Книга дозволяє по-іншому побачити життя з тривожністю й ОКР — на прикладі дівчини-підлітка. Сем має нав’язливі думки, любов до числа 3, але намагається це контролювати: займається плаванням, дружить із «Вісімкою», ходить на психологічні сеанси. Одного дня вона опиняється у «Клубі поетів», де її думки виливаються у вірші. Цей досвід змінює її зсередини й ззовні, стає своєрідною терапією, допомагає виправити помилки, знайти справжню дружбу, підтримку і кохання, прийняти себе та не боятися відкриватися іншим. ✍️📝«Ці стіни чули. Вони мене відчули, Коли інші забули. Словам дім дарували, Мені прихисток дали, Секрети мої зберігали. Плакали, слухали, веселили. Чули почергово Кожне моє слово.»

Книга одразу зачепила мене за живе. Вона про силу слів, що можуть рятувати або руйнувати, і про те, як важливо чути одне одного по-справжньому. Кожен персонаж тут справжній, зі своїми страхами, болем і надією, і мені здавалося, що я відчуваю все, що вони переживають, разом із ними. Стиль автора дуже живий і емоційний: сторінка за сторінкою я відчувала напругу, тепло, сум і маленькі радощі героїв. Кожна репліка, кожен монолог важливий, змістовний, змушує замислитися про власне життя та відносини. Хочеться перечитувати, повертатися до деталей, які залишають слід у серці. Книга залишає відчуття того, що слова - це не просто набір букв, а сила, здатна змінювати світ навколо і всередині нас. Моя оцінка: 10/10. Емоційна, глибока і дуже щира історія, яка надовго залишається з тобою

Я читала цю історію повільно, майже обережно, бо кожна сторінка здавалася крихкою — настільки тонко авторка передає внутрішній світ героїні. Мені сподобалося, як у книзі поєднано тишу, тривогу й надію, і як поступово слова, яких так бракує, стають містком до розуміння себе.

Ця книга боляче вразила мене. У неї такий гірко-солодкий фінал, що я не можу позбутися відчуття порожнечі. Перед читанням обов'язково перевірте попередження про тригери. Це одна з найоригінальніших історій, з якими я стикалася. Я вражена обсягом досліджень, які провела авторка, щоб зробити цю історію якомога точнішою і реалістичнішою. Прочитавши цю книгу, я багато дізналася про ОКР. Увага до деталей була вражаючою. Наприклад, головний герой, Сем, має обсесію на число три, і я помітила, що назва кожного розділу складається з трьох слів. Назва книги, «Кожне моє слово», також складається з трьох слів. Саме такі дрібниці показують мені зусилля і відданість, авторка вклала в цю книгу. Ця історія також торкається інших тем, таких як булінг, фальшиві друзі проти справжніх друзів, токсичні люди, депресія, тривога, пошук свого голосу.Ця книга в один момент дуже ранить, а в інший лікує цю ж рану. З мінусів для мене, я б хотіла, щоб романтична лінія була трохи більш розвинена, бо вона здалася мені дещо поспішною, але головним висновком з цієї історії, безперечно, є дружба та поезія. Я щиро вірю, що послання цієї історії є актуальним для більшості, якщо не для всіх людей.

«Кожне моє слово» — це глибока й щира історія про боротьбу із власними страхами, прийняття себе та пошук справжніх друзів. Книга показує, що за ідеальною маскою може ховатися велика вразливість і сила одночасно. Зворушливий, емоційний роман, який надовго залишається в серці.

Іноді здається, що всі навколо знають, хто ти, а ти сама — ні. «Ми всі по‑своєму божевільні.» І ці слова відгукуються всередині голосом, який ти нікому не показуєш. Страхи, ритуали, тривоги… і ти змушена жити з ними, приховуючи від світу. Дружба тут не проста, і це б’є по серцю. Буває, що залишаєшся «зайвою», і це відчуття неможливо ігнорувати. Щирість із собою — маленька та водночас величезна перемога. «— Ти поводишся як зовсім інша людина. Хм. А може, я просто перестала прикидатись.» З часом усвідомлюєш, що можна перестати грати чужі ролі. Можна бути собою, і це найголовніше. Чужі оцінки можуть ранити, це важко. «Мені знайомі ці слова «що за людина». Вони руйнують тебе зсередини…» Але книга показує, що всередині завжди можна залишатися справжнім. Вона змушує відчувати кожну емоцію, кожну боротьбу, кожен маленький крок до себе. І коли закінчуєш читати, розумієш: це історія про те, що бути собою — непросто, але неймовірно важливо. І ти хочеш взяти її в руки знову, бо вона залишає слід, який не зникне.

Хороша історія. Реально хороша, але моментами не вистачило емоцій. Тому 8/10

💔 «Кожне моє слово» — це книга, яка болить і лікує водночас. Історія Саманти змушує відчути, що значить щодня боротися із власними думками, здаватися сильнішою, ніж є насправді. 💭 Вона про тривогу, страх і пошук себе серед тих, хто не розуміє. Про дружбу, що змінює життя, і про силу говорити — навіть коли голос тремтить. ✨ Глибока, емоційна й чесна. Після неї довго не можеш видихнути.