Нові відгуки

Цікавий експериментальний текст від Вільяма Голдінга. Це історія про Стародавній Єгипет, про життя в ті часи, про перипетії долі. Автор як і завжди бере незвичний сеттинг та перетворює його на глибоке філософське висловлювання про сьогодення, навіть коли пише про далеке-далеке-далеке минуле. Це збірка оповідань, проте кожне з них розповідає окрему історію про єгиптян тих далеких часів, тому це цілком можна сприймати як експериментальний роман.

Книга, яка лишила по собі неприємний післясмак. Часи світової війни, внаслідок авіатрощі діти опиняються на безлюдному острові, серед них малюки і старші по 10-12 років. Без дорослих вони намагаються вижити, створити свої правила, умови виживання на безлюдному острові. Я розумію, що це притча і алегорія, але те, що автор описує, які трансформації переживали діти, як нищилась людяність і народжувались дикарі, зграї і шал, те що вони робили.. жорстокі вбивства.. Приємного мало 😱 Все відбувалось занадто швидко, як на мене.. Тут не уточнюється скільки часу діти провели на острові, тому все це виглядало для мене геть дивним "в квадраті".. 🥴🤯

Це було неймовірно затягнуто і часто незрозуміло. Іноді доводилось перечитувати сторінку вдруге. Для відображення доісторичної людини, автор використав примітивні слова в діалогах і роздумах головних героїв, що і ускладнило розуміння твору.

ось ця книга теж пройдена. І що я вам скажу: не бійтеся. Книга написана 1954 року. Жодних жахіть, які тільки міг науявляти мій ієзуїтський (розпещений сучасними трилерами) мозок тут НЕ було. Усе було набагато прозаїчніше, скажімо так - камерніше. Приблизно так, як могло би бути у дитячому таборі відпочинку, якби поруч не було дорослих з їхніми запобіжниками Про що? Літак потрапив у трощу. На безлюдному острові опинилися хлопчики різного віку та не менш різного характеру. І спочатку вони навіть організували свій Парламент.  "-Я згоден з Ральфом. Нам треба мати правила і підкорятися їм. Врешті ми ж не дикуни. Ми англійці, а англійці завжди і в усьому найкращі. Тож-бо, треба поводитися добре." Але не так сталося, як гадалося. Конфлікт особистостей, фізична сила і навіть божевілля - усе це призвело до неминучого - війни між собою. Війни справжньої, з полюванням, вбивствами і принесенням жертв. Минуло з тих пір ще 70 років. Але хіба щось змінилися?

Дебютний твір автора, який надрукували у 1954 році майже одразу набув слави, але до того Ґолдінґу відмовили багато видавців. Група дітей внаслідок авіатрощі опиняється на безлюдному острові. Залишившись без нагляду дорослих, вони тішаться свободі, можливості робити, що заманеться, уникаючи відповідальності за свої дії. До чого це призведе? Історія про те, як в людині існують цивілізація зі своїми нормами, правилами і первинна природа зі своєю кровожерливістю Боротьба за першість, владу. Страх. Вбивства. Діти, які нічого ще толком не розуміють в житті, поводять себе, як дорослі. Жорстока правда про незрілу людську особистість. Яка ж оманлива зовнішність і як же важливо вміти співчувати.

"Володар мух" Вільяма Голдінга - це неймовірно сильна і провокативна книга. Вона досліджує темні сторони людської природи і показує, як легко можна втратити моральні орієнтири. Стиль письма Голдінга простий, але дуже влучний. Атмосфера книги напружена і місцями моторошна, що робить її читання захоплюючим. Рекомендую всім, хто цікавиться психологією, суспільством і питаннями моральності.

🐚 Цей твір вважається одним із кращих у автора, який, до речі, отримав Нобелівську премію з літератури. Також ця книга входить у #список_рорі_гілмор, серіальної дівчинки, яка багато читала, у тому числі й шедеврів американської та світової літератури. Тож час від часу я підглядаю у той список і читаю при нагоді. 🐚 Зовсім маленька за об'ємом книга, але я її "мучила" майже 3 тижні. Начебто і мова гарна, і сюжет динамічний. А можливо то моє внутрішнє неприйняття, незгода, неможливість втрутитися і щось змінити. Хоча антиутопії ніколи не обіцяють легкого читання та й даються вони мені дуже важко. Не зважаючи на оптимістичне закінчення післясмак у книги темний і моторошний. Весь той дикунський, звіриний інстинкт, який відкрився читачеві у маленьких хлопчиках, навряд чи зникне після повернення до цивілізованого життя. 🐚 Ну і на останок, це одна з тих книг, які важко, подекуди просто неприємно, читати, але це просто необхідно робити. 🐌 Вони йшли поруч, дві планети почуттів та думок, не годні знайти спільної мови. 🐌 Лихо в тім - коли ти ватажок, ти маєш бути мудрим. Крім того, трапляються такі випадки, коли негайно треба щось вирішити. Для цього треба думати; думки - цінна річ, від них є користь... Тільки я не вмію думати. 🐌 Найвидатніші ідеї завжди прості. 🐌 Вони чудово знали, як розв'язувала руки маска з фарби, яку дозволяла дикість.

Написаний у 1954 році, роман «Володар мух» Вільяма Голдінга є справжньою класикою. Прочитавши його в дорослому віці, я дуже рада, що не зробила цього раніше. По-перше, книга могла б мене травмувати і похитнути віру в людей. По-друге, я б не змогла побачити багато символізму та алюзій, які тепер помічаю. Сам автор заявляв, що книга може означати все, що завгодно, тож кожен може її розуміти по-своєму. Одне, що можу сказати точно – сюжет вас обов’язково вразить. Літак зазнає аварії на острові, і єдині, хто вижив, – це група дітей. Спочатку вони намагаються створити подобу суспільства, обираючи лідера та встановлюючи правила. Ральф, який стає головою групи, прагне підтримувати порядок і організовує побудову притулку та розпалювання сигналного вогню, щоб привернути увагу рятувальників. Однак, поступово ситуація виходить з-під контролю. Джек, інший хлопець, починає кидати виклик Ральфу і організовує власну групу мисливців. Вони відходять від цивілізованих норм і все більше занурюються у первісну дикість. Ворожнеча між групами загострюється, і невинні діти стають жорстокими мисливцями. Під час їхніх спроб вижити на острові, вони стикаються з власними страхами та темними інстинктами. Центральний символ роману "Володар мух", голова вбитої свині, насаджена на палицю – уособлює зло, що криється в кожній людині. Голдінг через цю метафору демонструє, як легко люди можуть втратити людяність у кризових ситуаціях. Використовуючи образи невинних школярів, Голдінг дуже реалістично змальовує поведінку людини в умовах, де цивілізація більше не має значення. Як поводитиметься людство, коли його залишають без суспільних правил і структур? Автор показує дітей з ангельськими обличчями, але з садистськими рисами характеру. В цьому романі багато насильства, дуже багато. Кожного разу, коли я відкривала книгу, поринала в темряву. Знаєте, не обов’язково погоджуватися з основною думкою роману, зокрема з провалом демократії, але він слугує цікавим поглядом на темну сторону людської природи та показує, що ніхто не позбавлений її впливу.