Вітольд Шабловський

Дослідження автора є на мою думку фундаментальним, адже по суті ми чули про "м'яку силу", проте навіть не зважали на те, що і з допомогою кулінарії можна якось боротися як з масами так і з опонентами.

Обов'язково до прочитання, адже так ви зможете відкоркувати спогади кухарів, котрі працювали після катастрофи на Чорнобильській АЕС, обслуговували верхівку компартії та дипломатів високого рівня і звісно як виживали ми, як нація, як народ в період Голодомору.

«Дзеркало 20 століття»
Саме ця фраза найкраще змальовує репортажі, так званий сюжет, який заснований на людських історіях.
Шабловський демонструє звʼязок між стравами та подіями, що змінили хід історії, додаючи до цього приправу з цікавих фактів та яскравих образів. Він розкриває перед читачами парадоксальну істину: те, що потрапляє на наші тарілки, інколи визначає більше, ніж ми можемо собі уявити.
«Кухня терору» не лише дає уявлення про злочинні дії російської влади проти України (Голодомори, Чорнобильську аварію, репресії), а й демонструє «перемоги»/большиє побєди у вигляді польотів в космос. Тут ви зможете ознайомитися поверхнево і з питанням Афганської війни, і з пірами в Крємлє.
Рекомендую книгу на всі 100%!

Книга Вітольда Шабловського "Кухня терору" стала для мене справжнім випробуванням. Читати її було надзвичайно важко через те, наскільки сильно вона викликає емоції – від гніву до обурення. Шабловський майстерно показує, як імперіалістичні прагнення росіян не просто впливали на долі окремих людей, а й систематично знищували цілі народи, руйнували життя мільйонів.

З особливим болем я усвідомлювала, наскільки цинічно і відкрито багато хто з росіян виправдовує ці злочини, не розуміючи або не бажаючи розуміти, що їхня імперська політика завдала незліченної шкоди. Книга змушує замислитися над глибокими історичними ранами, які досі не загоїлися, і над тим, як важливо пам'ятати ці уроки, щоб не допустити їх повторення. Це важке, але необхідне читання для тих, хто прагне зрозуміти справжню природу терору та його вплив на людські життя.

Книга у жанрі репортажу, де історії про відомих і страшних тиранів ХХ сторіччя розповідають їхні кухарі.
Неочікуваний ракурс, який розкриває характери диктаторів з того боку, з якого ми не звикли на них дивитися.
***
👨‍🍳 Це історія про тортури, що влаштовував Саддам Хуссейн, і про його перепади настрою та наслідування Сталіна.
👨‍🍳 Про кухаря Іді Аміна, що багато отримав, багато досяг і багато втратив, лишившись у решті ні з чим. Та таки не підтвердив чуток про канібалізм диктатора.
👨‍🍳 Про кухаря Енвара Ходжі, що настільки травмований життям у постійному страху за своє життя, що досі не відкриває свого імені і обличчя світові.
👨‍🍳 Про невибагливого в їжі Фіделя Кастро, що ніби харчувався так само, як і пересічні кубінці. От тільки пересічні кубінці у той час взагалі голодували…
👨‍🍳 Про Пола Пота, одного з накривавіших тиранів ХХ сторіччя, який, за словами його кухарки, був найдобрішим і справедливим мрійником, що хотів нагодувати кожного у країні…
***
Формат дуже цікавий і незвичний. І самі історії дуже дивують, бо про декого з героїв я, м’яко кажучи, не очікувала чути історії в такому тоні.
Робота дуже ґрунтовна і розкриває такі деталі, яких ви не зустрінете у жодній іншій книзі. При тому написана простою якісною мовою і дуже легко та швидко читається.

"Я знаю людей, які все життя казали, що ненавидять Фіделя, але коли він помер, вони плакали, як малі діти"

Я майже впевнена, що вам відомі хоч якісь з цих імен: Фідель Кастро, Саддам Хусейн, Іді Амін, Пол Пот, Енвер Ходжа.
Ці люди стали відомими "завдяки" своїй політиці. Весь світ вважає їх диктаторами, але ким вони були для тих людей, які їх оточували.

В цій книзі автор записав свідчення кухарів, які працювали на диктаторів і не всі з них вважали, що їх роботодавці були не дуже...

