Книга про людей, які пережили китайську культурну революцію. Тут немає сухої історії чи складної аналітики. тільки голоси тих, кого ламала система: дітей, батьків, учителів, підлітків. Найстрашніше в цій книзі — розуміння, що хунвейбіни нікуди не зникли. Вони й зараз серед нас: в Києві, Полтаві, Одесі… Просто тепер вони вирішують, що правильно слухати, читати, якою мовою говорити й кого треба “скасувати”. І саме тому книга так чіпляє. Бо свобода — це не лише красиві слова про демократію. Це ще й право людини самій обирати музику, книжки, мову й спосіб життя — без страху осуду, заборон чи натовпу, який вирішить за тебе. Не всі зрозуміють цю книгу. Не всім сподобається, бо бачать себе серед хунвейбинів… Дуже інтелектуальна книга. Не для всіх(