Стейсі Голлс

«Фамільяри» — цікавий текст. Одразу хочеться порівняти із «Відьмами з Варде» А. Бергман. Багато паралелей, оскільки за основу взято один історичний період — XVII століття. Якщо у «Відьмах з Варде» йдеться про інквізицію в Норвегії, то у «Фамільярах» — це Англія, Ланкастер. Історія межує з певними таємничими фентезійними елементами — наче потроху починаєш вірити в існування відьом і їхніх ковенів. Але в певні моменти стає цілком зрозуміло, що владні чоловіки самі сіють ці плітки й наклепи на жінок. Головна героїня молода і чуйна, але її наївність не скасовує цілком раціонального погляду на ставлення місцевих чоловіків і владних сімей до жінок, яких почали масово називати відьмами за будь-який чих чи не такий погляд. Якщо ви прийшли за книгою, де буде історія саме про фамільярів, — то ця книга не зовсім про це. Так, є алюзії, трохи гра з читачем і його фантазією, але книга більше про жіночу спільноту, про силу підтримки у часи зневіри. Також у післямові авторка розповідає, як саме вирішила написати цю історію (до слова, дуже схожі джерела натхнення і в Бергман, і в Голлс). За основу книги взяті реальні історичні особистості. Завжди з цікавістю вивчаю, звідки автори черпали ідеї — за це окрема дяка. Тим не менш, хоч історія добре написана й є дебютною, мені бракувало розкриття образів головних героїнь. Були деякі сюжетні прогалини — можливо, тому, що авторка прагнула зобразити досліджені нею факти максимально близькими до історичних свідчень.

Анонім

🪶 є книжки, які береш до рук, чекаючи одного, а отримуєш зовсім інше — і це "інше" виявляється набагато глибшим, ніж сподівалася. саме так вийшло з "Фамільярами" Стейсі Голлс. я очікувала магії, ритуалів і містики — а натомість отримала пронизливу, сильну і дуже людяну історію про жіночу силу, страх, несправедливість і надію. Англія, 1612 рік. на тлі справи Пенделлських відьом молода Флітвуд Шаттлворт - дружина заможного аристократа - дізнається, що вагітна вчетверте після трьох викиднів. її роль у цьому світі зведена до одного - народити спадкоємця. все інше: почуття, бажання, страхи - не мають значення. але чергова вагітність може стати для неї фатальною. проте дівчина не кориться, шукає допомоги і знаходить її в Еліс Грей, загадковій цілительці, яку згодом звинувачують у чаклунстві. знайомство Флітвуд з Еліс змінює все, власне, саме з цього моменту починається трансформація героїні - від наївної і покірної до жінки, яка бореться: за власне життя, за дитину, за істину, за іншу жінку, яку всі вважають"відьмою", тільки тому, що вона знає трави і має власну думку. і ця боротьба, її розвиток і ріст - одна з найкращих частин роману. дружні стосунки з Еліс стають глибокими, довірливими, сповненими взаємної підтримки. чесно, не очікувала, що роман про XVII століття буде таким теплим і... сучасним у своїй чутливості. бо тут про багато болючого: про жіноче тіло, яке не належить жінці; про вибір, якого немає; про страх перед невідомим, який перетворюється на полювання на відьом; про суспільство, де небезпечно бути "інакшою". як на мене, авторка дуже майстерно передала дух епохи - той, від якого шкірою бігають сироти. але водночас книга дивовижно затишна. це не фентезі [так, тут є атмосфера чаклунства, містики, а назва натякає на фамільярів, але це радше символ] - тут немає магії в класичному розумінні. але тут є інше - атмосфера, що заворожує. Стейсі Голлс вміє так достовірно малювати пейзажі Ланкаширу, що здається, ніби ти сам ідеш болотом, вдихаєш вогкий туман, чуєш шурхіт трав і шепіт лісів. "Фамільяри" - не стільки про відьомство і магію, скільки про патріархат, про забобони, про страх перед інакшістю. але також - про жіночу солідарність, про надію, про боротьбу. і хоча дія відбувається в XVII столітті, паралелі із сучасністю читаються дуже чітко: як ми досі контролюємо жіночі тіла, як боїмося тих, хто виходить за межі. словом, я читала книгу практично на одному подиху й щоразу ловила себе на думці: як багато в цьому романі про реальність, яка досі актуальна, хоч минуло триста років. це історія, де одна жінка бореться проти системи, суспільства, обставин - і, що найважливіше, не сама. поруч із нею - інша жінка. а ще - віра у себе, у справедливість, у світло попри темряву. мій рекомендасьйон і щире бажання почитати інші книги авторки ❤️

Анонім

Ця книжечка потрапила у мій віш-лист, бо я чомусь вирішила, що це фентезі, але після прочитання звісно треба зауважити, що це більше як історичний роман, з елементами фентезі) не дивлячись на це, мені більше сподобалась ніж ні ! Авторка пише про події 17 століття, на основі реальних подій і реальних людей, а це вже цікаво однозначно !) Флітфуд, дуже молода, але при цьому неймовірно сильна особистість, яка не боїться пригод, викликів, і яка щиро хоче врятувати людину, яку майже зовсім не знає ! А загадкова Еліс, теж цікавий персонаж, чесно кажучи, я до останнього думала, що в неї теж є фамільяр (лисиця) та може я щось упустила, чи не зрозуміла, та врешті я вирішила, що вона була звичайною людиною, яка просто гарно зналася на травах) авторка, як на мене, не дає на це питання чіткої відповіді, наче пропонує нам самим вирішити, як ми вважаємо!) А, звісно скажу ще чоловіка героїні, Річарда, спочатку він мені подобався ще більш менш, та врешті дратував майже до кінця книги, з яких причин дізнається прочитавши) Отже, від мене рекомендація, для тих хто не шукає якихось надто динамічних подій, поворотів сюжету, а просто хоче зануритися трошки у події минулого, уявити як тоді жили у період коли майже кожну 3 жінку могли назвати відьмою, за звичайне знання трав для лікування.

Анонім