Світлана Кострикіна

Чи можна любити свою роботу занадто сильно?
А якщо це покликання?

Майя насправді любила свою роботу, хоча дехто і вважав її моторошною. Ще б не так - телепрограма про розслідування. Дівчина вірила ні у благородні мотиви, ні у принциповість шефа. Ні, наївною не була, і розуміла, що каналом правлять рейтинги, та все ж пошуки правди і допомога людям, як вважала, перед усім. Аж доки...
Аж доки довелося проводити особисте розслідування - шукати колегу. Рита зникла, і, хоч її хлопець і звертається до Майї за допомогою, виникає стійке враження, що нікому ті пошуки дуже й не впали. Лиш Майя шукає Риту і правду, розкриваючи по ходу старі справи і знайомлячись з новими людьми.

Сподобалося і українськими реаліями, і закулісними подробицями роботи журналістів, і насиченим сюжетом.
У книжці буде багато важливих соціальних моментів: і наречений аб'юзер, й інстациганство, і важке дитинство. Майя чимало дізнається про старих друзів і нових знайомих.
У книжці насправді панує атмосфера загадки і небезпеки. Хто спостерігає з темних закапелків? Хто за всім стоїть?
Вбивцею виявиться абсолютно неочікуваний для мене персонаж. Я іноді люблю вгадувати злочинців, іноді автори самі підводять до одного чи іншого персонажа, а потім розбивають наші здогадки. Тут же підозрюваних у мене не було, лиш стійке відчуття, що навколо героїнь занадто багато поганих людей. І це ми ще про політичну журналістику не писали)
Та книжка не відпускає не лише насиченим описом розслідування, а й особистими стосунками героїв. Заплутаними. Помилковими. Живими.
Тут взагалі багато про життя і вибір.
Взятися за справу - чи відхреститися, бо "а чому я?"
Зберегти роботу - чи зберегти чужу сім'ю?
Ризикнути всім заради правди?

Є над чим подумати, і це ще один плюс книжки.

До прочитання книги я вже встигла помітити досить багато негативних відгуків на неї, але мені сподобалось! Прочитала буквально за два вечора: отже, написано легко та динамічно, а сюжет цікавий.
⠀
Для мене це був не тільки детективний трилер, але й також щось типу нотаток чи щоденника про журналістську роботу, а точніше про роботу команди телешоу, щось типу «Я соромлюсь свого тіла» чи «Битва екстрасенсів». Адже авторка і сама медійниця та до лютого 2022 року працювала сценаристкою на телебаченні, а отже знає з власного досвіду про роботу таких реаліті й про журналістику.
⠀
У головній ролі тут Майя, вона - журналістка телешоу «Всупереч строку давності». Робота їй дуже подобається, адже дівчина вважає, що робить хорошу справу й добивається справедливості. Але одного дня зникає її напарниця. Тоді Майя вирішує почати її пошуки, і зʼясовує набагато більше: не тільки, де ж ділась Рита, але й багато нюансів про свою роботу, колег та й загалом відкриває себе з іншого боку.
⠀
Мені сподобався текст: читати було приємно, легко, цікаво. Тут вдосталь описів, міркувань, але також і класні діалоги, які не були штучними. Мені також здалось, що персонажі не картонні, а ніби реальні люди: хтось мріє про свою справу, у когось проблеми з хлопцем, а дехто не готовий до дітей і не знає, як сказати про це дівчині.
⠀
Сюжет був цікавий. Я б поділила на два блоки: пошук Рити, що становить детектив; і робота Майї: її телешоу, інтервʼю, відрядження. Дехто у відгуках відзначав, що тут багато героїв і в них можна загубитися, але я в них не плуталась.
⠀
Детективна лінія була цікава теж. Я взагалі не знаю, як хтось із читачів міг би здогадатися про те, хто винуватець у цій історії. Мені здається, що це нереально. Втім слідкувати за розслідуванням головної героїні було цікаво.
⠀
Хороша книга, яка мене захопила і читання якої було в задоволення.

