«Не буває дивних місць. Бувають лиш дивні люди.»
Все почалось з ідеї — створення рольової гри в стилі Середньовіччя. Далі її перетворюють на трилер: додаємо гурт незнайомців, прикрашаємо лісовими декораціями і, як вишеньку на торті, оздоблюємо все це таємничою легендою. Вуаля, захоплива книга готова!
Я вперше зіштовхнулася з подібним задумом, тож без перебільшення, «Секулум» мене захопив. Я відчула себе на місці Бастіана, який зовсім необізнаний в цьому, проте вирушає в загадкову подорож разом із Сандрою, в яку він закоханий. Хлопець і не підозрює, що ця гра може докорінно змінити все його життя!
Книга із самого початку породжує атмосферу, через яку ти несамовито вдаєшся в ескапізм. Ти відчуваєш цю ідилію і не хочеш її порушувати. Як деякі люди іноді вирушають у похід, щоб відпочити від життєвих проблем, так і група молодих людей вирішують ізолюватися від світу, оточивши себе захопливою грою.
«Секулум» також нагадав мені «Володаря мух», де група дітей так само залишається ізольованою від світу і врешті-решт стикається з труднощами виживання та домовленістю між собою. В даному романі доля звела людей різного віку та статі, зі своїми проблемами та уявленнями про навколишнє середовище. Це й найчастіше породжує конфлікти й жертви, ненависть та жорстокість. А в момент, коли герої опиняються в тому положенні, коли в них не вистачає банальних ресурсів для виживання, вони йдуть на крайнощі…
Неабияким сюрпризом стала для мене любовна лінія, яка тут не є звичною, про що говорить нам анотація. Тому, на превелике розчарування, завчасно не ставте на пару Бастіана та Сандри😅 (я вас попередила).
І нехай вас не зупиняє жанр янг-едалту, оскільки це не зовсім «мила та добра» історія. Моментами дійсно десь проступає наївність, та незважаючи на це, книга є доволі лячною та жорстокою.
Хочу, аби про цю книгу заговорили більше і вона заполонила букток🥹.