Попри доволі травмуючи події, описані в книзі, пронизані великим болем та несправедливістю, вона вражає неймовірною добротою та вірою у краще та залишає надію на те, що кожен з нас рано чи пізно знайде саме ту «свою близьку людину». Тож однозначно займе своє почесне місце серед улюблених історій.

"Уперше почули мій голос. Удруге чийсь голос почула я." Головна героїня Кіка переїжджає у віддалене приморське містечко, щоб почати життя з чистого листа: їй не хочеться мати справи з іншими людьми і єдине, чого вона прагне - це спокою та усамітнення. Але так стається, що у цьому місці вона зустрічає хлопчика з прізвиськом "Комаха", яким явно нехтує родина і вирішує допомогти йому. Так і починається їхня історія. По ходу книги ми все більше дізнаємося про минуле Кіки й те, які події призвели до того, якою людиною вона є тепер. Напевно варто сказати, що головною темою цієї книги є насильство над дітьми, включаючи нехтування, моріння голодом, фізичний та емоційний аб'юз. Це те, що було в минулому головної героїні, і є теперешнім "Комахи". Обидва, хоч і перебувають в оточенні людей, не можуть звернутися по допомогу, не можуть бути почутими іншими. Звідси й алегорія на кита із частотою звукового сигналу у 52 герци - інші кити просто не чують цього голосу, що робить його неймовірно самотнім створінням. Мені сподобалася психологічна складова книги, адже на прикладі Кіки показується, як страх самотності та покинутості, породжений ще у її дитинстві, негативно впливає на неї і в дорослому житті. Не буду вдаватися в подробиці, але в якийсь момент історії мені просто хотілося крикнути їй "не роби цього!", але з іншого боку я чудово розуміла її дії та рішення, і не могла засуджувати. Втім, Кіка зустрічає тих, хто простягає їй руку допомоги і згодом робить те саме для самотнього хлопчика. Насправді в цій книзі порушується набагато більше тем і проблематики, але через маленький обсяг легко все проспойлерити, тому про це я промовчу. Загалом, це чудова, щемка і меланхолійна історія, що ідеально підійде для пасмурних теплих днів. Маю надію, що і інші твори цієї авторки перекладуть українською.

Я дуже здивована, що на цю книгу досі немає відгуків. Вона просто чудова. Дуже тепла історія, місцями дуже сумна, місцями навпаки. Так її відчула я. Прониклась. Рекомендую до прочитання. Я дуже хочу ще книгу цієї авторки в українському перекладі.

Ця історія зцілююча і дуже щемка, багата на символізм, і водночас дуже реалістична. Я ніби подивилась аніме. Оповідь ведеться в теперішньому часі переплетеному зі спогадами головної героїні, які повільно розкривають її особистість, досвід і чому ми дійшли до цього пункту в її житті. Дуже рада що ця історія опублікована українською. Сама книга неймовірної якості, дуже приємно тримати в руках, оформлення топ.