Сподіваюся, що для відгуку ще не пізно? Вчора дочитала детектив Світлани Кострикіної «Мертва жива вода», який вийшов у видавництві @vikhola.ua 💭

Чесно кажучи, я трохи боялася читати цю книгу. На неї було так багато негативних відгуків, що я не знала, на що можу очікувати. Але як це завжди буває, треба познайомитися з історією самостійно та зробити свої власні висновки. І як ви вже зрозуміли, вона мені сподобалася.

Єдиний момент, який зовсім трохи здивував – це те, що вгадати справжнього лиходія чи то вбивцю, було справді складно. Принаймні, у мене жодного разу не виникало бажання піти у цей бік. І мені здається, що тут авторка нам трохи не договорила за нього😅

Але це зовсім не псує самого сюжету та історії. Як на мене, то «Мертва жива вода» – це приклад класного українського детектива, який не лише захоплює, але й привідкриває читачам завісу журналістики. І не просто цього фаху, а саме роботи над створенням кримінальних телепрограм. Було дуже цікаво дізнатися й такі деталі.

• Місто по-справжньому розкриється перед тобою тільки якщо побачиш його в осінньо-зимовому анабіозі.
• Працювати в реаліті – це перекроювати реальність, перетворюючи її на шоу. Іноді реальність відповідає тобі тим самим.
• Нам із дитинства вбивають у голову: цього не можна, це не вийде, це неможливо… Ось ми і віримо. Будуємо у себе в голові стіни з обмежень. А світ влаштований так, що в ньому в принципі немає нічого неможливого.
• Людина може робити будь-що, але тільки ти сам вирішуєш, як на це реагувати.

🎧 THE DRIVER – Måneskin

Все частіше відкриваю для себе нових авторів жанру сучукрліт - буває любов з першої сторінки, буває норм, буває розчарування. Тут можу сказати, історія загалом мені сподобалась, я не розгадала основного злочинця, напруги вистачило з лихом.⠀
⠀
Але десь після 200-ї сторінки я трошки втомилась від ретельної деталізації предметів, спогадів, минулого героїв та кількості персонажів в історії загалом. Чоловічих героїв тут багато і трохи плуталася. ⠀
⠀
Я побачила журналістську роботу зсередини і авторка вдало передає не зіркові будні знімальної групи кримінальної хроніки - я такі передачі сама люблю, хоча розумію, що часто постановка за сюжетом.⠀
⠀
Поміж численними репортажами, розслідуваннями та інтервʼю молода журналістка Майя розслідує загадкове зникнення своєї напарниці та колеги Рити. Буде багато ниточок і павутинок, які будуть тягнутись, переплітатись і плутатись в ході цього непростого розслідування. Але правда важливіша за рейтинг, совість - не задобриш грошима чи солодкими словами.⠀
⠀
Через весь сюжет розслідування і режисерської кухні тягнеться любовна лінія Майї та Аскольда - я чесно за них вболіваю і щиро надіялась, що він не маньяк місцевого розливу 😅Авторка майстерно показує боротьбу за владу в колективі, відносини дружні і не дуже серед групи, несправедливість та корупцію чиновників, а саме головне - маніпуляції керівництва своїми відданими працівника програми "Всупереч строку давності".⠀
⠀
Багато небезпеки, напруги і пригод описано на останніх 100 сторінках))) от їх я прочитала швиденько, і було таке ВАВ, як я не здогадалася, що саме цей субʼєкт винен у злочині.⠀
⠀
До речі, тут дуже гармонійно сприймались наші рідні українські імена героїв.⠀

Авторка все лихо закрутила, і я підозрювала чуть не всіх мужчин знімальної групи) Рекомендую любителям детективів.
⠀

Найкраще в цьому романі те, що його авторка реально працювала на українських телешоу і оцю знімальну-монтувальну внутрянку змогла зобразити "з перших рук". Читалось легко і захопливо, одна загадка чіплялась за іншу, та - за наступну і так далі) цікаво було про моральну сторону зображення людей, як героїв телепередач, підштовхування до "правильної" реакції, яка збере більше переглядів. Все це в українських реаліях, радію, що све більше друкують наших!