Разом з автором ви помандруєте від Куби до Камбоджі і спробуєте салат з папаї чи злодійський рибний суп.

Для того, щоб ця книга вийшла у світ Вітольд Шабловський провів дійсно величезну роботу, відвідав шість країн світу і поспілкувався з кількома десятками людей, вислухав багато думок та історій, щоб пов'язати кухню, диктат і людей, які стояли поза цим всім.

Ця книга читається напрочуд легко та швидко, тому що історії закручують у вир подій. Люди жили в історії і тепер сміливо, або не дуже, говорять про це.

Радію, що придбала собі цю книгу на полицю, вартісна.
Автору вдалось розповідати документальні речі простою і цікавою мовою. Що важливо зрозуміти події можна не знаючи історії країн про які йтиме мова, але швидше за все, книга спонукає вас шукати ще, дізнаватись більше.

Щира рекомендація 🔥

Дуже цікава книга😉

Вже сама ідея мені сподобалася: дізнатися, що смакувало відомим диктаторам світу.

З перших сторінок нига просто полонила. Автор подорожує світом і зустрічається з колишніми кухарями Саддама Хусейна, Фіделя Кастро, Пол Пота, Енвера Ходжа та Іді Аміна. Якщо чесно я чула лише про перших двох🙈 Але читати все одно було цікаво. В книзі навіть є рецепти деяких страв😉

Звісно важкувато давалися сторінки де автор описує, які недобрі справи робили ці диктатори. А ще місцями було багато історичних даних, прізвищ та дат від яких я просто плуталася😂 Але це все через мою нелюбов до історії😉

Дуже здивувало, що лише один з кухарів досяг успіху. Інші залишилися бідними. Один взагалі збожеволів... Але всі були задоволені своїми наймачами! Всім подобалося готувати для них їжу.

Чудова книга. Цікава, незвична і несхожа на жодну іншу😉

“Кухня терору” це чудовий приклад репортажної книги.

Вітольд Шабловський - відомий польский репортажист заради збору інформації проїхав майже всю територію колишнього Радянського Союзу. Спілкувався з людьми як з “вищої” кухні так і простими кухарками.
Ця книга яскраво ілюструє як пропаганда працює. Як люди перебуваючи в центрі катастрофи не розуміли і не вірили в страшне. Як приймали невірні рішення, через замилені мізки.

Автор, як справжній журналіст, показав різних героїв. Які осягнули правду і випили “гірку криницю” до дна і ті, яки залишились в полоні ілюзій до кінця своїх дней.

“Кухня терору” читається напрочуд легко та швидко, Часом, думала, що читаю художню літературу - так захопливо було. Наче не про нас. Проте, потім читаєш розділи про Голодомор та Чорнобиль і серце розривається.

Книга про їжу, проте апетиту не буде гарантовано. Книгу варто прочитати особисто, а ще краще дарувати іноземним друзям. Для ознайомлення із жахами, який несе в собі кремль.

Дуже цікава книжка - розповідь про кухарів найкривавіших диктаторів XX століття - Фіделя Кастро, Саддама Хусейна, Іді Аміна, Енвера Ходжі та Пола Пота.

5 країн - Куба, Ірак, Уґанда, Албанія та Камбоджа - страшні події - перевороти, війни і боротьба.Та на чолі держав стають криваві диктатори, монстри минулого сторіччя. Але за фасадом всі вони прості люди, які люблять поїсти і кому ж можна настільки довіритись із оточення , як власним кухарям.Саме вони розповідають, що любили їсти керівники, як приготувати так, щоб смакувало, адже можна легко втратити не лише зарплатню, а й життя. І як не дивно, у кухарів була прихильність до диктаторів, хоча ті знищували тисячі людей. Оточення сліпе чи просто боїться за свої родини?

Дуже цікава книжечка, читала кожної вільної хвилини.

Неперевершена книга Вітольда Шабловського, яка допомагає крім кулінарних смаків диктаторів, через свідчення їх кухарів, відчитувати щось невловиме чи дуже яскраво виражене про людську природу тих, хто нищив людей і заїдав це десертом, умовно кажучи. Як кухар міг маніпулювати настроєм того, хто позбавляв життя мільйони у окремих країнах. І водночас якими правилами керувався, щоб не бути вбитим. З такими виданнями вивчати світову історію захопливо. Вона стає цікавішою і непередбачуванішою, якщо зайти до неї з кухні.

