Вільям Ґолдінґ

✈️ На початку світової війни внаслідок авіатрощі група дітлахів віком від 5 до 13 років опиняється на безлюдному острові. Це райське місце спочатку дуже подобається хлопцям, вони навіть радіють, бо можуть тут досхочу бавитися, тим паче, що на острові немає жодного дорослого, і ніхто не вказуватиме їм, що робити.

Хлопці розуміють, що їм якось треба облаштувати свій побут. Тож слід обов'язково вибрати ватажка, чиїм наказам вони будуть підкорятися. Серед дітей особливими лідерськими якостями відзначаються Ральф та Джек. Але в них різні погляди на подальше співіснування.

То що ж важливіше: підтримувати вогонь, дотримуватися встановлених правил чи полювати та бездумно підкорятися ватажку?

🏝️ Роман вражає читача до глибини душі. Це і соціальна драма, і антиутопія, а також пригодницький роман, який змусить вас забути про все на світі.

Спочатку твір нагадав мені пригоди Робінзона на безлюдному острові.
Та описи прекрасного острова і захоплюючі пригоди хлопчаків з часом плавно переростають в суцільний хаос, жах, паніку.

Давно я не відчувала такого напруження, яке не покидало мене аж до останньої сторінки. Мені здавалось, що я гортаю книгу зі швидкістю світла, і моє материнське серце не витримувало накалу емоцій, які мене накривали з головою😱

🖤Це історія про загублених дітей, які поступово деградують і перетворюються на плем'я дикунів, що ладні переступити через людяність, закрити очі на страшні речі, і повністю підкоритися абсолютному злу.
Поглянувши глибше, зауважуємо, що це роман-символ з глибоким філософським підтекстом про зло, яке таїться в кожній людині. Це своєрідна притча про підступного Звіра, що так легко може заволодіти душею.

Якщо Ви любите шукати приховані сенси, досліджувати темну сторону людської сутності та обожнюєте книги, які довго не відпускають після того, як ви перегортаєте останню сторінку, то вам однозначно треба прочитати цей роман.

Твір я захотіла прочитала лише тому, що його згадував Стівен Кінг у Серцях в Атлантиді (Тед подарував таку книгу Боббі) і ще в одній детективній книзі, не можу згадати в якій.⠀
⠀
Але прочитавши Володаря мух ніяк не змогла сформулювати своєї думки стосовно твору, пішла погуглити інформацію. І як виявилося це Роман-пародія на книгу Кораловий острів, всі події і учасники перекручені в протилежний бік від оригіналу.⠀
На жаль оригіналу я не читала, тому даний твір для мене неоднозначний і трохи дикий.⠀
⠀
Тут висміюється і перекручується все шляхетне, людське і добре. Десь під кінець книги згадується що ж таке цей Володар мух. Діти стають дикунами, піклуються лише про себе і про свиней, на яких треба полювати, нічого не хочуть робити для свого порятунку.⠀
⠀
Добре вчувається відгомін філософської історії про людей, що забули про любов і милосердя, та гротескної антиутопії про крихкість світу Homo Sapiens чітко простежується в творі Голдінга.⠀
⠀
Було дивно і гидко читати, не розуміла як діти туди потрапили, яка мета була їхнього польоту, чому розбився літах, скільки часу вони пробули не острові, і що сталось з хлопчаками після того як приплив човен і їх врятували чи вони вчинили щось лихе з офіцерами?⠀
⠀
І що ж сталося з Ральфом? Єдиним хлопчиком який там не здичавів і не піддався стадному інстинкту ? Його вбили, з’їди, наказали? Після прочитання більше запитань ніж відповідей…

Уявіть, що ви потрапили на тропічний острів. Там багато запашних стиглих фруктів, прозорий океан, затінок пальм, білий пісок, лагідне сонце і весела компанія.
Ідеально, правда?

А тепер уявіть, що на цей острів ви потрапили через аварію, що ви дитина, дорослих немає, лише кілька десятків інших безпорадних дітей, і вночі вас нікому захистити й заспокоїти, а ліс жахає чудовиськами і надія на порятунок згасає з кожним днем.
Страшно, правда?

Моторошна антиутопія Вільяма Ґолдинґа - це історія про те, як іноді люди перетворюються у звірів, але таких, що не мають співчуття, які здатні перетворити жорстокість у звичку.
І слова "Звіра - бий! Горло - ріж! Кров - спусти!" - стають законом.

Якщо будете читати "Володаря мух", то будьте готові побачити страшну чорноту людських душ.

