Вікторія Гіслоп

Повчальна родинна сага про сім'ю в Греції, яка показує, що не тільки нема роду без вироду, але й бува таке, що вся родина, гм, з "родзинками". ✒️ Історія починається з того, що у 2016-му році в маленькій квартирці в Афінах зібралися чотири покоління на святкування 90 років найстаршій жінці в родині. Частина з нащадків давно живе не в Греції, матріархиня тужить, що вони втратили свою грецьку грецкість і їй нема що передати нащадкам, окрім рецептів пиріжків, поруч сидить патріарх у глибокій деменції і здається найщасливішим з усіх двох десятків людей у хаті. 🎭 І раптом ця 90-річна іменинниця, дивлячись у вікно, каже: "ось там вона померла, сконала від голоду", що викликає певну бентегу в онуків. 📚 І це ж відкриває скриньку Пандори, бо героїня раптом розуміє, вона таки може ще щось докласти до рецептів пиріжків, а саме — історію свого життя. І починає її розповідати з самого початку, з тих часів, як було їй рочки 3-4 і їхній старий будинок завалився і довелося всій родині переїхати до імення свекрухи, і далі по роках — школа, молодість, заміжжя, війна, окупація, післявоєнний час, конфлікти з-за неспівпадінь поглядів та цінностей. 🍷 В цілому, як родинна сага, книга прекрасна. Так, це оповідь про життя однієї особи, але є трішки історії її батьків, а потім й числених нащадків. І написано гарно, і епізоди чергуються то сумні, то обнадійливі. І подій було стільки, що дивуєшся, як вони в такий короткий обсяг вмістилися. ⚫ Але ⚫ Дуже, знаєтє лі, важко обрати за кого вболівати в цій книзі, бо половина родини — калібровані, довбані на голову фашисти, а оповідачка — така сама притрушена комуняка. І ти такий сидиш з книгою в руках, а в голові у тебе отой мем із двома дерев'яними песиками на коліщатках, яким собачка каже самі-знаєте-що. ⚰️ А найстрашніше, що вона у кінці життя ще й пишається, що "боролася з окупантами". Щоправда, її боротьба полягала у тому, аби разом із загоном ввірватися в село, в якому лишилися тільки старі, жінки та діти, забрати всі припаси, вкрасти підлітків, вбити матерів, які чіпляються за своїх дітей, а потім цих викрадених дітей гнати у ліси на базу, де з них "зроблять справжніх комуністів". Ось така її боротьба виходила. 📚 Реально, реально нема кому поспівчувати і вболіваєш за обидві команди, що називається. 🦋 Але написано дійсно цікаво. Чесне #Дафа_радить, але будьте готові до купи тригерів, починаючи з того, що справді гарних людей тут немає.

Анонім

Історія простої родини, що проживає у Греції, починаючи з 1930 років і до 2016 року. В центрі історії ми бачимо сім’ю: мати (хвора на шизофренію), батько (вічно відсутній через роботу) та четверо дітей. Власне в книзі ведеться розповідь від наймолодшої доньки сім’ї - Теміс. Події, що описуються в книзі поєднують особисте горе героїв (втрата житла, ушпиталення матері, рідкі відвідини батька та його жорстокість) з подіями в політичному житті (вторгення нацистів і Грецію, зрада уряду, боротьба комуністів, вторгнення британців та багато іншого). Родина Теміс поділилась на два табори: - старший брат і дівчина підтримали комуністів і вели свою боротьбу до останніх сил; брат віддав життя заради своїх ідеалів, а Теміс до останнього опиралась, але відмовилась від ідеалів комунізму заради сина; - інший брат та сестра дівчини обоє підтримували вторгення німців, вони бачили в них рятівників; Маргарет навіть втікає в Німеччину, щоб бути поряд з коханим німцем. Теміс дорослішає у нас на очах, бореться, закохується, народжує сина в таборі, повертається додому і створює сім’ю з колишнім однокласником. Роки біжать, тепер вже діти Теміс ведуть боротьбу, борються за свої права. Непроста історія, її не можна сісти і прочитати, її потрібно прожити. В сім’ї де політика викликає ненависть, де брати б’ються через погляди один одного, де на біле кажуть чорне, лише його переконання перемогли. Щось це мені нагадує: як в нашій історії так і в сьогоденні. Книга буде цікава любителям історичної прози. Я вперше читаю щось про історію Греції, тому моє захоплення не має меж.

Анонім

Ще одна книга з великим серцем❤️‍🩹 Глибока й зворушлива сімейна сага, що охоплює долі кількох поколінь грецької родини, крізь призму важких історичних подій.⠀ ⠀ 🕊️Кому читати? Тим читачам, які досліджують для себе історичну складову і не бояться пропускати розповідь через внутрішнє я.⠀ ⠀ 🕊️Мої враження: я дуже довго читала, по кілька сторінок за вечір. Повʼязано це з ситуацією в країні зараз і тим, що моя кохана людина на фронті❤️‍🩹я вже зарікалась не брати книг про vійну (але такі книги є дуже важливі для сьогодення і майбутніх поколінь)⠀ ⠀ Авторка занурює нас у складну, болісну історію сучасної Греції. Через долю однієї родини авторка показує, як політичні суперечності, воєнні катастрофи та громадянські потрясіння здатні роз'єднати навіть найрідніших.⠀ ⠀ У родині Коралісів 4 дітей, а за дверима небезпека і нестабільності. З початком італійської, а згодом і німецької окупації, розлом у поглядах між дітьми стає глибшим. Старші - Танасіс і Маргарита - обирають сторону консерваторів і навіть співпрацюють з ворогом. На противагу їм Панос і наймолодша з родини, Теміс, приєднуються до лав комуністів, які ведуть боротьбу - спочатку за визволення Греції, а згодом - проти колишніх завойовників.⠀ ⠀ Особливо мене вразив образ бабусі Кораліс. Саме вона стає центральною фігурою в історії родини, мудрим і сильним стовпом, навколо якого об’єднуються кілька поколінь.⠀ Вона була серцем і душею всієї родини, на якому все трималося. У ній було стільки терпіння й тепла, що, здається, лише завдяки їй родина не розпалася остаточно. Її життєва стійкість - це окрема історія. Коли читала, як вона роздобувала їжу під час окупації, як мовчки згладжувала конфлікти між онуками - це боліло. І водночас надихало.⠀ ⠀ Пізніше цю силу підхопила Теміс - одна з онучок. Її життєвий шлях був неймовірно важким і тернистим. Але вона вистояла. Як і бабуся - не зламалася, не стала жорстокою попри весь біль.⠀ ⠀ Ця книга - нагадування. Про те, що історія має значення. Про те, як важливо знати й пам’ятати. І як небезпечно - забути.⠀ ⠀

Анонім