Коли я читала «Огидні» (іншою мовою і щаслива, що зараз можу побачити її українською), то відчула, що ця книга дивовижно точно влучає у внутрішні переживання підліткового віку — незалежно від того, в якому десятилітті ти живеш. Тут ідеться не просто про майбутнє з дивними операціями краси — а про те, як складно прийняти себе, коли навколо постійно нав’язують ідеали. Це неймовірно близько кожному підлітку: бажання вписатися, бути «нормальним», бути прийнятим. Що мене особливо вразило — це те, як автор змальовує розрив між зовнішнім і внутрішнім. У світі «Огидних» красивих роблять штучно, але ціною свободи, індивідуальності й навіть мислення. Це звучить фантастично, але дуже чітко перегукується з тим, як соціальні мережі та культура впливають на самооцінку молоді сьогодні. І тому ця книга зовсім не застаріла, хоч і вийшла понад 15 років тому. Я б радила цю книгу кожному підлітку — і дівчатам, і хлопцям — бо вона ставить правильні запитання. Хто ми такі без масок? Чи можна бути собою й залишатися вільним? Це не просто антиутопія — це справжнє дзеркало того, через що проходить молодь у будь-який час.