Із самого початку книга викликала в мене різні емоції, серед яких була й відраза. Адже в ній дуже багато йдеться про таких диктаторів, як Ленін, Сталін і навіть Путін. Взагалі не хотілось читати й щось дізнаватися про них. А також дратувала любов окремих персонажів книжки (це реальні люди, більшість яких росіяни) до СРСР.
⠀
Але книга направлена на те, щоб показати, як їжа може слугувати пропаганді.
⠀
Через кухонні двері автор показує не страви, які їли всі ці люди, а історії й не тільки відомих особистостей, але й тих, про кого ми чули мало або не знали взагалі - кухарів. Через смакові звички й вподобання автор розповідає про маніпулятивні прийоми влади, яка була зосереджена в руках ненормальних тиранів, радянських партійних діячів.
⠀
Більшість описаного відбувається на території тодішнього радянського союзу. Найбільш емоційно важким для мене, мабуть, був розділ про Великий голод, адже тут автор розповідає історію українців, тих, які змогли його пережити. Це було боляче читати, до сліз 💔
⠀
Один із мінусів книжки для мене - велика кількість імен (батьки, діди, сестри, брати). Хоч є акцент на головних «персонажах», але я якось губилась бувало, хто кому є. Водночас книга насправді дуже легка в читанні. Вона ніби є поєднанням журналістської роботи автора та літературної творчості. Адже для написання книги автор побував у різних країнах і поспілкувався з багатьма людьми, збираючи інформацію про кухарів та їхню роботу, аналізуючи таким чином відомих нам постатей. Усе це він і викликав у книзі. Часом це записано як розповідь від першої особи його героя, часом - від обличчя самого автора. Так само є присутні й описи місць, де він був, чи вигляду людей з якими спілкувався. Отож це дуже комплексна робота.

Як там кажуть, шлях до серця людини пролягає через шлунок? Так от, у цій книзі польського автора Вітольда Шабловського ви дізнаєтесь, яким був цей шлях до шлунків диктаторів.

У своїй книзі автор розповідає історії кухарів, які працювали і жили з диктаторами.
Що мене вразило, наскільки відданими вони залишаються своїм керівникам (господарям) навіть через багато років після того, як закінчили службу у них.
Мене вразило, що у цих тиранах вони бачили людей, яких боялися, але й поважали.

Матеріали для цієї книги Вітольд Шабловський збирав близько трьох років, про деякі інтерв'ю і зустрічі домовлявся місяцями.
Результат, як на мене, просто шикарний. Читати-читати-читати!

Журналіст Вітольд Шабловський витратив чотири роки життя на збір матеріалів для цієї книги, уявляєте? Знайти людей, які працювали колись на всесвітньо відомих диктаторів, домовитись з перекладачами, узгодити маршрути - стільки роботи залишається "за кадром"! Вражає.

Чого очікувати від структури?
Кожен кухар вів оповідь по-своєму, насправді.
Найбільше вразила кухарка Пола Пота, яка була в нього закохана і не вірила, що він міг робити всі ті страшні речі, які про нього розповідали. Цікаво було про всіх! Та якось особливо вразив кухар Енвера Ходжі. Диктатор був високим, крупним чоловіком, але через діабет, йому можна було їсти лише 1500 калорій на добу (якщо не розумієтесь на цифрах, то це приблизно вдвічі менше, ніж йому було б комфортно). Тому Ходжа майже завжди був голодним і кухареві доводилось вигадувати для нього особливі рецепти, він навіть тішив себе думкою, що врятував комусь життя просто тим, що підняв настрій диктатору черговим смаколиком.

Окрім нових для мене фактів, книга дала багато тем для роздумів. Ось наприклад, за 40 років правління того ж Ходжі середня тривалість життя збільшилась на ~30 років, кількість людей, які вміють читати і писати зросла з 5% до 90! Наче добре, так? Але ціна - табори смерті, заслання, життя в страху.
Або Пол Пот і Фіделю Кастро - починали, як революціонери, хотіли змінити життя людей на краще, а призвели до голоду і мільйонів смертей.

Якщо коротко - книга вразила. Раджу.