Стейсі Голлс

Цю книгу я давно хотіла прочитати. Але відразу мушу зауважити, що це не фентезі у чистому вигляді, це історичний роман з елементами містики. Зілля, знання, фамільяри - усе це тут є, бо допомога потрібна багатьом. Тим більше, у 17 сторіччі. Написано про реальні події...

Молода жінка з багатої родини не може виносити спадкоємця своєму чоловікові, який, за реаліями того часу, здається їй дуже гарною партією. Єдина її надія - місцева повитуха, що допомагає їй порадою та травами. Усе б нічого, але йде полювання на відьом.

"Король не на боці жінок, котрі намагаються будь-яким способом прокласти собі шлях у житті, допомагаючи сусідам, відганяючи хвороби, намагаючись зберегти життя своїм дітям".

Поступово, крок за кроком, дівчата стали подругами, тим більше, кожна з них має свої нічні таємниці. І кожна має вірних друзів серед тварин.

Люблю такі романи, з додаванням містики, завуальованої, але дієвої, коли світлі сили допомагають нужденним. А хто ж тут справжнє породження диявола? Ті, хто заради кар'єри ладні йти не трупах. І не просто ладні, йдуть.

Чесно? Я сподівалась на глибшу історію, чи хоча б більш магічну ) А в результаті, коли я дочитала, у мене була невимовна злість. Так, розумію, що то 17 ст, але читати подібне спокійно все одно неможливо. Особливо мене ситуація з двома жінками Річарда дратувала і обурювала, а, мабуть, реакція Флітвуд на це все - ще більше. Але менше з тим, мені дуже імпонувала Еліс: від і до. Мені мало було тих відьомських історій, все якось поверхнево.

Фінал доволі примітивний, і навіть про сцену в будинку в Бартоні можна було з легкістю передбачити. Кабани в снах героїні щось дивне, бо логічного пояснення я не побачила. І ні, те, що трапилось вночі в лісі мені не пояснило ситуації. Типу її снилось те, що мало статись?) Ну таке...

Чудовий пес, до речі) От тут я постійно переживала, щоб з ним нічого не трапилось.

Що читала - не шкодую. Але якби не читала, то багато не втратила б)