Сюзанна Коллінз

«Snow lands on top… of me» Вибачте)))

Якщо фільми по голодним іграм були максимально як книги, то тут не так. Це дуже здивувало мене (кажу про це взагалі тому що спочатку дивилась фільм)
Всю книгу я читала з думками: чи справді між Коріоланом і Люсі Грей була любов? Думаю, так. Принаймні я хочу в це вірити.
Молодий Коріолан мені надзвичайно сподобався, однак в плані романтичних стосунків він суцільний ред флег. Мене весь час тіпало від його думок, це супер неадекватно. Те наскільки він ревнивий і його власницькі думки трохи (не трохи) лякають.
Я б з задоволенням почитала б ще одну частину про Сноу.

Морально ця книга найважча із усієї трилогії. Були навіть тригерні для мене моменти, що стосувались війни. Книга зачепила набагато глибше, аніж фільми. І пояснила чимало моментів чи причин поведінки персонажів

Від цієї історії просто неможливо відірватися! Динамічна, цікава, але в той же час сповнена легкістю! Ти розумієш головних героїв, співчуваєш їм, тремтиш від напруги разом з ними. Плачеш разом з ними… Екранізація дещо слабша, в порівнянні з книгою, але разом вони складають достойний тандем. Після першої книги одразу хочеться читати наступні!

Дуже не люблю цю частину. Їхній фінал розбиває мені серце. Стільки персонажів до яких ти прикипів, або помирають, або своїми діями відвертають від себе
Ідея завершення книги чудово. Запитань не залишається, хочеться насолодитися разом з героями спокоєм

Просто вауууу. Все життя дивилася фільм, і тепер не знаю, як після книги зможу його знову переглядати
Самі яскраві моменти в книзі були викривлені через фільм. Через, це багато другорядних героїв та деталей сприймалися по іншому
За допомогою книги краще почала розуміти Кетніс. Але Піта — це любов

Прочитані всі три в повному захваті! Серія посіла почесне місце на полиці

Я неодноразово дивилась фільми "Голодні ігри" і от нарешті завдяки одній людинці, я прочитала цю книгу і я в любові🫶

І так я розумію, що це вже як класика, але мої ручки тільки дійшли до цього.
Не дивлячись на те, що я чудово пам'ятаю сюжет Ігор, мені було цікаво.

Мені дуже сподобалось як все описано та прописано, я переживала разом з Кітніс всі моменти. Як вона переймалась за свою родину, як вона намагалась вижити на іграх та не втратити себе і всі переживання про Піта.

Продовження серії Голодних ігор і також було чудове.
Доволі напружена атмосфера впродовж всієї книги, навіть зростає. Бо тут вже підіймається революція, бо люди втомились від постійного тиску на них та голоду. Тут вже не тільки про ігри.

"Просто пам’ятай, хто ворог." - це прям слоган цієї книги, як на мене. І для Катніс тим паче, бо вона вже не просто дівчина, що намагається вижити, а символ революції (хоч і не планувала цього). Трикутник мені тут не дуже до вподоби, бо він йде від того, що Катніс сама плутається (ладно, вони підлітки, можна списати на це). Фінал доволі болючий, бо постає більше питань, ніж відповідей.

Шановна Сюзанна Коллінз, нам треба серйозно поговорити... НЕ МОЖНА у 2010-му році писати "антиутопії" через реалістичність яких, я буду плакати у 2025-му. Не можна.

На цьому, думаю, можна було би й закінчити відгук, але я ще трошки поговорю.

Третя книга — важка. І для українців, думаю, особливо тригерна. Перш ніж читати її, ви маєте бути готові — тут війна. Сирени, укриття, повітряні тривоги, загиблі, розрушені міста, політичні інтриги і все інше. Але є гарна новина — щасливий кінець. Відносно “щасливий”, наскільки це взагалі можливо після всього, що відбулось.

Переказувати сюжет немає сенсу. На жаль, в цьому сюжеті ми живемо останні кілька років, але сила таких книг в тому, що вони підтримують. Дві попередні частини, це логічна підводка до фіналу історії, і мені подобається як з кожною книгою, з кожною сторінкою, з кожним рядочком атмосфера тут стає дедалі важчою і глибшою. Будете читати — готуйте носовички.

Особиста рекомендація від мене, останню сцену з президентом Сноу та Коїн, все ж таки, подивіться в екранізації: масштабно, справедливо, красиво.

