Нові відгуки

"I love you like all-fire." 💜Геймітч, my poor baby 😔 Вкотре переконуюсь що Сюзанна Колінз геніальна письменниця.  💜На початку книга відчувалась як фансервіс, було приємно повернутися у всесвіт Голодних Ігор і зустріти знайомих персонажів, але загального захвату я не розділяла. Ближче до середини ситуація виправилась.  💜Події в книзі відбуваються за 24 роки до основної трилогії. Ми спостерігаємо за 16-річним Геймітчем, його життям та родиною у 12 окрузі. Через низку збігів та жахливих обставин хлопець потрапляє на 50-ті Голодні Ігри, де на честь «ювілею» змагається вдвічі більше учасників.  💜Так, ми знаємо чим закінчаться Ігри, але градус напруги від цього не зменшується.  Ця книга розкриває Геймітча як персонажа та дає зрозуміти чому він став таким яким ми бачимо його в історії Катніс та Піти.  💜Чи треба вам читати цю книгу якщо ви не фанат ГІ? Не думаю. Впевнена, екранізації буде достатньо (чого вартий каст акторів). Але шанувальникам основної трилогії книга обовʼязкова до прочитання. Я знаю, ви хочете, щоб Коллінз розбила вам серце ще раз.  💜Дуже раджу перед читанням освіжити в пам’яті «Баладу про співочих пташок та змій», тут будуть згадки про Люсі Ґрей і багато пісень. Тут буде тато Катніс, Плутарх, Еффі та ментори-учасники 75-х Голодних Ігор.  А ще перечитайте епізод із «У вогні» де Піта та Катніс передивлялись 50-ті ГІ. Треба пам’ятати як їх бачили жителі Панема. 💜Фінал історії таки вибив з мене скупу сльозу, в чому я звинувачую просто шикарного наратора.  Але, боже мій, цей милий хлопчик не заслуговував на те що зробив з ним Сноу та Капітолій. 💜З розбитим серцем очікую українського перекладу та екранізації.  "The snow may fall, but the sun also rises."

Я прочитала серію книг "Голодні ігри" і шкодую. Шкодую, що не зробила цього раніше. Це настільки захопливо, динамічно, непередбачувано. Часом важко було стримувати сльози. Обожнюю книги, які викликають емоції. Трилогія "Голодні ігри" Сюзанни Коллінз — це напружена, емоційна й соціально гостра антиутопія, яка поєднує пригоди, політику й психологію. Щорічно серед жителів округів Панему проводиться Жнива - відбір підлітків для участі у "Голодних іграх", де переможець має бути лише один. Головна героїня, Катніс Евердін, не лише бореться за виживання, а й поступово стає символом опору системі. Після прочитання циклу, я подивилася фільми з неабиякою насолодою. Звісно, є кілька відмінностей, але мені все дуже сподобалося. І, до речі, я сподівалася на трохи іншу любовну лінію. Тепер я хочу поговорити трішки детальніше про приквел "Балада про співочих пташок і змій". Звичайно, без спойлерів. Сюжет тут розгортається за 64 роки до основних подій трилогії. Перед нами постає юний Коріолан Сноу, який згодом стане президентом Панему. Молодий Коріо - амбітний, хитрий, прагматичний, розумний, бідний, але гордий студент Капітолійської академії, який отримує шанс піднятися соціальними щаблями, ставши ментором на 10-х Голодних іграх. Його підопічна — Люсі Ґрей Берд з 12-го округу, загадкова дівчина з харизмою та неперевершеним голосом. Їхні стосунки змушують Сноу боротися між щирістю почуттів і жадобою влади. З кожним розділом ми бачимо, як формуються переконання та жорстокість Сноу, а також простежуємо занепад його моральності. Ця книга менш динамічна та більш філософська. Змушує задуматися над багатьма аспектами нашого життя.

Мабуть, більшість з вас уже давно бачили фільм "Голодні ігри" чи читали однойменну книгу. Для мене це стало відкриттям. Учора я дочитала першу частину з неймовірним захопленням. Просто 100/10. А сьогодні подивилася фільм. Чесно, я вражена. Мало екранізацій можуть справді втілити сюжет книжки в життя. Хоч було кілька відмінностей, мені, безумовно, сподобалася і книга, і фільм.

Непогане поглиблення всесвіту Голодних ігор у вигляді приквелу до основної серії. Все одно є фльор наївного янг едалту, але хто я такий, коли сам зачитувався оригіналом свого часу?

