Тара Вестовер

Я дуже чекала на цю книгу, адже ще з анонсу зрозуміла, що це буде моя історія.
Так і сталось 💔

Реальність буває набагато гіршою та страшнішою, ніж вигадка, і чим більше реальних історій я читаю, тим частіше про це думаю. Мене відверто лякають релігійні фанатики, тож від опису родини Тари мені було не по собі. До кожного з них є питання: чому батько так вперто не хоче, щоб його діти отримали освіту? Чому мати закриває очі на все, що відбувається в домі? Чому старший брат може принижувати молодшу сестру та бити свою дружину? Хіба саме про це йдеться у священних книгах?

Від деяких епізодів холоне кров, як от часті аварії та травми у членів родини, які ставались через впертість та навіть невігластво батька. Або ж панічні атаки та нічні кошмари Тари, які вона отримала внаслідок зростання в умовах, де немає якісної медичної допомоги, освіти та банальних знань про людський організм.

І я насправді дуже рада, що Тарі вдалось вирватись з цього жаху і написати таку болючу книжку, адже тепер вона вільна і може мати справжнє життя.

Щиро раджу до прочитання!

"Освічена" Тара Вестовер

"Освічена" — це одна з тих книг, яка залишає слід у вашій душі надовго. Мемуари Тари Вестовер неймовірно потужні, зворушливі та правдиві. Вона розповідає свою історію про зростання в релігійно-ізольованій сім'ї в горах Юти, де освіта була майже неможливою, а обмеження на мислення і вивчення світу були жорсткими. І хоча її дитинство було сповнене болю та жорстокості, ця історія про боротьбу за свободу, самопізнання і незалежність.

Що важливо, це не просто історія про навчання в традиційному сенсі. Це глибока медитація на те, як виховання, культура та родина можуть формувати наше сприйняття світу. Тара показує, як важко бути обмеженим у рамках певної системи переконань, і як важливо знайти власний шлях до розуміння і пізнання світу.

Ця книга не лише про навчання, але і про величезну силу людського духу. Вона надихає на пошук істини і дає важливий урок — навчання не має меж, і воно може стати шляхом до особистої свободи.

Рекомендую всім, хто любить глибокі та емоційні історії про виживання, самовизначення та силу людського духу. Це не просто книга, а справжній життєвий урок.

Маніпуляції, насильство, через яке пройшла головна героїня, залишили мене без мови. Незважаючи на те, що сімейні питання не є унікальними, вони все ще залишаються табу. Промивання мізків, щоб ви подумали, що це ваша вина, що все було не так вже й погано.

Письмо було прекрасним, а її сміливість отримати освіту та протистояти родині надихала.

Рекомендую, якщо вас не тригерить ця тема.

На курсі з «релігієзнавства» в університеті ми поверхнево торкалися різних релігійних течій, але не пам’ятаю, щоб колись розповідали про мормонів. Можливо тоді цей термін не вживався у нас, а використовували «Святі останніх днів». Бо це вже здається знайомим. Більш детально про мормонізм я почала дізналася не так давно, а саме тоді коли український YouTube почав стрімко розвиватися й зʼявилося чимало відео про релігійні секти. Проте я досі не можу впевнено сказати, хто такі мормони. З однієї сторони їхня категоричність у введені здорового способу життя, а саме відмова від алкоголю, сигарет, кави, чаю та деяких газованих напоїв — мені подобається. Також думка про те, що пророки народжуються досі й ними може бути будь-хто зі спільноти. Однак багато з цього ми можемо спостерігати в інших течіях. Крім цього мормони постійно готуються до кінця світу. Сьогодні це вже не здається божевіллям. Але чи не є це ще одним субʼєктивним тлумаченням християнства?
У сімʼї Вестовер семеро дітей і лише четверо змогли піти з неї. Саме жага до знань змусила їх ризикувати знайомим заради незвіданого. Матір у цій історії ще досить адекватна жінка, але деякі жахливі обставини дещо похитнули цю адекватність і мені стало прикро, що така людина так глибоко застрягла в цьому світі та йшла під впливом психічнохворого чоловіка.
Ця книга показує наскільки важливою є будь-яка освіта для людини, що жага до знань є частиною нас. Як фанатизм та особиста незрілість дорослих ламає життя дітям. Вона розкриває багато важких моментів з якими зіштовхуються діти не лише в релігійних родинах, а й просто менш освічених.
Це було досить емоційне читання. Я зупинялася на деяких абзацах, реченнях, фразах, щоб зайти в чат до друзів та висловити свої емоції. І чим далі я просувалась, тим важче ставало емоційно. Вірити чи ні в цю історію — справа читача, але я вірю, що більшість з цього правда.

