Ві Кіланд

«Нотатки ненависті» — той випадок, коли з перших сторінок розумієш: попереду не просто легке читання, а емоційний атракціон із дотепними діалогами, дрібкою драми та цікавими поворотами.

Цей ромком виявився саме тим, чого я очікувала — легким, дотепним, із тією хімією між героями, яка змушує затримувати подих. Ніби й нічого нового: двоє, що починали з неприязні, поступово вчаться бачити в іншому щось більше. Але в цьому «ніби» ховається головне — в історії є щирість, живі емоції і той особливий настрій, за який я люблю подібні книги.

Сюжет вибудуваний логічно, без зайвих кліше чи затягнутих моментів. Герої — виразні, їхня еволюція помітна й переконлива. Особливо сподобалося, як напруга поступово змінюється на ніжність, а ненависть — на щось зовсім інше.

Це не шедевр, який змінить життя, але точно хороша історія, що подарувала мені кілька приємних вечорів, усмішку та віру в те, що навіть найнеочікуваніші стосунки можуть мати щасливе продовження.

Основні тропи:
💜Від ненависті до кохання (Enemies to lovers)
💜Вимушене сусідство (Forced proximity)
💜Словесні баталії (Witty banter)
💜Прихована вразливість (Hidden vulnerability)
💜Повільне розгортання почуттів (Slow burn)
💜Записки/листування як форма спілкування (Letter-writing / Notes)

Це так добре написано, що, якби не спільні читання, я би закінчила книгу в перший же вечір. Але і до кінця спільних я не витримала🤭 Після 25 розділу слово «стоп» я вже не чула — треба було закінчувати і дізнаватися, що ж там робиться.

Фінал мене вразив — ніби і те, що підозрювала, але з твістом, і це просто вау❤️‍🔥

Чому ж не 10?

По-перше, мені не дуже сподобалась головна героїня і її непрофесійна поведінка. Це не стільки про Ґабріеля, скільки про інших її пацієнтів і невеличкі деталі, а також алкоголізм. Ай мін, ти ж психіатриня, невже алкоголь — це єдиний вихід? Тобто окей, до горювання і почуття провини я нічого не маю, бо це було очевидно, але от як вона справлялася з цим було максимально нездорово.

По-друге, все ж таки частково було очевидно, що коїться)

Але книга вау, епілог такий, що блін, тут точно не має бути продовження??

Рекомендую🤍

Читаючи анотацію до книги, я очікувала дещо іншого сюжету. Але скажу так, ця історія мені дуже сподобалась і вона мене так швидко і сильно захопила. Сюжет дуже цікавий, загадковий, трішки мрачноватий й доволі динамічний.

Історія розповідає про психологиню Мередіт, яка в минулому пережила жахливу трагедію і пробує налагодити своє життя. І от, коли здавалось, все вже має бути добре. На горизонті з'являється Ґабріель Райт і жінка поволі стає одержимою ним. А що говорити, коли він ще її пацієнт. І папа всім етично-моральним нормам.

Перші 100 ст в нас історія чергується. То показують теперішні події то минулі. І це дуже класно зроблено. Адже ти до певного моменту не розумієш, а що ж там насправді сталось. А кінцівка хоч і розставляє всі крапки, все одно залишає декілька питань. Чи насправді все було так як розказали…

Ґабріель доволі загадковий чоловік. До кінця не могла зрозуміти (тай зараз також) хто він і чи такий вже він нещасний. І я в принципі й очікувала такого фіналу для нього та Мередіт.

Не знаю, що сказати за Мередіт. Жінка в тяжкому стані та нелегких обставинах. Місцями її шкода, місцями засудження (обовʼязково коли вона плює на всі етичні норми своєї роботи). Єдине тішить що в неї є така вірна помічниця. Яка мені прям ну дуже сподобалась.

Загалом книга класна. Вона ідеально підійде на 1-2 вечори. Тут є одержимість, пристрасть, дії на грані з моральними нормами та трішки містики й трилеру. Я не читала ʼʼНотатки ненавистіʼʼ, проте вже хочу познайомитися із цією історією. Адже тут мені романтики не вистачило.

Історія, яка не зовсім така якою видається на перший погляд.

На початку здається що це досить типовий ромком з тропом від ворогів до коханців, та насправді це лиш частина цієї книги. Інша частина наповнена трошки сумом, ваганнями та надією.

У книзі є сенс. Вона навіть трошки нагадала мені "Коефіцієнт поцілунку" своєю "глибшою" історією, яка відкривається з часом.