Підводячи підсумки: “Голодні ігри” - антиутопічна трилогія, яку можна відносити до класики, яка логічно розвивається і яку треба читати. Але, навіть попри це, я всеодно буду відстоювати свою думку, що любовна лінія тут дуже дивна, а редактура жахлива. Проте головні меседжі - перекрили це все. Читайте і нехай такі історію залишаються тільки “антиутопіями”.

А, ну і ледь не забула, «і хай вам завжди випадає щасливий жереб!» 💔🙏🏻

Якщо перша частина, місцями, здавалася мені досить нудною, де крім цікавої ідеї як явища, сильно цікавого наповнення (для себе) я не отримала, то в другій я вже почала “вмикатися”.

Для мене тут додалося і більше самого сюжету, і цікавих подій, інтригуючих персонажів та й в цілому, стала краще промальовуватися картина цього світу. Часто чую думки, що як тільки у книги додається політична складова, то сюжет ніби просідає і стає нецікавим та нудним. Тут вийшло з точністю навпаки.

Політична складова якраз і додала цього захоплення, затягнула в історію і почала резонувати зі мною, як з читачем, через алюзії на сучасний світ або те, куди він впевнено рухається… Після подій у першій книзі, Капітолій, відчуваючи, як втрачає контроль, кидається рятувати свою владу: погрожує, маніпулює, з усіх сил змушує людей вірити у старий порядок. І, щоб придушити дух свободи, оголошує нові, особливо жорстокі Голодні ігри. 💔

В цій частині я почала щиро співпереживати та цікавитись долею головних героїв. Я все ще залишаюся при своїй думці, що натягнута любовна лінія Катніс з хлопцями мене підбішує і місцями здається недоречною та абсолютно нещирою (з кожним з них), але до Фіника, Геймітча, Джоани, Цини (окрема любов) та, навіть, Еффі, я почала проникатися певною симпатією. У першій частині я не відчувала її до жодного персонажа. Прогрес))

Отже, загалом, для мене друга частина, як і третя далі, це винагорода за те, що я промучила першу) Тут починаються цікаві події, динамічний сюжет, який прийде до свого логічного завершення у “Переспівниці”. Але, додаючи дьогтю, я все ще хейчу редактуру букшефу… У мене ледь не випали очі через неї 😭

Ми з "Голодними Іграми" дуже довго придивлялися одне до одного… 😑

Я, як любитель антиутопій, давно намагалась змусити себе подивитися фільми, але все якось не йшло, тож після мільйона провальних спроб потоваришувати з екранізаціями, вирішила познайомитися з книгами.
❌ Одразу: я не можу ігнорувати той факт, що редактура в цих книжках просто жахлива! На певному етапі я почала думати, що це частина антиутопії — виживи, читаючи текст без бажання вити від орфографії. 😵‍💫 Помилка на помилці, і це вже ускладнило читання та трошки зіпсувало враження…
Букшеф, ну за шо?

В цілому, вся трилогія мені сподобалась, але оцінила би я її загалом на 8/10 (да пробачать мене всі фанати цього всесвіту 😅🙏🏻).

Перша частина мені йшла трішки важко: я знайомилася зі світом, героями, правилами ігор, розвивала свою фантазію, а потім нудьгувала через те, що половина книги була присвячена біганню у лісі. Ну правда… Не знаю, чого я очікувала, але точно чогось іншого. Але я розуміла, що це тільки початок і, як-то кажуть, далі буде.

Катнісс залишила по собі подвійне враження. З одного боку — сильна, розумна, стійка, я можу зрозуміти її травми. З іншого — певні її дії та рішення мене відверто підбішували, особливо взаємодії з Пітою. Їхні "вимушені поцілунки" викликали у мене якісь ніяковіння та дискомфорт.

Але попри всі ці моменти атмосфера антиутопії була передана круто. Світ Панему — сірий, жорстокий, несправедливий. Мені подобається, коли є місце "на подумати", резонують алюзії на сучасний світ, але всі ці плюси для мене були вже в наступних частинах.

Підсумовуючи: перша книга "Голодних ігор" — це хороший старт для цікавої трилогії. Так, були нудні місця і дивні поцілунки, але ідея, світ і головні герої компенсують ці моменти. Якщо любите антиутопії і готові заплющити очі на редактурні одруки — сміливо беріться) 😇

Мені дуже подобається оформлення цієї серії, лаконічне та красиве. Сама книга за сюжетом схожа на першу частину - арена, багато другорядних героїв, в яких плуталася, бо не прагнула запам'ятовувати, знаючи, що навряд чи вони виживуть. Але як і в першій частині один із таких зачепив. Читається легко, книга цікава,...