Тара Вестовер

Це історія про боротьбу за себе. Книга вражає щирістю, жорстокими реаліями та силою духу. Вона залишає тривалий післясмак і змушує замислитися про цінність знань, свободи та важливість сміливості у пошуках власного шляху.
Ось декілька цитат, які запали мені у серце :
"Дивно, що людям, яких любиш, ти даєш таку владу над собою."

"Мати позитивну свободу означає взяти під контроль власний розум, звільнитися від ірраціональних страхів і вірувань, від залежностей, забобонів і всіх інших
форм самопримусу."

"Коли саме життя здається ненормальним, хто знає де криється божевілля?"

"Почуття провини — це страх перед власною нікчемністю. Воно не має нічого спільного з іншими людьми."

Складно писати відгуки на мемуари, бо все ж таки це було чиїмось життям, і треба приймати, що хтось прожив цю реальність. Навіть якщо я думаю, що вчинила б краще, це все-таки не художня література, де історія буде мати гарний бантик у кінці. У відгуку будуть мінімальні спойлери.

Тара пройшла через ізольоване дитинство, відчудження від сім'ї та стрибок віри у суспільство, про яке вона не знала нічого. І вона права — проблема не у мормонстві конкретно, а у релігійній фанатичності, з якою її сім'я відносилася до мормонства. Звісно, ця релігія має чимало дивних та негативних історій, і кожному з нас робити свої висновки щодо того, чи релігія може бути злою, чи доброю, чи такою її роблять люди, які її сповідують. Але повернемося просто до фанатичності.
Її батько — класичний представник лідерів культу. В нього є харизма, переконливість, щира віра в усе релігійне та егоїстична віра в себе. Що він обраний, що його особисто перевіряли, що він єдиний зрозумів натяки, розгадав задум великого злого уряду і протистоїть йому в одиночку. Коли так віриш, це перекидається на людей навколо, які і так схильні вірити у недоказані речі. Якщо цікаво більше про культуру і мову культів, дуже рекомендую книгу "Cultish".

Я була здивована, що аж троє дітей з семи мають вищу освіту. Можливо, чисте повітря, спорт та власно вирощені продукти дійсно роблять з дітей геніїв? Але, певно, без Тайлера нікому б з них це не світило, бо саме протоптав цю "доріжку можливостей" для молодших і показав, що можна жити інакше. Якщо Тарі було складно, не уявляю, як могло бути складно йому: мріяти про щось, про що до тебе ніхто навіть не задумувався.
І якщо ви ще сумнівалися, чи можна вважати її мати жінкою, що щиро вірить у всі ці вірування: вона випустила книгу під назвою "Educating": очевидна відсилка на назву цих мемуарів. Де розповідає про те, які геніальні способи освіти застосовували вона з чоловіком, щоб їх діти вийшли такими успішними. А також повністю виправдовує дії і чоловіка, і деяких дітей.

Жорстокість брата, емоційні гойдалки батька і безхребетність матері — це найбільші "антагоністи" цієї історії. Страшно було читати, як люди вміють перекручувати правду, щоб продовжувати жити так, як і раніше. Як угрупування культів базуються на відчутті комуни та простих правилах: не питати і не сумніватися. Заради відчуття приналежності люди згодні закривати очі і втрачати власні думки, а коли приходить час — разом обертатися проти тих, хто порушує правила. Як Тара порушила.

Книга важка. Не чекайте тут кінцівки, де всі "злодії" покарані. Але вона варта прочитання заради того, щоб оцінити, як людина може викарабкуватися з самого дна. А також про те, як легко промовчати і змиритися замість того, щоб боротися, і які наслідки такого вибору.

Я дуже чекала на цю книгу, адже ще з анонсу зрозуміла, що це буде моя історія.
Так і сталось 💔

Реальність буває набагато гіршою та страшнішою, ніж вигадка, і чим більше реальних історій я читаю, тим частіше про це думаю. Мене відверто лякають релігійні фанатики, тож від опису родини Тари мені було не по собі. До кожного з них є питання: чому батько так вперто не хоче, щоб його діти отримали освіту? Чому мати закриває очі на все, що відбувається в домі? Чому старший брат може принижувати молодшу сестру та бити свою дружину? Хіба саме про це йдеться у священних книгах?

Від деяких епізодів холоне кров, як от часті аварії та травми у членів родини, які ставались через впертість та навіть невігластво батька. Або ж панічні атаки та нічні кошмари Тари, які вона отримала внаслідок зростання в умовах, де немає якісної медичної допомоги, освіти та банальних знань про людський організм.

І я насправді дуже рада, що Тарі вдалось вирватись з цього жаху і написати таку болючу книжку, адже тепер вона вільна і може мати справжнє життя.

Щиро раджу до прочитання!