P. S. І оберіть більш вдалий переклад. Кажуть, десь є від Соломії Павличко.

Я не знаю чи є люди, які взагалі нічого не чули про цю книгу з демонічною назвою, але вона дуже жорстока, разюча і страшна, бо автор показав, що за відсутності певного контролю навіть діти вдаються до тваринної жорстокості.

Історія починається з трощі літака на острові, через що діти лишаються великим гуртом сам на сам із природою та викликами дикого життя..

"Нам треба мати правила і підкорятися їм. Врешті ми ж не дикуни. Ми англійці, а англійці завжди і в усьому найкращі. Тож-бо, треба поводитися добре."

Двійко хлопчиків проявляють більшу ініціативу та лідерські якості, як от Ральф та Джек, а деякі стають свого роду підтримкою цих лідерів — Роха, Роджер, Саймон, Ерік і Сем.

Цей роман був створений як антитеза іншому твору — "Кораловий острів", на якому трійко хлопців організовують цивілізацію на загубленому острові.

В книзі ж Ґолдінґа діти навпаки з часом все більше втрачають свою людяність та цивілізованість, стаючи схожими на дике плем'я, а всі, хто йдуть проти цього, так чи інакше, зазнають насильства або гинуть.

Чим ближче до фіналу, тим більше книга вражає і викликає свого роду ступор від того, що відбувається. Всі ті події, які стикалися, наче пружина, врешті вистрілюють і розкидають всі передчуття, відчуття і уявлення навсібіч.

Мені було неймовірно шкода дітей, які втратили ту дитинність з тієї чи іншої причини, а ще конкретно Ральфа, Роху та Саймона 💔

Не знаю, наскільки така історія могла б стати правдою за певних обставин, але сподіваюсь, що вона так і буде лиш винятковою книжкою, без реального підґрунтя.

"Володар мух" Вільям Ґолдінґ @букшеф
Оцінка 9 з 10 ⭐ ⭐ ⭐ ⭐ ⭐
272 с. 📚

Події книги відбуваються на початку Світової війни. Дітей мали відправити у безпечне місце, але внаслідок авіатрощі, вони опиняються на безлюдному острові. З першого дня їх перебування там розпочинається не тільки боротьба за виживання, а й запекла битва зі своїми внутрішніми демонами, з темрявою людського серця та із звіром, який живе всередині кожної людини.

Це історія про те, як цивілізовані, добре виховані, розумні й талановиті діти спершу намагалися призвичаїтися до нових умов, а згодом розгубили свою людяність. Страшна жадоба й первинна жорстокість заполонили розум більшості дітей.
Спочатку нові мешканці острова діяли спільно, потім розділилися на два ворожих табори, а коли хороші хлопці залишилися у меншості, їх силою змусили перейти на бік групи мисливців.
Ральф - єдиний, хто зберіг людяність і здоровий глузд.

Можна було б сказати що ця книга про існування чогось доброго у цілковито лихому, чогось нездоланного. Проте я не змогла так сприймати цю книгу. Саймон і Роха теж могли би стати прикладом незламного духу, а стали деким іншим.

Тож для мене ця книга не про добре Вона про жахливе, про пітьму, що оселяється навіть в дитячому серці. Адже героям в середньому 10-13 років, були серед них і зовсім малята. Саме тому події книги лякали мене більше, ніж жахастики.
Втім я оцінила майстерність письменника і книга точно лишиться на моїх полицях.

Достойна книга, легко читається, рекомендую.

Тільки закінчила читати "Володар мух". Знаючи, що ця книга є всесвітньо відомою класикою, дуже боялась наткнутись на спойлери, щоб не зіпсувати враження.
Дуже радію, що мої побоювання не справдилися.

Темп оповідання стрімкий та динамічний, не дасть змоги занудьгувати. Не зважаючи на невеликий обсяг книги, автор зміг передати основну думку твору. Хоча і залишаються деякі питання читачеві на його вільний розсуд (тут цікаво чи всі помітили деякі натяки письменника?), проте сюжет є довершеним та закінченим. Персонажі цікаві та не зважаючи на вік, дуже органічно вписалися в умови катастрофи, внаслідок якої постає зображення людини поза умовами цивілізації, не стриманої законом чи моралі.

Що буде з суспільством, якщо не буде ніяких правил? Чи виживе таке суспільство самостійно? Що людину розмежовує від звіра?
Ці питання пройдуть неодноразово окремими тезами у книзі.