Тарі Вестовер 38 років, вона має науковий ступінь доктора філософії, який здобула у Кембриджському університеті...а ще Тара вперше сіла за шкільну парту у 17 років, до 7 років не мала ні свідоцтва про народження ні медичної картки і разом з батьками готувалась до кінця світу.
І Тара не художній персонаж, а цілком реальна людина ...

Прочитати цю книгу мене спонукали самі ці, здавалось би непоєднуванні між собою факти, хоча зізнаюсь, що сам жанр мемуари викликав величезні сумніви і побоювання, тож я щиро радію, що цікавість таки перемогла!
Ця книга варта читання! Більше того, ви її потребуєте!

Я не знаю як авторка наважується так відверто показувати своє життя, своє дитинство, свою сім'ю — все таке сокровенне, інтимне і дороге кожному... ця відвертість дуже підкупляє, Ви дивуєтесь, насправді Ви в шоці! Мені особисто здавалось, що я всю історію знаходилась поруч : за дверима, на задньому сидінні авто, часто пориваючись обійняти, захистити, допомогти...
Я вірила у щирість написаного, сприймала текст, як секрет, який мені довірили, щоб вказати шлях, підтримати, надихнути...

Ми сприймаємо багато речей як данність і насправді знаємо про це, та не беремо до голови поки такі історії, як ця, не нагадують нам, що навіть така базова необхідність, як батьківська любов і підтримка, не завжди даються за замовчуванням, іноді саме твоя сім'я — це і є найбільший виклик

Це історія не про мормонізм. Це історія про становлення особистості. Через біль, через травми фізичні і моральні, через самопізнання і освіту. Це історія про силу і світло, що кожен з нас в собі несе. І якщо йти на світло, то можна вийти з найбільшого мороку...

Книгу рекомендую, особливо, якщо шукаєте натхнення і поштовху до дії. Я відчула себе сильнішою ніж "до".

9/10❤️

Книга цікава, не зважаючи на релігійну тематику та депресивний сюжет. В книзі розкривається життя релігійної сімʼї мормонів, в якій деякі члени мають біполярний розлад та шизофренією (батько авторки та її брат). Мені дуже шкода дітей, які ростуть в таких сімʼях, оскільки вони стають заручниками хворих ідей та дій дорослих. Далеко не завжди історії таких дітей закінчуються так, як історія авторки, яка вижила, отримала освіту і знайшла свій шлях в цьому світі.

Не могла відволіктися від читання, так захопила історія про мою однолітку, не могла повірити, що така поведінка батьків можлива в сьогоденні! Дуже повчальна, пізнавальна.

Не вистачило закінчення (хеппі енду не було), але через те, що це історія реальної живої жінки, то історія триває. Також цікаво подивитися в інтернеті фото сімʼї Тари.

«Освічена»✏️

9/10⭐️

Ця книга стала моїм першим досвідом читання мемуарів і він став приголомшливим 💔

Тара Вестовер (головна героїня і вона ж авторка) народилася в 1986 році в родині мормонів, її батько страждав на біполярний розлад і все життя готувався до кінця світу, з ідеологічних міркувань був проти лікарів, державних шкіл і федерального уряду. Тому всі 7 дітей ніколи не отримували медичної допомоги, працювали на звалищі старих автомобілів, всі травми (а іноді вони були просто жахаючі) лікувала мати народними методами. Діти не мали базової середньої освіти і навіть свідоцтв про народження.
Але Тара попри таке доволі травмуюче дитинство і нездорові відносини у сімʼї змогла за допомогою своєї наполегливості і розуму вступити до університету, навчатися у Кембриджі та Гарварді і отримати докторський ступінь, через що невдовзі від неї відмовилася родина.

