Якби не самвидав, ми, можливо, ніколи не змогли прочитати вірші Василя Симоненка. За життя поет видавався неохоче, і причина цьому — жорстка цензура радянської влади. А далі доля внесла свої корективи — Василь Симоненко прожив лише 28 років. Тож як жив цей поет і як, навіть попри короткий життєвий шлях, перетворився на натхненника цілого покоління шістдесятників?
| Роки життя | 8 січня 1935 – 13 грудня 1963
|
| Місце народження | с. Біївці, Лубенський район, тодішня Харківська область
|
| Освіта | ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
|
| Діяльність | поет, журналіст, новеліст
|
| Псевдонім | В. Щербань, С. Василенко, Симон
|
Василь Симоненко народився в 1935 році в селі Біївці Полтавської області. Вихованням його займалися мама і дідусь, який і прищепив хлопчику любов до літератури. У школі Василь Симоненко був не лише відмінником, а й зразком наполегливості: кожного дня він йшов близько 18 кілометрів, щоб потрапити до школи.
Закінчив школу із золотою медаллю та вступив на факультет журналістики Київського державного університету імені Шевченка. Після закінчення університету Василь Симоненко переїхав до Черкас, де працював журналістом у місцевих газетах “Черкаська правда” та “Молодь Черкащини”.
Саме у Черкасах він і зустрів своє кохання — Людмилу, яку ніжно називав Люся-малюся або Люсьєн. Друзі згадували, що привернути увагу дівчини Симоненко зміг за допомогою трояндового вина. Під час одного з відряджень у місті Тальне, Василь Симоненко почув легенду про садівника, який напоїв княжну цим напоєм і закохав у себе. Цією хитрістю він вирішив скористатися й у своєму особистому житті, тому й навчився готувати вино з троянд.
Увагу радянської влади Василь Симоненко привернув, коли став учасником Клубу творчої молоді — осередку культурного та дисидентського руху, куди також входили Алла Горська, Василь Стус, Ліна Костенко, Іван Світличний. Клуб ініціював пошуки місць масового поховання жертв сталінських репресій та пропонував зробити їх національними місцями скорботи та пам'яті. Такі ініціативи кидали виклик офіційній політиці радянської влади.
У 1962 році, після сутички з буфетницею ресторану, яка відмовилася продавати йому цигарки, Василя Симоненка затримує міліція. Це сталося абсолютно безпідставно — міліціонерам вистачило лише одного погляду на редакційне посвідчення Симоненка. У кімнаті міліції поета жорстоко побили, завдавши непоправної шкоди хребту та нижній частині спини. Це серйозно вплинуло на його здоров'я, і вже через рік, у 28 років, він помер від раку нирок.
Творити Василь Симоненко почав ще в студентські роки, але через жорстку цензуру влади видаватися не міг. За життя побачила світ лише одна його збірка віршів — «Тиша і грім», а також казка «Цар Плаксій та Лоскотон». Вже цього доробку було достатньо для того, щоб утвердити поета як символ шістдесятництва. Наступні збірки Василя Симоненка виходили вже посмертно.
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях
