Вільям Ґолдінґ

ось ця книга теж пройдена. І що я вам скажу: не бійтеся. Книга написана 1954 року. Жодних жахіть, які тільки міг науявляти мій ієзуїтський (розпещений сучасними трилерами) мозок тут НЕ було. Усе було набагато прозаїчніше, скажімо так - камерніше. Приблизно так, як могло би бути у дитячому таборі відпочинку, якби поруч не було дорослих з їхніми запобіжниками

Про що? Літак потрапив у трощу. На безлюдному острові опинилися хлопчики різного віку та не менш різного характеру. І спочатку вони навіть організували свій Парламент.

 "-Я згоден з Ральфом. Нам треба мати правила і підкорятися їм. Врешті ми ж не дикуни. Ми англійці, а англійці завжди і в усьому найкращі. Тож-бо, треба поводитися добре."

Але не так сталося, як гадалося. Конфлікт особистостей, фізична сила і навіть божевілля - усе це призвело до неминучого - війни між собою. Війни справжньої, з полюванням, вбивствами і принесенням жертв.

Минуло з тих пір ще 70 років. Але хіба щось змінилися?

Дебютний твір автора, який надрукували у 1954 році майже одразу набув слави, але до того Ґолдінґу відмовили багато видавців.

Група дітей внаслідок авіатрощі опиняється на безлюдному острові. Залишившись без нагляду дорослих, вони тішаться свободі, можливості робити, що заманеться, уникаючи відповідальності за свої дії. До чого це призведе?

Історія про те, як в людині існують цивілізація зі своїми нормами, правилами і первинна природа зі своєю кровожерливістю
Боротьба за першість, владу. Страх. Вбивства. Діти, які нічого ще толком не розуміють в житті, поводять себе, як дорослі. Жорстока правда про незрілу людську особистість. Яка ж оманлива зовнішність і як же важливо вміти співчувати.

"Володар мух" Вільяма Голдінга - це неймовірно сильна і провокативна книга. Вона досліджує темні сторони людської природи і показує, як легко можна втратити моральні орієнтири. Стиль письма Голдінга простий, але дуже влучний. Атмосфера книги напружена і місцями моторошна, що робить її читання захоплюючим.
Рекомендую всім, хто цікавиться психологією, суспільством і питаннями моральності.

🐚 Цей твір вважається одним із кращих у автора, який, до речі, отримав Нобелівську премію з літератури. Також ця книга входить у #список_рорі_гілмор, серіальної дівчинки, яка багато читала, у тому числі й шедеврів американської та світової літератури. Тож час від часу я підглядаю у той список і читаю при нагоді.

🐚 Зовсім маленька за об'ємом книга, але я її "мучила" майже 3 тижні. Начебто і мова гарна, і сюжет динамічний. А можливо то моє внутрішнє неприйняття, незгода, неможливість втрутитися і щось змінити. Хоча антиутопії ніколи не обіцяють легкого читання та й даються вони мені дуже важко. Не зважаючи на оптимістичне закінчення післясмак у книги темний і моторошний. Весь той дикунський, звіриний інстинкт, який відкрився читачеві у маленьких хлопчиках, навряд чи зникне після повернення до цивілізованого життя.

🐚 Ну і на останок, це одна з тих книг, які важко, подекуди просто неприємно, читати, але це просто необхідно робити.

🐌 Вони йшли поруч, дві планети почуттів та думок, не годні знайти спільної мови.
🐌 Лихо в тім - коли ти ватажок, ти маєш бути мудрим. Крім того, трапляються такі випадки, коли негайно треба щось вирішити. Для цього треба думати; думки - цінна річ, від них є користь... Тільки я не вмію думати.
🐌 Найвидатніші ідеї завжди прості.
🐌 Вони чудово знали, як розв'язувала руки маска з фарби, яку дозволяла дикість.

Написаний у 1954 році, роман «Володар мух» Вільяма Голдінга є справжньою класикою. Прочитавши його в дорослому віці, я дуже рада, що не зробила цього раніше.
По-перше, книга могла б мене травмувати і похитнути віру в людей.
По-друге, я б не змогла побачити багато символізму та алюзій, які тепер помічаю. Сам автор заявляв, що книга може означати все, що завгодно, тож кожен може її розуміти по-своєму.
Одне, що можу сказати точно – сюжет вас обов’язково вразить.

Літак зазнає аварії на острові, і єдині, хто вижив, – це група дітей.
Спочатку вони намагаються створити подобу суспільства, обираючи лідера та встановлюючи правила. Ральф, який стає головою групи, прагне підтримувати порядок і організовує побудову притулку та розпалювання сигналного вогню, щоб привернути увагу рятувальників.
Однак, поступово ситуація виходить з-під контролю. Джек, інший хлопець, починає кидати виклик Ральфу і організовує власну групу мисливців. Вони відходять від цивілізованих норм і все більше занурюються у первісну дикість. Ворожнеча між групами загострюється, і невинні діти стають жорстокими мисливцями.
Під час їхніх спроб вижити на острові, вони стикаються з власними страхами та темними інстинктами. Центральний символ роману "Володар мух", голова вбитої свині, насаджена на палицю – уособлює зло, що криється в кожній людині. Голдінг через цю метафору демонструє, як легко люди можуть втратити людяність у кризових ситуаціях.

