Мій улюблений жанр - це детективи та трилери, тому вибір цієї книги здається дивним. Але захотілося перепочити від напруги та стресу і прочитати щось зворушливе. І ця книга саме така: вона асоціюється у мене зі скандинавським хюгге. Спогади старенької Доріс про її непросте життя, що припало на буремні історичні події 20 століття, та про справжнє кохання, яке вона зберегла у своєму серці назавжди. Рекомендую, якщо хочеться відчути тепло, затишок та легкий сум

Це тепла, ностальгічна й зворушлива історія, яка сплітає минуле і теперішнє через спогади, листи й незавершене кохання. Роман належить до жанру feel-good fiction, але не позбавлений глибини — він про любов, втрати і другі шанси навіть у пізньому віці. Доріс — 96-річна жінка, яка живе в Стокгольмі й щодня переглядає свій старенький червоний записник, де вона занотувала імена всіх важливих людей у своєму житті. За кожним ім’ям — історія. Від Парижа 30-х, до Нью-Йорка, Лондона і війни. Через ці спогади відкривається життя, сповнене драми, кохання, болю й краси, яке вже майже ніхто не пам’ятає — крім неї. А паралельно — її зв’язок з молодшою родичкою, Дженні, яка живе в іншій країні й має свої труднощі. Це роман для тих, хто любить світлі історії з нотками смутку, де головне — не сюжет, а емоції, атмосфера, спогади й тихе прозріння.