Сюзанна Коллінз

Обожнюю всесвіт "Голодних ігор" і ця книга його чудове доповнення. Що сказати? Читати всім!

Достойний приквел оригінальної трилогії. Авторка майстерно створила історію Голодних Ігор і тонко вплела відсилки до попередніх книжок. Єдиним мінусом мабуть є тільки об'єм книги, гадаю екранізація вправно впоралася з тим, що опустила деякі непотрібні деталі і зберегла динаміку історії, оскільки в книзі в певний момент вона дещо просідає, і від того впливає на бажання продовжувати читати.

Та загалом книга вийшла дуже хорошою, як і самостійний роман, так і приквел. Дає привід для роздумів над природою людини і дозволяє зануритися в думки майбутніх диктаторів, влучно підкреслюючи їхню мотивацію, страхи і відхилення в баченні того, чим є світ і людство в нім.

Ціла книга, присвячена становленню молодого Президента Сноу – сміливе, можливо навіть дещо зухвале, рішення Сюзанни Коллінз.

Капітолій оговтується після кривавої війни. Десять років миру для одних, десять років рабства для інших. На горизонті десяті «Голодні ігри». Перші дев’ять щорічних «Голодних ігор» були зовсім не схожі на ті, через які пройшла Катніс Евердін. Для них не створювали спеціальної високотехнологічної арени, за трибутами не спостерігали жителі всього Панему в прямому ефірі, діти не мали менторів, спонсорів, інтерв’ю, елегантного вбрання, жодної допомоги ззовні, а єдина нагорода переможцю – життя.

Післявоєнний Капітолій ще не потонув у розкошах, самозадоволенні, зіпсованості, його жителі ще пам’ятають складні роки війни, пам’ятають страх, смерті, голод. «Голодні ігри» ще не стали невід’ємною частиною устрою Панему, звичайні люди про них рідко згадують, дехто вважає жорстоким пережитком минулого.

Десяті «Голодні ігри» змінили все, і Коріолан Сноу доклав до цього максимум зусиль.

На десяті роковини на випускників Академії очікував унікальний останній шкільний проєкт – метнорська робота з одним із трибутів, а переможець отримає стипендію на навчання в Університеті. Для Коріолана це єдиний шанс на освіту та можливість повернути сім’ї минулі велич та заможність, адже за час війни вони втратили майже все, залишилася лише квартира, за стінами якої ховалися таємниці сім’ї Сноу.

Коли підопічною Коріолана стає Люсі Грей з Округу 12, хлопець падає в розпач. Дівчата до цього жодного разу не перемагали в іграх. Його підопічна здавалася слабкою, тендітною, нездатною нанести ворогу удару. Але хлопець ще ніколи так не помилявся.

Я ненавиділа президента Сноу у трилогії. Він жахлива, безжалісна, жорстока людина. Ця книга дозволила нам побачити його таким, яким він був до сходження на п’єдестал влади. І якщо на перших сторінках в мене почало виникати співчуття і легесенька симпатія до Коріо, то своїми вчинками він швидко нагадав мені, хто він насправді. Майстер маніпуляції, всі його вчинки чітко прораховані. Кожний діалог з друзями, наставниками в Академії, пересічними капітолійцями – все це професійна гра, ним керує бажання захистити своє ім’я і статус будь-якою ціною.

Егоїстичний, самозакоханний, контролюючий. Жодна симпатична зовнішність актора не змінить мого ставлення до Коріалана Сноу. Не розумію тих, хто був у захваті від молодого Сноу. З моменту виходу фільму у тік-тоці з’явилося багато відео формату "я можу його зміни". Ні, не зможете.

"Голодні ігри" Сюзанни Коллінз – це книга, яка захоплює з першої сторінки і не відпускає до самого кінця. Особливо вражає, як авторка майстерно передає атмосферу страху і напруги. Описи подій настільки яскраві та реалістичні, що здається, ніби сам перебуваєш на арені разом з Кітнісс. Також у книзі піднімаються важливі соціальні та етичні питання, такі як боротьба за свободу, нерівність і маніпуляції з боку влади.Загалом, "Голодні ігри" – це не просто захоплюючий трилер, але й глибока, зворушлива історія про людяність, стійкість і надію.

