Тара Вестовер

Ух, я ще не читала настільки глибокої книги, в якій автор - головна героїня, проживши жахливе дитинство, лише в дорослі роки усвідомлює свої почуття та емоції від тих складних років. Тара, одна із 7 дітей мормонів, проводить своє дитинство в неймовірно красивому краї, але вона рідко помічає прекрасне, оскільки все її дитинство та юність проходить у компанії сім'ї. Вона має жорстокого та схибленого батька, який має власну віру, що не піддається логіці навіть від інших набожних людей. Він забороняє дітям користуватись благами цивілізації, навчатись, звертатись за послугами до муніципальних структур. Вони всі народжені вдома; лікується травами та настоянками власного виробництва; живуть без друзів та гуртків; мріють про навчання, але лише декілька дітей зможуть зробити важливі кроки та відірватись від батьківського впливу. Мати працює повитухою, хоча це заборонено законом; батько - на сміттєзвалищі, до роботи на якому діти були залучені із самого дитинства. Саме там вони отримували найстрашніші травми. Тара з самого дитинства тягнулась до музики, розвитку, що сприймалося батьком як зрада сім'ї. Вона знаходила мінімальну підтримку від матері, яка була мінлива та не постійна; не бачила у своїх братах та сестрах союзників для супротиву цьому неймовірно жорстокому вихованню. Читаючи все це, кров холоне в жилах, реально дуже важко уявити, як одна людина може витримати стільки болі та приниження; життя без благ цивілізації; вплив людей, які фанатично вірять лише в те, в що хочуть, та живуть своє відокремлене, відірване від інших людей, життя. Розумієш, що перед тобою історія, написана вже дорослою жінкою, але ця історія говорить до тебе дитячим голосом, що ріже по серцю без ножа.

Анонім

Неймовірна історія сильної жінки, що дуже надихає. Наскільки мене вразила сила духу та наполегливість Тари, настільки ж шокувала байдужість і безвідповідальність її батьків. Неодноразово чула, що це важка історія, але до такого все ж не була готова. Часом я відчувала таку гостру несправедливість і безпомічність, що хотіла жбурнути книгу об стіну та більше ніколи до неї не повертатися. Справа лише в тому, що я поринала в неї під час читання, а для авторки це було життя.

Анонім

Я довго відкладала покупку цієї книги і ще довше налаштовувалася сісти й прочитати її. Просто мемуари — це не мій найулюбленіший жанр, хоча саме книга «Освічена» отримала широке визнання серед читачів і критиків. Тара (сама авторка) народилася в сім’ї мормонів, і вони весь час готувалися до кінця світу, а ще родина була ізольована від суспільства. Насправді жахливо читати, наприклад, про те, що діти не отримували належної медичної допомоги під час одержання тяжких травм. Батьки від цієї допомоги теж відмовлялися, але в таких ситуаціях мені завжди більше шкода дітей, бо вони — заручники обставин. Загалом, це розповідь про шлях авторки від ізольованого життя в релігійній родині до здобуття освіти в провідних університетах. Насправді саме освіта дала можливість Тарі проаналізувати й оцінити всю токсичність стосунків, в яких вона зростала. З одного боку, ці знання давали їй свободу, а з іншого — прірва непорозуміння між нею та частиною родини тільки зростала. Тому це однозначно потужна мемуарна історія про силу освіти. І ще я вкотре переконалася в тому, як важливо, щоб людина вчасно отримувала кваліфіковану психіатричну допомогу, бо ігнорування проблеми травматичне не лише для неї самої, а й для близьких.

Анонім