Використовуючи образи невинних школярів, Голдінг дуже реалістично змальовує поведінку людини в умовах, де цивілізація більше не має значення.
Як поводитиметься людство, коли його залишають без суспільних правил і структур? Автор показує дітей з ангельськими обличчями, але з садистськими рисами характеру. В цьому романі багато насильства, дуже багато. Кожного разу, коли я відкривала книгу, поринала в темряву.

Знаєте, не обов’язково погоджуватися з основною думкою роману, зокрема з провалом демократії, але він слугує цікавим поглядом на темну сторону людської природи та показує, що ніхто не позбавлений її впливу.

✈️ На початку світової війни внаслідок авіатрощі група дітлахів віком від 5 до 13 років опиняється на безлюдному острові. Це райське місце спочатку дуже подобається хлопцям, вони навіть радіють, бо можуть тут досхочу бавитися, тим паче, що на острові немає жодного дорослого, і ніхто не вказуватиме їм, що робити.

Хлопці розуміють, що їм якось треба облаштувати свій побут. Тож слід обов'язково вибрати ватажка, чиїм наказам вони будуть підкорятися. Серед дітей особливими лідерськими якостями відзначаються Ральф та Джек. Але в них різні погляди на подальше співіснування.

То що ж важливіше: підтримувати вогонь, дотримуватися встановлених правил чи полювати та бездумно підкорятися ватажку?

🏝️ Роман вражає читача до глибини душі. Це і соціальна драма, і антиутопія, а також пригодницький роман, який змусить вас забути про все на світі.

Спочатку твір нагадав мені пригоди Робінзона на безлюдному острові.
Та описи прекрасного острова і захоплюючі пригоди хлопчаків з часом плавно переростають в суцільний хаос, жах, паніку.

Давно я не відчувала такого напруження, яке не покидало мене аж до останньої сторінки. Мені здавалось, що я гортаю книгу зі швидкістю світла, і моє материнське серце не витримувало накалу емоцій, які мене накривали з головою😱

🖤Це історія про загублених дітей, які поступово деградують і перетворюються на плем'я дикунів, що ладні переступити через людяність, закрити очі на страшні речі, і повністю підкоритися абсолютному злу.
Поглянувши глибше, зауважуємо, що це роман-символ з глибоким філософським підтекстом про зло, яке таїться в кожній людині. Це своєрідна притча про підступного Звіра, що так легко може заволодіти душею.

Якщо Ви любите шукати приховані сенси, досліджувати темну сторону людської сутності та обожнюєте книги, які довго не відпускають після того, як ви перегортаєте останню сторінку, то вам однозначно треба прочитати цей роман.

Твір я захотіла прочитала лише тому, що його згадував Стівен Кінг у Серцях в Атлантиді (Тед подарував таку книгу Боббі) і ще в одній детективній книзі, не можу згадати в якій.⠀
⠀
Але прочитавши Володаря мух ніяк не змогла сформулювати своєї думки стосовно твору, пішла погуглити інформацію. І як виявилося це Роман-пародія на книгу Кораловий острів, всі події і учасники перекручені в протилежний бік від оригіналу.⠀
На жаль оригіналу я не читала, тому даний твір для мене неоднозначний і трохи дикий.⠀
⠀
Тут висміюється і перекручується все шляхетне, людське і добре. Десь під кінець книги згадується що ж таке цей Володар мух. Діти стають дикунами, піклуються лише про себе і про свиней, на яких треба полювати, нічого не хочуть робити для свого порятунку.⠀
⠀
Добре вчувається відгомін філософської історії про людей, що забули про любов і милосердя, та гротескної антиутопії про крихкість світу Homo Sapiens чітко простежується в творі Голдінга.⠀
⠀
Було дивно і гидко читати, не розуміла як діти туди потрапили, яка мета була їхнього польоту, чому розбився літах, скільки часу вони пробули не острові, і що сталось з хлопчаками після того як приплив човен і їх врятували чи вони вчинили щось лихе з офіцерами?⠀
⠀
І що ж сталося з Ральфом? Єдиним хлопчиком який там не здичавів і не піддався стадному інстинкту ? Його вбили, з’їди, наказали? Після прочитання більше запитань ніж відповідей…

Уявіть, що ви потрапили на тропічний острів. Там багато запашних стиглих фруктів, прозорий океан, затінок пальм, білий пісок, лагідне сонце і весела компанія.
Ідеально, правда?

А тепер уявіть, що на цей острів ви потрапили через аварію, що ви дитина, дорослих немає, лише кілька десятків інших безпорадних дітей, і вночі вас нікому захистити й заспокоїти, а ліс жахає чудовиськами і надія на порятунок згасає з кожним днем.
Страшно, правда?