Мені було трохи забагато персонажів й іноді було важкувато згадати, де його/її вже згадували раніше, та й загалом здалось, що якби книга була трохи коротшою, вона б тільки виграла від цього. Тільки через це не максимальна оцінка, але загальне враження дуже хороше)

Читала із захопленням, навіть не помітила, як завершила книгу. Поринула в цю книгу, так що уявила себе головною героїнею. Все настільки чудово: опис, сюжетні повороти, що навіть слів не вистачає ⭐️

🔥 Залетіло буквально за ніч 👀

400+ сторінок як вода у сухий пісок, тому чесно — #Дафа_радить

"Огида — це все, що відчувала Майя під час цього імпровізованого інтерв'ю. Наче вона досі балансувала на хитких дошках над отвором давно не чищеного вуличного туалету. Огида до Костянтина, який щиро вважав себе невінно оббріханою жертвою. До Рити, яка правила епізод, не замислюючись про наслідки. До їхньої цільової аудиторії, яка ладна закривати очі на жахливі речі, що кояться по сусідству, [...]. До себе самої, бо стільки років заробляла на життя саме тим, що потурала смакам цієї аудиторії".

💎 Майя — журналістка на телебаченні, яка працює у проекті, що робить журналістські розслідування старих "висяків" або справ, де явно відчувається помилка слідства. Вона впевнена (а начальник щоденно це повторює), що всі вони роблять чесне шляхетне діло, адже декого, завдяки їх сюжетам та розслідуванням, таки довелося врятувати від тюрми за несправедливими помилковими обвинуваченнями. Майя робить свою роботу, буквально горить нею.

💎 Ну то й що, що інколи доводиться вдаватися до нечесних прийомів? Провокувати, трішки підштовхувати до потрібних кадру емоцій? Таких, аби середньостатистична домогосподарка не перемкнула канал. Це ж все одно на праве діло!

💎 Десь підкрутити, десь потримати паузу, десь поставити поруч кадр, який повністю змінить враження від попереднього. На праве діло ж!

💎 Аж поки Майї не випадає розслідувати зникнення її напарниці Рити, під час якого нарешті й постає питання "так а що ж робити далі? як жити з аудиторією, яку ти сама підгодувала на споживання виключно специфічного контенту? де межа між брехнею по спасіння та самим спасінням?"


💎 Чудовий, добротно прописаний, дуже комфортний (такий, що відповідає жанру "детектив") роман, про який навіть і не скажеш, що це дебют. Але, власне, авторка не новачок у сторітелінгу, насправді. Роки праці журналісткою, сценарісткою та випусковою редакторкою явно пальцем не розчавиш, тому й книга вийшла дуже на рівні.

💎 Сюжетні повороти — не прям карколомні, але брови здіймати будете, емоційні гойдалки "хто ж винен?", трішки мелодрами у любовній лінії, кілька здорових прикладів того, як варто поводитися із токсичними партнерами (на моменті, коли Майя заблокувала контакти Лева, я майже аплодувала). Сетінг закулісся створення телевізійних шоу взагалі безцінний.

💎 А подружка Поля, занурена у книжкову бульбашку, та оператор Кирило, який мріяв про свій власний магазин коміксів — мої найулюбленіші персонажі. Навіть не знаю, чому, ага 😂

Це дійсно гарна добротна жанрова проза, якої в нас все ще преступно мало. Але чудово, що таки з'являється. Візьміть авторку "на олівець", їй варто випускати по 2-3 таких романи на рік.