В умовах сучасності, особливої актуальності набуває "Володар мух" через призму війни, її наслідків та людської природи. Якщо забути про всі поняття цивілізованого світу, то людина перестає бути людиною, а перетворюється на простого дикуна, звіра, для якого нічого цінного окрім власної наживи не існує.
Після прочитання цієї книги, чудово розумієш, чому саме її необхідно прочитати кожному у житті.

Роман англійця є відповіддю нашим здивованим співвітчизникам на розпачливе питання: «Як же вони могли?». Могли і можуть. Проста, як двері, природа жорстокості прихована неглибоко в людині. Не в кожній. І Ґолдінґ виявився дуже спостережливим, аж я подумав: хто він? Психолог? Знавець Біблії? Точність описаних ним в романі механізмів зла вражає. Не розбираючи їх на «гвинтики», автор пред’являє результат перебігу подій екстремального характеру. А вже ми перевіряємо його теорію і особисто я не надто сумнівався в її правдивості навіть до того, як…
Чому не сумнівався? Бо служив в армії поруч із тими, хто проти нас. Що ж до Ґолдінґа, він теж служив під час Другої світової у військово-морському флоті Королівства, відправляючи німецькі воєнні кораблі туди, куди пливуть всі воєнні кораблі міжнародних терористів. Війна і стала його лабораторією і мене вразили особисті спогади автора: «Я почав розуміти, на що здатні люди. Кожен, хто пройшов війну і не зрозумів, що люди творять зло подібно до того, як бджоли – мед, або сліпий, або не в своєму розумі.» Розуміючи технологію зла, Ґолдінґ почав письменницьку кар’єру в 1953 році дебютним романом «Володар мух».
Вважаючи себе цивілізованими людьми, ми могли досі припускатися завищеної думки про людство яке, начебто, невпинно набуває гуманніших і шляхетніших рис. Що дії, коли навіть в словах ми звикаємо дотримуватися політкоректних висловів. Неприпустимими стали такі вислови, як «негр», «голубий», «інвалід». Якщо й не стали, то стають. І паралельно з цим сусіди без найменших докорів совісті скидають на мирні міста касетні і фосфорні бомби. Десь в Амазонії дикунство стає шокуючим винятком, а поблизу центру Європи воно набирає обертів. Дивина! Кадри зі зруйнованих наших міст шокували би останніх канібалів на планеті Земля. Задоволення, отримане раш-садистами від немотивованої жорстокості неможливо описати мовами нецивілізованих племен, немає таких слів, щоб пояснити причини такого явища. 2023 рік, друзі! В сімдесятих роках минулого століття в шкільних творах на тему «Після 2000-го року» ми писали про мир в усьому мирі. А Вільям Ґолдінґ у 1953-му році написав роман про карколомну еволюцію англійських підлітків і дітей від представників найцивілізованішої країни світу до стану дикунів. Чи це лише фантазія письменника? Так, з одного боку – фантазія, надумана історія про авіатрощу, в якій вціліли тільки діти. Автор помістив їх на острів, придатний для довготривалого перебування, «дав» їм тропічні плоди і воду, а головне – всі ознаки вихованих, дисциплінованих англійців, здатних до самоорганізації. З іншого – реальність, якої він надивився 1940-го до завершення війни в Європі. І там, на європейському театрі воєнних дій по той бік знаходилися нації не найгірші за рівнем розвитку. А може тому вони й затіяли ту війну, що відчували себе сильнішими в сенсі індустріального, технологічного, десь навіть – морального розвитку. Діти надали авторові динаміку, пришвидшили логіку, яка у дорослих стримується виваженістю, досвідом, вмінням розраховувати ресурси і шукати найзручніший момент для удару. У дітей все відбувається швидше. І якщо в кінці рятівники на тлі вщент винищеного острова зустрічають останнього вцілілого хлопця, за яким женуться вже не зовсім люди, та й не звірі, (тварини не керуються цинізмом), то це ще той плід, з якого можна вичавити краплю оптимізму.
Двічі екранізований роман «Володар мух» може бути цікавим, але його кінематографічні варіанти – лише спрощені версії великого психологічного задуму письменника. Читайте книжку, шукайте відповіді на складні питання!

Цю книгу постійно ставлять у різноматні списки "читати всім", "читати обов'язково", "123 книги, які ви маєте прочитати в житті" і так далі.

Але.

Проблема у тому, що її таки варто читати всім, обов'язково прочитати і бажано разом із рештою 122 зі списку.

Це коротка, але неймовірно страшна історія про те, як легко і швидко злітає отой весь цивілізаційний зовнішний шар з людей, як тільки вони розуміють, що можна все. І який насправді він тонкий той шар, якому ми всі так любимо апелювати.