Суньї Дін

Книга мені дуже сподобалась. Для мене вона огидно прекрасна, по іншому описати не можу. Тут персонажі з настільки сірою мораллю, що я ніби і розумію їх вчинки, а ніби і з огидою до них відношусь. Червоною лінією через всю книгу йде ставлення до жінки, у суспільстві Книгоїдів, їх закостенілі традиції, спосіб життя і методи виховання дітей. Які ж бридкі всі чоловіки в цій книзі. Ну, майже всі. Джерроу мені сподобався. З приводу Кая, мені чомусь здається, що він вже втратив свою особистість після стількох зʼїдених особистостей. Загальна концепція їдців книжок і їдців свідомості дуже цікава і небанальна. І авторці вдалося створити з цієї ідеї дуже соковиту та яскраву історію. Лл на останніх 50ти сторінках мені не сподобалась, бо була притягнута за вуха, нелогічна і нецікава. Кінцівка нам натякає на продовження. Порятунок ще однієї дитини, ще одна велика пригода. Оцінила на 9/10. Власне зняла бал, за недолугу лл в кінці і за трохи кривий переклад.

Анонім

Я отримала від цієї книги рівно те, чого хотіла. Це з розряду тих історій, які, якщо захочеш, не знайдеш, можеш тільки випадково натрапити. Я б назвала "Книгоїдів" меланхолійним фентезі хорором, в якому спільнота книгоїдів асоціюється з канібалами та релігійною сектою, на межі вимирання, яка тримається окремо від людей. Основною темою тут виступає любов матері до своєї дитини, і хоч це не тема, яку я б залюбки обрала до читання, все ж таки мені дуже сподобалось. Рейтинг дивує, можливо, тому що всі очікують фентезі.

Анонім

Загалом книга мені сподоба і отримала тверду сімку. Є мінуси, є плюси, Іще.... Це не фентезі. Це скоріше магічний реалізм. Це повністю наш реальний світ, з усіма фізичними, біологічними, соціальними та юридичними законами, які діють. Проте, серед цього всього світу живе дещо інша вкрай ортодоксальна та патріархальна раса. Це не фейрі, вони не володіють магією, не чинять дива, це інша раса зі своїми фантастичними особливостями. Так це темний роман, так немає одностайного добра чи зла, всі персонажі сірі, жорстокість є ключем до виживання. Проте це не фентезі. Це, якщо так можна сказати - темний магічний реалізм Читається дуже легко, сюжет простий, але цікавий і доволі динамічний. Сіра головна героїня (яка особисто мені абсолютно сподобалась, хоча, материнство і діти - взагалі не моя тема, проте захоплювала саме жага до життя, незалежності і її така тиха впертість). Я б не назвала книгу жорстокою, скоріше, вона гарно демонструє те, що за потреби жива істота здатна чинити багато чого як доброго, так і поганого, переступити через весь світ, якщо питання - життя твоє, чи близьких. І це чесно, і за це не можна судити, саме це і захоплює в героїні. Далі будуть мінуси, та перед цим я скажу, що незважаючи на них, книга принесла мені задоволення, у неї є свій легкий вайб, свій характер, є цитати в саме сердечко. Вона не викликає бажання ридати, сміятись, емоційно реагувати, не залишає розбитого скла і каменя на серці. Це те що можна легко прочитати, розслабитись, часом задуматись над важливими темами. Якщо саме зараз вам хочеться заплутаного, багатограного сюжету, деталізованих героїв, глибокого занурення, бурхливих емоцій та скла - це не сюди. По мінусах - от саме історія раси взагалі не розкрита - теорії, здогадки з'являються і те лише у вступах до деяких глав. Поява самої раси, мутації у вигляді їдців свідомості. Жодної відповіді - магічним, позаземним, іншовимірним, чи ще яким шляхом це все з'явилось. Дуже мало про устрій саме родин, як обирається патріарх, які взаємини там між дорослими, які обов'язки, як з сім'ї обирається наречений. Сама ідея тотального патріархату і використання жінки як принцеси-інкубатора - це просто прірва скляних, болючих і драматичних, проте важливих тем. Сама ідея такого підходу до проблематики - крута, проте мало розкрита - я очікувала більш емоційної драми на цьому тлі. Чоловіки просто існують, старші жінки-тітоньки просто тихо доживають своє життя, дівчата стають нареченими, діти граються. І мінус щодо перекладача та редактора - в книзі є помилки. Помилки, як пов'язані з перекладом (неправильні займенники, неправильні відмінки, неправильні закінчення, часом ціле речення, перекладено так незграбно, що втрачає сенс), так є і помилки чисто граматичні, хоча їх і менше.

Анонім