Моторошна антиутопія Вільяма Ґолдинґа - це історія про те, як іноді люди перетворюються у звірів, але таких, що не мають співчуття, які здатні перетворити жорстокість у звичку.
І слова "Звіра - бий! Горло - ріж! Кров - спусти!" - стають законом.

Якщо будете читати "Володаря мух", то будьте готові побачити страшну чорноту людських душ.

P. S. І оберіть більш вдалий переклад. Кажуть, десь є від Соломії Павличко.

Я не знаю чи є люди, які взагалі нічого не чули про цю книгу з демонічною назвою, але вона дуже жорстока, разюча і страшна, бо автор показав, що за відсутності певного контролю навіть діти вдаються до тваринної жорстокості.

Історія починається з трощі літака на острові, через що діти лишаються великим гуртом сам на сам із природою та викликами дикого життя..

"Нам треба мати правила і підкорятися їм. Врешті ми ж не дикуни. Ми англійці, а англійці завжди і в усьому найкращі. Тож-бо, треба поводитися добре."

Двійко хлопчиків проявляють більшу ініціативу та лідерські якості, як от Ральф та Джек, а деякі стають свого роду підтримкою цих лідерів — Роха, Роджер, Саймон, Ерік і Сем.

Цей роман був створений як антитеза іншому твору — "Кораловий острів", на якому трійко хлопців організовують цивілізацію на загубленому острові.

В книзі ж Ґолдінґа діти навпаки з часом все більше втрачають свою людяність та цивілізованість, стаючи схожими на дике плем'я, а всі, хто йдуть проти цього, так чи інакше, зазнають насильства або гинуть.

Чим ближче до фіналу, тим більше книга вражає і викликає свого роду ступор від того, що відбувається. Всі ті події, які стикалися, наче пружина, врешті вистрілюють і розкидають всі передчуття, відчуття і уявлення навсібіч.

Мені було неймовірно шкода дітей, які втратили ту дитинність з тієї чи іншої причини, а ще конкретно Ральфа, Роху та Саймона 💔

Не знаю, наскільки така історія могла б стати правдою за певних обставин, але сподіваюсь, що вона так і буде лиш винятковою книжкою, без реального підґрунтя.

"Володар мух" Вільям Ґолдінґ @букшеф
Оцінка 9 з 10 ⭐ ⭐ ⭐ ⭐ ⭐
272 с. 📚

Події книги відбуваються на початку Світової війни. Дітей мали відправити у безпечне місце, але внаслідок авіатрощі, вони опиняються на безлюдному острові. З першого дня їх перебування там розпочинається не тільки боротьба за виживання, а й запекла битва зі своїми внутрішніми демонами, з темрявою людського серця та із звіром, який живе всередині кожної людини.

Це історія про те, як цивілізовані, добре виховані, розумні й талановиті діти спершу намагалися призвичаїтися до нових умов, а згодом розгубили свою людяність. Страшна жадоба й первинна жорстокість заполонили розум більшості дітей.
Спочатку нові мешканці острова діяли спільно, потім розділилися на два ворожих табори, а коли хороші хлопці залишилися у меншості, їх силою змусили перейти на бік групи мисливців.
Ральф - єдиний, хто зберіг людяність і здоровий глузд.

Можна було б сказати що ця книга про існування чогось доброго у цілковито лихому, чогось нездоланного. Проте я не змогла так сприймати цю книгу. Саймон і Роха теж могли би стати прикладом незламного духу, а стали деким іншим.

Тож для мене ця книга не про добре Вона про жахливе, про пітьму, що оселяється навіть в дитячому серці. Адже героям в середньому 10-13 років, були серед них і зовсім малята. Саме тому події книги лякали мене більше, ніж жахастики.
Втім я оцінила майстерність письменника і книга точно лишиться на моїх полицях.

Достойна книга, легко читається, рекомендую.

Тільки закінчила читати "Володар мух". Знаючи, що ця книга є всесвітньо відомою класикою, дуже боялась наткнутись на спойлери, щоб не зіпсувати враження.
Дуже радію, що мої побоювання не справдилися.

Темп оповідання стрімкий та динамічний, не дасть змоги занудьгувати. Не зважаючи на невеликий обсяг книги, автор зміг передати основну думку твору. Хоча і залишаються деякі питання читачеві на його вільний розсуд (тут цікаво чи всі помітили деякі натяки письменника?), проте сюжет є довершеним та закінченим. Персонажі цікаві та не зважаючи на вік, дуже органічно вписалися в умови катастрофи, внаслідок якої постає зображення людини поза умовами цивілізації, не стриманої законом чи моралі.

Що буде з суспільством, якщо не буде ніяких правил? Чи виживе таке суспільство самостійно? Що людину розмежовує від звіра?
Ці питання пройдуть неодноразово окремими тезами у книзі.

В умовах сучасності, особливої актуальності набуває "Володар мух" через призму війни, її наслідків та людської природи. Якщо забути про всі поняття цивілізованого світу, то людина перестає бути людиною, а перетворюється на простого дикуна, звіра, для якого нічого цінного окрім власної наживи не існує.
Після прочитання цієї книги, чудово розумієш, чому саме її необхідно прочитати кожному у житті.