"Освічена" Тара Вестовер

"Освічена" — це одна з тих книг, яка залишає слід у вашій душі надовго. Мемуари Тари Вестовер неймовірно потужні, зворушливі та правдиві. Вона розповідає свою історію про зростання в релігійно-ізольованій сім'ї в горах Юти, де освіта була майже неможливою, а обмеження на мислення і вивчення світу були жорсткими. І хоча її дитинство було сповнене болю та жорстокості, ця історія про боротьбу за свободу, самопізнання і незалежність.

Що важливо, це не просто історія про навчання в традиційному сенсі. Це глибока медитація на те, як виховання, культура та родина можуть формувати наше сприйняття світу. Тара показує, як важко бути обмеженим у рамках певної системи переконань, і як важливо знайти власний шлях до розуміння і пізнання світу.

Ця книга не лише про навчання, але і про величезну силу людського духу. Вона надихає на пошук істини і дає важливий урок — навчання не має меж, і воно може стати шляхом до особистої свободи.

Рекомендую всім, хто любить глибокі та емоційні історії про виживання, самовизначення та силу людського духу. Це не просто книга, а справжній життєвий урок.

Маніпуляції, насильство, через яке пройшла головна героїня, залишили мене без мови. Незважаючи на те, що сімейні питання не є унікальними, вони все ще залишаються табу. Промивання мізків, щоб ви подумали, що це ваша вина, що все було не так вже й погано.

Письмо було прекрасним, а її сміливість отримати освіту та протистояти родині надихала.

Рекомендую, якщо вас не тригерить ця тема.

На курсі з «релігієзнавства» в університеті ми поверхнево торкалися різних релігійних течій, але не пам’ятаю, щоб колись розповідали про мормонів. Можливо тоді цей термін не вживався у нас, а використовували «Святі останніх днів». Бо це вже здається знайомим. Більш детально про мормонізм я почала дізналася не так давно, а саме тоді коли український YouTube почав стрімко розвиватися й зʼявилося чимало відео про релігійні секти. Проте я досі не можу впевнено сказати, хто такі мормони. З однієї сторони їхня категоричність у введені здорового способу життя, а саме відмова від алкоголю, сигарет, кави, чаю та деяких газованих напоїв — мені подобається. Також думка про те, що пророки народжуються досі й ними може бути будь-хто зі спільноти. Однак багато з цього ми можемо спостерігати в інших течіях. Крім цього мормони постійно готуються до кінця світу. Сьогодні це вже не здається божевіллям. Але чи не є це ще одним субʼєктивним тлумаченням християнства?
У сімʼї Вестовер семеро дітей і лише четверо змогли піти з неї. Саме жага до знань змусила їх ризикувати знайомим заради незвіданого. Матір у цій історії ще досить адекватна жінка, але деякі жахливі обставини дещо похитнули цю адекватність і мені стало прикро, що така людина так глибоко застрягла в цьому світі та йшла під впливом психічнохворого чоловіка.
Ця книга показує наскільки важливою є будь-яка освіта для людини, що жага до знань є частиною нас. Як фанатизм та особиста незрілість дорослих ламає життя дітям. Вона розкриває багато важких моментів з якими зіштовхуються діти не лише в релігійних родинах, а й просто менш освічених.
Це було досить емоційне читання. Я зупинялася на деяких абзацах, реченнях, фразах, щоб зайти в чат до друзів та висловити свої емоції. І чим далі я просувалась, тим важче ставало емоційно. Вірити чи ні в цю історію — справа читача, але я вірю, що більшість з цього правда.

Тарі Вестовер 38 років, вона має науковий ступінь доктора філософії, який здобула у Кембриджському університеті...а ще Тара вперше сіла за шкільну парту у 17 років, до 7 років не мала ні свідоцтва про народження ні медичної картки і разом з батьками готувалась до кінця світу.
І Тара не художній персонаж, а цілком реальна людина ...

Прочитати цю книгу мене спонукали самі ці, здавалось би непоєднуванні між собою факти, хоча зізнаюсь, що сам жанр мемуари викликав величезні сумніви і побоювання, тож я щиро радію, що цікавість таки перемогла!
Ця книга варта читання! Більше того, ви її потребуєте!

Я не знаю як авторка наважується так відверто показувати своє життя, своє дитинство, свою сім'ю — все таке сокровенне, інтимне і дороге кожному... ця відвертість дуже підкупляє, Ви дивуєтесь, насправді Ви в шоці! Мені особисто здавалось, що я всю історію знаходилась поруч : за дверима, на задньому сидінні авто, часто пориваючись обійняти, захистити, допомогти...
Я вірила у щирість написаного, сприймала текст, як секрет, який мені довірили, щоб вказати шлях, підтримати, надихнути...

