Знаєте, бувають книги, які купуєш заради красивої обкладинки, а отримуєш квиток у вікторіанський будинок, де в підвалі працює похоронне бюро, а за обіднім столом панує любов, якої іноді бракує звичайним людям 🖤. Для мене ця історія стала справжнім затишним фентезі з елементами горору. 🏛️ Уявіть родину, яку сусіди вважають диваками. Але вони значно колоритніші: батьки-вампіри 🧛‍♀️🧛‍♂️(дуже сучасні та емпатичні, до речі), сестра-відьма🧙‍♀️, брат-перевертень🐺. І Катріна — дівчина, яка у 18 років стала живим мерцем🧟‍♀️. Вона ніколи не закохувалася, бо смерть забрала в неї це право ще на старті🥀. А потім з’являються нові сусіди — родина Тейта. І вони мисливці. Ті, хто має нищити таких, як Катріна 🏹. Весь сюжет тримається на запереченні почуттів, що зароджуються через випадкове закляття Кардія. Тепер імена Катріни та Тейта викарбувані на їхніх серцях, і вони буквально прикуті 🔗 одне до одного. ✨ Мені було так цікаво спостерігати, як Тейт — спочатку холодний і закритий — починає бачити в Катріні не "зомбі", а особистість. А вона, попри свою природу, раптом знову починає відчувати те, що було в неї відібрано. Це так тонко і щиро описано, без зайвої відвертості, але з величезною кількістю емоцій у кожному погляді ❤️. Тут є і містика, і детективна лінія, де сама Смерть 💀 приходить із ультиматумом. І хоча розслідування часом здавалося поверхневим і було лише тлом для розвитку стосунків наших героїв, остання третина книги пролетіла на одному подиху. Коли Катріна опиняється в лігві ворога, змушена приховувати свою сутність і покладатися на захист Тейта і свою власну винахідливість, від кожної сторінки буквально перехоплює дихання. Фінал вибив мене з колії⚡. Я абсолютно не очікувала такого повороту. 😱 Тепер сиджу з відчуттям, що мені терміново потрібна друга частина, бо залишати цих "милих монстрів" у такий момент просто неможливо. Якщо шукаєте щось атмосферне, щоб почитати під пледом, де за похмурим готичним антуражем ховається справжня сімейна підтримка та перше, дуже обережне кохання — щиро раджу.