Книга розповідає про Велике давньогерманське свято. Це антологія, що містить тематичні статті кількох авторів, котрі розглядають різноманітні пов'язані зі святом аспекти. Усі статті інформативні, написані доступною мовою та часто з гумористичними нотками, що робить читання ще більш захопливим. Так вже сталося, що немає ні однозначної думки навіть щодо дати святкування Йолю, ні щодо того чому, власне, це свято присвячено. Є багато теорій, частина яких побудовані на досить хитких припущеннях. Цілком ймовірно, що існувала купа різноманітних культів зі своїми особливостями. Але від невизначеності цікавість аж ніяк не менша 😊. Чи це свято Зимового Сонцестояння, припускаючи сакральне значення сонця, Зимове Свято переходу, що символізує межу світла і пітьми, смерті і життя, ритми народження і згасання, безперервний колообіг життя. Чи це свято мертвих й час, коли світи живих і мертвих перетинаються. Чи присвячено воно Одіну Йольніру, Тору, Фрейру чи іншим/всім Богам. Чи, може, свято плодючості і пожертви заради миру й перемоги. Якщо зібрати й узагальнити усі версії, то виходить, що Йоль був присвячений мерцям, богам і іншим надприродним істотам, поєднував культ предків, ритуали родючості та соціальне єднання громади. Вважалося також, що це ніч, коли усе дозволено, коли хаотичність превалює над законністю, коли темні, хтонічні сили набувають майже абсолютної сили і влади у світі смертних. В цьому контексті особливо зацікавила інформація про Дике Полювання (Дикий Гін). Цікаво було дізнатися про різноманітні обряди, ритуали та звичаї на це свято. Наприклад, про те, як було заведено прикрашати зали, про звичаї застілля й жертвоприношення, про спалення "йольської колоди", виголошення урочистих обітниць, про Йольського кота і Йольського козла, про традиційні ігри і перформанси тощо. Взагалі вражає, як архаїчне, дохристиянське свято й усі його язичницькі традиції трансформувалися й органічно переходили в християнські. Навряд чи Йоль і Різдво завжди припадали на один час. Але навіть якщо так, то просто диво скільки Йольських звичаїв перемінилися й перетворилися на Різдвяні.