Книга мені сподобалась. Її було легко читати і прочитала я її швидко, хоч і хотілось розтягнути задоволення. Тому я точно радитиму її іншим і вам раджу.

А ще я дуже рада що авторки написали такий епілог, і завдяки якому ми можемо дізнатись продовження історії.

Ну таке...
Так довго ця книга була у мене в бажанках, а тепер я жалкую, що витратила на неї свій час та кошти.
Вкотре зрозуміла, що не варто сліпо довіряти рекомендаціям буктокерів.
Після «Мідноголового Демона» взагалі було помилкою її читати, так як стиль письма авторок мене прям розчарував. Враження, ніби прочитала фанфік підлітків)
Так банально, примітивно і нецікаво мені давно не було.

Тому не витрачайте свій час, є багато справді чудових романів, які будуть варті вашої уваги.

Драма, пристрасть, апатичність, одержимість — це все Розгадка.

Фішка якісних психологічних трилерів — у фіналі, який повністю перевертає сприйняття історії. Так само було і тут. Я вже було подумала, що книжка завершиться спокійно та зрозуміло. Але остання сторінка наче "сніг на голову" 🤯 Типу "щоооо? А як це?". Фінал мені сподобався. Вміру хороший, закритий, але разом з цим є ефект Вау.

Я б сказала, це історія з розряду хто кого переграє. Я довго не могла зрозуміти хто тут хороший, а хто поганий. Адже авторка спочатку тримала інтригу і було відомо тільки, що щось сталося, але "що і як" відкрилося вже пізніше.

В один момент здавалося, що переслідувач це Мередіт, а в інший — з'являється невідомий в капюшоні і хто кого сталкерить вже не зрозуміло.
Параноя Мередіт тільки підсилювала відчуття, що не все в цій історії так передбачувано.
Авторка обвела мене навколо пальця. Я мала кілька теорій щодо розвитку подій, але жодна з них у підсумку не виправдалась.

Мені сподобалось, як авторка зобразила Мередіт. Вона проявляла слабкість, одержимість, але у дійсно серйозний момент взяла себе в руки і вчинила як сильна та вольова жінка. Захоплююсь її вчинком.

Я отримала від книжки саме те, що й очікувала. Брудна одержимість. В когось це одержимість людиною, в когось помстою, а в когось справедливістю.

Яскрава історія кохання 💓 Не без банальностей і не без драми... Але це було щиро, натхненно і атмосферно 💞

Мрійлива, добра, щира і співчутлива Шарлотта, "блакитноока максималістка", зі своїм списком "Ну його!", бажанням жити сьогоднішнім днем і знайти своє кохання. І, Рід, зачерствілий, зневірившися в коханні, в деякому сенсі. Та ще той гівнюк)) якого зводила з розуму своїми формами і вчинками головна героїня, терпів до останнього 😂

Історія ведеться від лиця обох головних героїв, тому додає особливих фарб і об'єму 💓 Хімія між головними героями така.. що сторінки гортались з максимальною швидкістю ❤️‍🔥 В таку головну героїню, яку створили авторки, просто важко не закохатись, як на мене ☺️💞

Легка літня атмосфера, цікаві персонажі, діалоги, все з легкістю і гумором, не без пікантних подробиць ❤️‍🔥❤️‍🔥

Плюс це, скоріше, історія не про чергову "Попелюшку", а про " І в горі і в радості", бо драма тут теж присутня і надає своїх реалістичних нот і розуміння того, що в стосунках буває не все так просто 💔

Красива, тепла історія кохання, наповнена смислом, безперечно варта уваги 🫶💓

Для свого жанру, можна сказати, що ця книга мені сподобалася. Бо де я, а де любовні романи? Хоча, дарк романи від мене ще далі) Так ось, ця книга читається легко. А ще тут є бабуся, яка вчасно втручається і допомагає цій нерозумній молоді)

Про що? Про історію кохання Шарлотти та Ріда, яка почалася ... з сукні. Ця сукня висіла в секонді і Шарлотта, яка теж зайшла туди здати свою весільну сукню, бо її весілля теж було скасовано, просто закохалася у цю сміливу річ. То ж, помірявши вбрання, вона знайшла записку, яку Рід написав Еллісон. І ці слова так вразили дівчину, що вона вирішила познайомитися з ними. На щастя, чи нещастя, весілля цих двох теж не відбулося.

