Маємо першу частину із трилогії. Дві наступні «Наша війна» і «Їхня війна» мають вийти пізніше. Ця частина - це щось середнє між мемуарами, набором флешбеків про дорослішання і розмовою з читачем. Тут в досить сумбурному викладі ви дізнаєтеся про його дитинство, курсантство, сімейну трагедію, багато про армію, про містику і трошки про війну. Про війну, особливо після 2022 року, він пише мало, і сам це відзначає. Але тут є багато гачків на анонсоване продовження. Через всю книгу йде лінія про поступовий занепад і розвал армії до 2014 року, і про складнощі розвороту в інший бік після. Дуже обережно, але генерал все ж трохи накидає на політичне керівництво, зокрема такими фразами: «гонитва за політичними перемогами». Люблю мемуари. Через них виходить зазирнути за ширму особистості, побачити шлях, який вона прийшла. Цей текст теж дозволяє трошки відчути просту людину, яка стоїть за образом «Залізний генерал». Як на мене, в книзі забагато недомовок, навіть про події часів АТО. Можливо, це щоб не потурбувати спокій ні живих, ні мертвих. Також місцями вона звучить дещо патетично. Хоча, якщо порівнювати з книгою його комунікаційниці, яка вийшла пів року тому, то ця набагато глибша. Книга хороша, та скажу чесно, що очікував від неї більшого, але ще є надія на наступні частини, можливо, вони гарно спрацюють в комплексі.
Книга сподобалась, особливо те, як написано, виникає враження, ніби автор розповідає тобі це «вживу». Книга дає більше дізнатися про дитинство та шкільні роки Залужного, і розкриває особистість самого автора. З нетерпінням чекаю на наступні частини.
Котолог