Я б назвала цю книгу посередньою у всьому. У трилерній частині, в ефекті неочікуваності, в стилі, в ідеї... Яка ж гарна була анотація! Але, насправді, вона не зовсім відповідає дійсності, й зав'язка історії відрізняється від заявленої.
Головна героїня переживає важкий період в житті: її відсторонили від роботи психіатрині, її чоловік помер, забравши з собою ще пару життів, і жінка частково винить у цьому себе. Почуття суму та провини не дає їй рухатися далі. Але коли вона зустрічає чоловіка, що здавалося б мав бути у такому ж стані, як вона, але бачить, що він щасливий та насолоджується життям, її не покидає думка, що він прикидається, і за цим фасадом також приховані страждання. Вона починає слідкувати за ним, щоб підтвердити свою теорію😈
Зав'язка історії дійсно цікава, але виконання... Авторка мала потенціал зробити щось таке бридотне, як у "Веріті", але не дожала. Мені ці намагання здалися штучними. Я думала, ми будемо спостерігати за поступовим розкладом особистості, але щось воно ні туди ні сюди. От, наприклад, головна героїня вкрала блокнот у магазині. Здавалося б, ідеальний перший крок у цьому напрямку. Але щось воно таке штучне. Просто вкрала, бо захотіла, хоча до цього жила пристойне та чесне життя. І от до чого це було? Я не зрозуміла.
Був потенціал зробити щось таке ж неочікуване, як у трилерах Фріди Мак-Фадден. Але під час читання у мене ні разу рот так і не відкрився від здивування. Половина розв'язки була зрозуміла. Епілог трошки витягнув загальне враження. Але пари останніх реплік недостатньо, щоб назвати книжку хорошою)
Тому, я скоріше за все поки зав'язую з читанням цієї авторки. Я не можу сказати, що вона зовсім погана, бо це не так, але й захвалити за що немає. Ідея вийшла цікавішою, аніж виконання🤷🏻♀️