Це глибоко. Це пірнання в глибину особистості, сприйняття, місцями вивертання душі. Це про красиве і не дуже. Про шлях до себе, звісно. Головна стежка в нашому житті - це винятково до себе. Нагадало цибулину і роздирання ії слоїв в намаганні дістатися сердцевини. Цікаві метафори, відверті сповідання. І «відсікай зайве, не витрачай часу й сил на споглядання хвостів роздумів: вони наче олія з-під чебуреків на вокзалі - нуль корисного»

Я дочитала цю неймовірну книгу тільки зараз, бо читала її дуже емоційно: якщо зупинятися після кожного абзацу, щоб поплакати або посміятися, — книгу можна читати pretty long time) На презентації цієї книги й на Світланиному дні народження я отримала книгу, яку так довго чекала, шукала і про яку мріяла. Я очікувала цікаву історію про неї та її спостереження. Але прочитавши, зрозуміла, що якимось магічним чином вона написала цю книгу… про мене. Як таке взагалі можливо? Усе життя я була впевнена, що ті «діагнози», які так влучно описала Світлана, існують тарганами лише в моїй голові. І раптом стало значно простіше жити, знаючи, що з цим живу не тільки я. Що людина, якою я хочу стати, коли виросту, дала цьому назви. І тепер я знаю: це можна виявляти, бачити й контролювати. Я вдячна тобі, Світлана, за сміливість, за твою неймовірну красу і за те, що ти вмієш так влучно, просто і дуже смішно пояснювати дорослі й складні речі словами. А ще — за те, що ти вмієш ці слова записувати, проживати і проходити непростий шлях до видання книги. Вау. Я щаслива, що знаю тебе. Я так плакала, коли закінчила її читати. Шкода, що ти не можеш розділити ці емоції зі своїми читачами — але ти дала нам їх у нереальній кількості. Сподіваюся, ти їх відчувала, і вони повернуться до тебе теплими ранковими ковдрами, приємними компліментами від оточення, смачними солодощами з обідньою чашечкою кави і промінчиками сонця на твоїй диско-кулі, які розсипаються по всій кімнаті. Дякую тобі за «Таке і різне». Купую ще два примірники, щоб за можливості дарувати жінкам, яких я люблю. Дякую тобі за те, що ти є. ♥️