Дослідження без ілюзій, або самобутній соціокультурний устрій трипільського суспільства Нова книга відомого українського археолога В. Чабанюка «Трипілля. Спочатку була глина» є якісним науково-популярним викладом багаторічних польових пошуків як самого автора, так і його колег-дослідників. Науковий підхід — ключова цінність цієї праці. На відміну від багатьох сучасних популяризаторів, Чабанюк рішуче спростовує романтизовані теорії та не вишукує тут гіпотетичну «протописемність». Трипільці не були першими землеробами на теренах сучасної України, як це часто намагаються представити в гонитві за сенсаціями. Як директор заповідника в Легедзиному, він спирається виключно на верифіковані факти, пропонуючи читачеві тверезу альтернативу багатьом гучним медіапублікаціям. Водночас виклад залишається надзвичайно живим. Автор майстерно реконструює щоденне життя давнього соціуму: від полювання, риболовлі й ткацтва до зведення масштабних двоповерхових споруд. Центральне місце в оповіді належить унікальній культурі роботи з глиною. Чабанюк детально описує дивовижні артефакти: біноклеподібний посуд, загадкові антропоморфні статуетки, сакральні моделі жител, а також такі несподівані знахідки, як глиняні сани та прадавні гральні дошки. Окремо висвітлено таємниці великих мегапоселень та не зовсім зрозумілих сучасній науці ритуалів. Книгу доцільно читати паралельно з двотомною «Енциклопедією трипільської цивілізації» — чудові фотографії та детальні описи допоможуть створити краще уявлення про давніх хліборобів. Проте найбільший інтерес для вдумливого читача викликає саме дискусійний простір монографії. Було б дуже цікаво побачити ще глибший акцент на тому, що трипільська культура є найяскравішим прикладом саме неурбаністичного шляху розвитку суспільства. Ці давні люди побудували життя, яке їх повністю влаштовувало: існували в гармонії з собою та навколишнім світом, не прагнули когось грабувати, завойовувати чи підкорювати, але залишалися відкритими до зовнішніх контактів, культурного обміну та шлюбів із представниками степових племен. Вони свідомо вибрали цей унікальний шлях, і така особливість заслуговує на окреме осмислення. І ще. Незважаючи на те, що автор приділяє місце цим питанням у своїй книзі, він не формулює розлогої особистої думки щодо найінтригуючіших таємниць Трипілля: відсутності майнового розшарування, причин регулярного ритуального спалення будинків, а також тривалого періоду розвитку спільноти без видимих слідів міжплемінних воєн і могильників. «Трипілля. Спочатку була глина» — якісний та очищений від вигадок путівник світом стародавніх землеробів, який допомагає зрозуміти самобутню організацію життя цієї загадкової спільноти. Справжньою ж «фішкою» видання є історія про унікальну «звучальну» статуетку, для розкриття «голосу» якої вченим довелося робити рентгенівські знімки. Що саме приховував у собі цей прадавній артефакт — ви дізнаєтеся, прочитавши цю чудову книгу, яку однозначно варто додати до своєї читацької колекції.