Друга частина вже культової серії «Голодні ігри». «Полум'я займається», безперечно, стала для мене значно потужнішим читацьким досвідом, порівняно з першою книгою. Якщо «Голодні ігри» захоплювали напруженою боротьбою за виживання в безжальних умовах арени, то «Полум'я займається» вражає насамперед своєю глибокою емоційністю та розкриттям внутрішнього світу персонажів. Коллінз демонструє свої вміння у зображенні еволюції Катніс. Героїня вже не просто бореться за фізичне існування. Ця дівчина стикається зі значно складнішими моральними дилемами та тягарем відповідальності. Саме ця психологічна глибина надає історії особливості та дозволяє читачеві по-справжньому осягнути внутрішні трансформації найперше головної героїні. Проте не менш важливим є розкриття інших персонажів. Піта, Ґейл та тимчасові союзники з арени постають перед нами у новому світлі. Кожен з них відчуває на собі руйнівний вплив боротьби, і їхні особистісні метаморфози додають емоційної напруги. Особливо мене зачарувала майстерність авторки у створенні атмосфери політичних інтриг, що значно посилює вплив історії. Події розгортаються дуже стрімко, але водночас авторка приділяє значну увагу внутрішнім переживанням та складним виборам, перед якими постають герої. Катніс, як символ опору, опиняється перед роздоріжжям між особистим спокоєм та боротьбою за справедливість, і кожен її крок здається болісним, але неминучим. Ця історія про зародження революції, прониклива розповідь про людяність на межі відчаю, про прагнення до свободи. Роман залишає після себе глибокий та дещо гіркий післясмак, спонукаючи до роздумів про ціну боротьби та межі, до яких може дійти людина у своєму прагненні правди. Ця книга є гідним продовженням серії та сильною книгою, яка варта уваги.

Ця частина найважча — не стільки за подіями, скільки за психологічним навантаженням. Катніс не стає героїнею, як у типовому сюжеті. Вона надламана, втомлена, жива лише силою обов’язку. Мені особливо запам’яталась пісня «Дерево повішених» — дуже сильний епізод, який втілює всю трагедію й глибину опору. Відмінності з фільмом: – У книзі набагато глибше розкрито, як Катніс, Гейл, Фінік, оператори працюють над роликами у 2-му окрузі — фільм майже не показує цю частину. – Були живі діалоги з Пітою, вже після повернення з Капітолію — їх у фільмі майже немає, а в книзі видно, як сильно він змінений. – Після того, як Піта намагається її задушити, Катніс кілька тижнів живе в окрузі 2 — спілкується з Гейлом, намагається зрозуміти, що робити далі.

У книзі другі Ігри показані ширше: Катніс починає усвідомлювати себе не просто виживальницею, а частиною чогось більшого. Дуже сильні сцени — з трансформацією сукні у переспівницю, з Пітою, який на оцінюванні малює портрет Рути — це моменти реального спротиву. Відмінності з фільмом: – Важливі внутрішні зміни Катніс показані глибше — у фільмі вони часто лише здогадуються. – Поступово змінюється її ставлення до Піти — від простого союзника до людини, якій вона довіряє і яку не хоче втратити.

Сюжет знайомий: Катніс добровільно стає трибуткою замість сестри і потрапляє на арену. Всі події у фільмі передані досить близько до тексту, але книга все одно виявилася більш глибокою. Особливо помітно це в емоціях. У книзі Катніс значно емоційніша — наприклад, їй справді подобається увага, коли вони їдуть у колісниці. Це тонка деталь, яка краще показує її внутрішній стан, бажання бути побаченою не лише як бунтарка, а як дівчина, яка нарешті викликала захоплення, а не жалість.Також я помітила, що вже до початку Ігор авторка ніби почала формувати Катніс як майбутній символ спротиву — постійний акцент на образі «дівчини, яка палає», вибір Цини, увага Капітолію. Відмінності з фільмом: – У фільмі не показано прощання з родиною перед від’їздом. – Не було сцени в потязі, де Катніс реагує на розкіш і порівнює її зі своїм життям. – Укус ос-мутантів: у фільмі вона після цього рятує Рут, у книзі — ні, вони не перетинались у цей момент. – У книзі чітко вказано, що Катніс — 16 років. У фільмі актриса виглядає значно старше — це трохи змінює сприйняття героїні. – У фільмі не показано, як округ 11 надсилає хліб Катніс після смерті Рути — дуже сильний момент. – Смерть Рути в книзі дуже схожа на фільм, але в тексті краще видно, як це справді ламає Катніс і запускає її зміну.