, металургійну промисловість, яка дуже постраждала від нападу росіян, Запорізьку АЕС в захопленому Енергодарі.
Запоріжжя – символ могутній, потужний, величний.
Кожна з цих книг – це маленька подорож унікальними куточками нашої країни, які заслуговують на увагу та вивчення.
Анонім
Цікаво прочитати про особистостей, котрі вивчались в університеті, як щось велике, визначне. Але тут зовсім інший погляд на них: як на живих, як на людей, котрі не просто щось там думали, писали книги і залишили слід в історії. Автор намагався наблизити до нас далеких, вибравши цікаві епізоди, проаналізувавши деякі їхні життєві перипетії, звернувшись до ключових творів. Книгу читати треба порційно: одного автора, тоді через кілька днів ще одного, тоді через певний час про наступного. Після прочитання про кожну особистість хочеться почитати про них ще більше, покопошитись в біографії, звернутись до першоджерел. А це є гарний знак:)
Анонім
