Святослав Липовецький
Святослав Липовецький — публіцист, історик. Народився 4 липня 1979 року в Тернополі. Закінчив історичний факультет Тернопільського національного педагогічного факультету ім. Володимира Гнатюка та аспірантуру (спеціальність – політична культура та ідеологія) Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка.
Автор близько 300 публікацій в газетах “День”, “Дзеркало тижня”, “Україна молода”, “Газета по-українськи”, журналах “Локальна історія”, “Український тиждень”, “Країна”, інтернет-порталах “Історична правда” та “Україна incognita”.
Книги “Бандерівці. 200 історій з ХХ століття” (2018), “Меч-Щербець та Українські ворота. Україно-польські взаємини від поділів Речі Посполитої й до сьогодні” (2020) здобули премії та відзначення в книжкових конкурсах. Спеціалізується на історії українського визвольного руху та україно-польських взаємин. Живе в Тернополі.
⠀
Так можна коротко описати життєвий шлях 25 українців, які відбували багаторічні терміни увʼязнення у радянських виправно-трудових таборах та тюрмах, і яким вдалось вижити.
⠀
Це історії українців, які боролись за незалежну Україну, відстоювали самостійність держави, не переступали через свої цінності, навіть якщо їм через це загрожували каторги, заслання, тюрма, страждання і навіть смерть.
⠀
Кожна історія дуже болюча та щемлива. Читати емоційно важко, водночас ці історії надихають і захоплюють. Неможливо не захоплюватися тим, як люди, яких ні за що засудили до 25 років тюрми і страждань, ще й знаходили щось позитивне і приємне в цьому. «Табір - це свій мікросвіт. Людина не може весь страждати і плакати. Були дуже важкі хвилини - але була й неймовірна підтримка. Ми всім ділились одне з одним. Там я знайшов близьких другів», - розповідає член-засновник УГГ, політвʼязень Мирослав Маринович.
⠀
Ця книга містить 25 історій, які написали різні люди. Тож кожна з них має різний стиль викладу. Десь це більше схоже на журналістський текст, десь на щоденник людини. Деякі історії написані від третього обличчя, інші - від першого. Одні більше спираються на факти, інші - на емоції. Десь маємо інформативний виклад, в інших - репортажний, художній. В одних - це робота з архівами, в інших - інтервʼю з самим політвʼязнями.
⠀
Книга непроста емоційно, однак в ній, крім сумного, дуже багато і хорошого, життєствердного, позитивного. Герої книжки змогли це зберегти в собі, попри всі труднощі. Вона про важке, але читати було легко, швидко, динамічно і з гордістю.
⠀
Це чудова і важлива книга, яку я раджу почитати всім.