"Ця сукня має висіти в моєму гардеробі як щоденне нагадування, що справжнє кохання існує.
Слова вирвалися з моїх вуст до того, як я встигла передумати.
-Я її беру".

І усе б нічого, але перше знайомство закінчилося, скажімо так, не вельми приязно, а потім ті двоє почали працювати разом. То ж ви розумієте, що далі почнуться "страждання молодого Вертера" аж до того часу, коли ті двоє зрозуміють, що не зможуть жити одне без одного.

А щоб нам не було сумно, авторки додадуть сюди прийомну родину, біологічну матір, невиліковну хворобу, нездійснені мрії та гарячі сцени. То ж, ви можете зрозуміти, чи вам таке подобається. Я можу лише повторити, що для свого жанру все було топчик.

Дехто вважає, що минуле треба залишати позаду, але що робити, коли воно саме знаходить тебе? Це історія, яка затягує з перших сторінок, поєднуючи у собі загадковість, напругу та пристрасть.
Головний герой — чоловік із таємницями, які небезпечно розкривати, а головна героїня — та, хто випадково потрапила в павутину обману, інтриг і прихованих мотивів.
Сюжет тримає в напрузі до останнього, змушуючи ставити запитання: кому можна довіряти, а хто просто грає свою роль?
Тут є і динаміка, і несподівані повороти, і ті самі сцени, від яких перехоплює подих. Атмосфера насичена небезпекою, відносини між героями — вибухова суміш емоцій, а кожен новий розділ — як постріл у темряві.
Ця книга стала для мене справжнім відкриттям. Вона змушує переживати, хвилюватися, сумніватися, але водночас дарує неймовірне задоволення від читання. Якщо любиш історії з адреналіном, спекотними моментами та загадками, які потрібно розгадати — ця книга саме для тебе.

Ромком, який я прям рекомендую всім❤️‍🔥
Так, там є стандартний для ромкомів сюжет, місцями є безсенсові діалоги, але він такиииииий. Я закохалась з перших сторінок і це відчуття не минуло досі🥹
Класна хімія та взаємодія між героями, сцени близькості красиві та чуттєві; місцями щиро посміхалась, місцями дратувалась, але емоції варті кожної прочитаної сторінки.
⠀
Шарлотта завжди уявляла той чарівний момент, коли зможе одягнути весільну сукню. Проте вона й подумати не могла, що їй доведеться продавати сукню, так і не скориставшись нею.
Під час продажу сукні в вінтажному магазині їй відмовили у виплаті коштів, але натомість запропонували обміняти на інший товар.
І що Шарлотта обрала? Правильно, ще одну весільну сукню. Вона в неї закохалась з першого погляду, але ключовим моментом вибору стала маленька блакитна записочка. Там було написано настільки зворушливі слова, що Шарлотта одразу уявила найромантичнішого чоловіка на світі. Він змусив її знову повірити в любов.
З цікавості Шарлотта відшукала профіль Ріда (саме так була підписана записка) та вирушила з ним на підставну зустріч.
Якщо це не доля — то що? Цей самий Рід Іствуд ще й виявився її новим керівником. "Найромантичніший" чоловік виявився пихатим, зарозумілим, різким та цинічним.
Але яким він був тоді, коли писав ту записку із зізнанням? І що так сильно могло вплинути на нього?
⠀
Ніжно, пристрасно, чуттєво і дуже красиво написано❤️
Це однозначно один з найкращих прочитаних мною ромкомів.

Це 4,5⭐️ з 5

Маю сказати що як для дебютного трилера це дуже гарно. Мені не вистачило буквально трохи напруги, ще трошки цього ходіння по лезу, щоб сказати що це 5.

Ми знайомимося з історією лікарки психіатра ідеальне життя якої йде під відкол в один фатальний момент. Як виявилося це надломило її сильніше, ніж вона сама готова визнати. Ще один випадок запускає ще одну низку подій, як може остаточно зруйнувати ледь як отриманий контроль. Гра в кота та мишу, але хто в ній миша, а хто кіт. Повірте останнє речення змусить вас здригнутися.

Раджу вам не шукати деталі, просто читайте, чим менше ви знаєте тим цікавіше вам буде. Щира рекомендація.

Це психологічний трилер. Історія про психіатриню, яка має достобіса проблем з головою.
Я не можу сказати, що була у захваті від книги, але й прочитала доволі швиденько її.
Емоцій було багато і емоції були різні під час прочитання цієї книги. Найбільше мене вразила кінцівка історії

Окремий плюсик цієї книги це її оформлення 🥰😍