Цей шлях, який довелося пройти авторці, мене місцями жахав і одночасно захоплював, не вірилося навіть, що таке може бути насправді 🤯
Щиро рекомендую

З 2018 року ця історія не сходить із переліків найкращих книг. Вона отримала престижні нагороди, стала бестселером за версіями The New York Times, The Washington Post, Time і підкорила читачів у всьому світі. Але головне – вона змушує задуматися, бо це не просто розповідь про освіту. Це історія про те, як важко вирватися з замкнутого кола, коли твій світ обмежений чужими правилами.

Тара Вестовер народилася у релігійній сім’ї мормонів у маленькому містечку Айдахо. Її батьки не визнавали медицину, школу та будь-яке втручання держави. Дівчина не мала документів, не навчалася, не відвідувала лікарів, а її "уроки" обмежувалися читанням Біблії та роботою на батьковому звалищі.
Але Тара змогла вирватися. Вона самостійно підготувалася до вступу в університет, отримала стипендію, а згодом навчалася в Кембриджі та Гарварді. Однак ціною її свободи стало відторгнення рідних.

"Освічена" – це не просто історія про досягнення мрії. Це жорстка, емоційно виснажлива книга, де багато болю, насильства та сімейних драм. Байдужість рідних, маніпуляції, знущання брата, сліпе підкорення матері й фанатизм батька, який відмовлявся лікувати дітей навіть у критичних ситуаціях… Читати це непросто, а осудити героїв – дуже легко.

Але головне питання, яке ставить ця книга: наскільки освіта може змінити життя, якщо тобі ніхто не дає навіть шансу почати?

Вестовер пише відверто, без прикрас. Її розповідь може здаватися жорсткою, а подекуди навіть неправдоподібною. Але незалежно від того, наскільки ви вірите кожному слову, ця книга змушує замислитися.

Освіта – не просто знання. Освіта – це шанс на інше життя.

Книжка, яка мене шокувала. Я бігала і всім розповідала про неї, змусила знайомих прочитати і обговорити😂

Історія дівчини, яка змогла попри все стати успішною людиною. Попри не дуже нормальне життя, складні стосунки в родині і абсолютне нерозуміння того, як функціонує реальний світ.

Мене бісили і тригерили всі в цій книжці, і саме це мені сподобалось😄

Це одна з тих книг, які назавжди залишаються у свідомості. Автобіографія Тари Вестовер – це історія про силу освіти, пошук себе та подолання минулого. Вона виросла в сім’ї мормонів, яка не визнавала ні медицини, ні шкільної освіти, ні зовнішнього світу. Дитинство Тари минало серед фізичної праці на звалищі металобрухту, страху і насильства, але бажання вчитися привело її до Гарварду та Кембриджу.

Ця книжка – не просто про навчання, а про вибір. Про те, як боляче залишати все знайоме, навіть якщо це руйнує тебе. Про внутрішній конфлікт між любов’ю до родини та потребою жити своїм життям. І про силу знань, які можуть дати свободу, але й зробити тебе чужим для власного дому.

«Освічена» читається як роман, хоча це реальна історія. Вона надихає і лякає водночас. Це книга про те, що освіта – це не лише знання, а можливість вибору і шанс стати тим, ким ти хочеш бути.

Це книга про становлення особистості. Як, будучі майже ніким, піти всупереч власній родині й досягти високого положення в суспільстві.
Хоч це й не мій жанр, книга мені сподобалася. Читається легко, але відчуття, які вона викликає - важкі. Шокуюче важкі. Мені важко уявити, щоб в наш прогресивний час, в такій прогресивній країні, як США, могли відбуватися такі події.
Авторці дуже гарно вдалося описувати події. Виникало відчуття, наче я не книжку читаю, а дивлюся фільм. Однозначно раджу до прочитання.