Ми сприймаємо багато речей як данність і насправді знаємо про це, та не беремо до голови поки такі історії, як ця, не нагадують нам, що навіть така базова необхідність, як батьківська любов і підтримка, не завжди даються за замовчуванням, іноді саме твоя сім'я — це і є найбільший виклик

Це історія не про мормонізм. Це історія про становлення особистості. Через біль, через травми фізичні і моральні, через самопізнання і освіту. Це історія про силу і світло, що кожен з нас в собі несе. І якщо йти на світло, то можна вийти з найбільшого мороку...

Книгу рекомендую, особливо, якщо шукаєте натхнення і поштовху до дії. Я відчула себе сильнішою ніж "до".

9/10❤️

Книга цікава, не зважаючи на релігійну тематику та депресивний сюжет. В книзі розкривається життя релігійної сімʼї мормонів, в якій деякі члени мають біполярний розлад та шизофренією (батько авторки та її брат). Мені дуже шкода дітей, які ростуть в таких сімʼях, оскільки вони стають заручниками хворих ідей та дій дорослих. Далеко не завжди історії таких дітей закінчуються так, як історія авторки, яка вижила, отримала освіту і знайшла свій шлях в цьому світі.

Не могла відволіктися від читання, так захопила історія про мою однолітку, не могла повірити, що така поведінка батьків можлива в сьогоденні! Дуже повчальна, пізнавальна.

Не вистачило закінчення (хеппі енду не було), але через те, що це історія реальної живої жінки, то історія триває. Також цікаво подивитися в інтернеті фото сімʼї Тари.

«Освічена»✏️

9/10⭐️

Ця книга стала моїм першим досвідом читання мемуарів і він став приголомшливим 💔

Тара Вестовер (головна героїня і вона ж авторка) народилася в 1986 році в родині мормонів, її батько страждав на біполярний розлад і все життя готувався до кінця світу, з ідеологічних міркувань був проти лікарів, державних шкіл і федерального уряду. Тому всі 7 дітей ніколи не отримували медичної допомоги, працювали на звалищі старих автомобілів, всі травми (а іноді вони були просто жахаючі) лікувала мати народними методами. Діти не мали базової середньої освіти і навіть свідоцтв про народження.
Але Тара попри таке доволі травмуюче дитинство і нездорові відносини у сімʼї змогла за допомогою своєї наполегливості і розуму вступити до університету, навчатися у Кембриджі та Гарварді і отримати докторський ступінь, через що невдовзі від неї відмовилася родина.

Цей шлях, який довелося пройти авторці, мене місцями жахав і одночасно захоплював, не вірилося навіть, що таке може бути насправді 🤯
Щиро рекомендую

З 2018 року ця історія не сходить із переліків найкращих книг. Вона отримала престижні нагороди, стала бестселером за версіями The New York Times, The Washington Post, Time і підкорила читачів у всьому світі. Але головне – вона змушує задуматися, бо це не просто розповідь про освіту. Це історія про те, як важко вирватися з замкнутого кола, коли твій світ обмежений чужими правилами.

Тара Вестовер народилася у релігійній сім’ї мормонів у маленькому містечку Айдахо. Її батьки не визнавали медицину, школу та будь-яке втручання держави. Дівчина не мала документів, не навчалася, не відвідувала лікарів, а її "уроки" обмежувалися читанням Біблії та роботою на батьковому звалищі.
Але Тара змогла вирватися. Вона самостійно підготувалася до вступу в університет, отримала стипендію, а згодом навчалася в Кембриджі та Гарварді. Однак ціною її свободи стало відторгнення рідних.

"Освічена" – це не просто історія про досягнення мрії. Це жорстка, емоційно виснажлива книга, де багато болю, насильства та сімейних драм. Байдужість рідних, маніпуляції, знущання брата, сліпе підкорення матері й фанатизм батька, який відмовлявся лікувати дітей навіть у критичних ситуаціях… Читати це непросто, а осудити героїв – дуже легко.

Але головне питання, яке ставить ця книга: наскільки освіта може змінити життя, якщо тобі ніхто не дає навіть шансу почати?

Вестовер пише відверто, без прикрас. Її розповідь може здаватися жорсткою, а подекуди навіть неправдоподібною. Але незалежно від того, наскільки ви вірите кожному слову, ця книга змушує замислитися.

Освіта – не просто знання. Освіта – це шанс на інше життя.

Книжка, яка мене шокувала. Я бігала і всім розповідала про неї, змусила знайомих прочитати і обговорити😂

Історія дівчини, яка змогла попри все стати успішною людиною. Попри не дуже нормальне життя, складні стосунки в родині і абсолютне нерозуміння того, як функціонує реальний світ.

Мене бісили і тригерили всі в цій книжці, і саме це мені сподобалось😄