Рекомендую цю книгу всім, хто шукає захопливий сюжет і незабутні емоції.

І от Ігри виграні, є переможці, наче й можна жити спокійно і не хвилюватися ні про що. Катніс мала план, як буде жити, що робити, та все вирішили за неї. Сноу не повірив в її почуття до Піти, в округах починаються заворушення, вирішення цих проблем лягає на плечі Катніс.

І на носі ювілейні Голодні Ігри, і такого повороту подій ніхто не очікував. Трибутів будуть обирати серед переможців округів.
В 12 окрузі була одна дівчина переможниця, тож Катніс автоматично потрапляє на Ігри, знову, а от з хлопцями трішки інше, там було два переможці - Піта та Геймітч.
Обрали Геймітча, Піта викликався добровольцем. Катніс має план, хоче будь якою ціною врятувати Піті життя. Але все не так, як здається, і це не просто чергові Ігри, вони змінять все.

І хай вам завжди випадає щасливий жереб!

Однозначно рекомендую цю трилогія, дуже чекаю виходу останньої книги ❤️

Довго налаштовувалася на цю книгу. Фільм подивилася ще давно і той сподобався, але дивлячись на минулий досвід, боялася розчаруватися, як це виходило з іншими книгами, за якими зняті фільми/серіали. Але такого не сталося, чому я дуже рада. Найбільше сподобався стиль написання автора. Він дуже легкий і швидко читається, що не встигаєш схаменутися, як уже на середині історії. Коли вже знаєш, що відбуватиметься і в якій послідовності, емоції підстираються, але момент зі смертю Рути все одно вивів мене на емоції. Дуже сильний момент.

Як у фільмі, так і тут я так і не зрозуміла зав'язку любовної лінії. На ґрунті небезпеки та тривалого перебування поруч можна випробувати симпатію, а у разі головних героїв тут ще й гра на публіку. У випадку Піта я вірю в його кохання, але з Кітніс все зовсім інакше. Вона прямо метається і в один момент така впевнена, а наступного вже немає. Цікаво подивитись, як це розкриється в інших частинах. Але враження залишилися незабутні, тому точно читатиму продовження. І привід ще раз переглянути усі частини фільму.

Позаду 74 голодні ігри, але не спогади про них.
Кітніс, як і Піт, переживають наслідки. У кожного розвинувся посттравматичний синдром, але все ж таки їм потрібно далі жити. Кітніс сподівалася, що після ігор від неї відстануть, але їй ще доведеться дізнатися, що її життя вже ніколи не належатиме тільки їй. Навіть переможців Капітолій використовує у своїх цілях. А попереду наступні голодні ігри, де Кітніс вже судилося стати ментором і бачити, як інші діти з її дистрикту гинуть. І тим більше ти розумієш Хеймітча, який практично не виходить із запоїв. Мало того, що він колись був наказаний, так і ще йому протягом 25 років доводилося рік за роком спостерігати за вбивством дітей.

А зараз Кітніс має разом з Пітом вирушити в тур переможців, де вона за Особливою Вказівкою має переконати всіх у своїй любові до Піта. Що це саме її почуття затьмарили всі довкола, що вона й не збиралася перегравати Капітолій, не збиралася виставити уряд у безглуздому світлі. Але вже складно щось виправити, Кітніс стала символом непокори і в дистриктах починаються хвилювання. Капітолію потрібно якось позбутися Кітніс і вони знаходять вихід.

Ця книга просто просякнута болем і жахом головної героїні. Її навіть так сильно не лякало, що Капітолій розпланував усе її життя з Пітом, як те, що згодом придумав президент Сноу, щоб законним чином позбутися її. Кітніс розуміє, що цього разу це справді її шлях в один кінець, вона вже не тішить себе надією. Вона поставила на Піта і робитиме все, щоб допомогти йому. І саме на іграх я бачу вже навіть те, що ще не зрозуміла сама Кітніс, як вона боїться втратити Піта.

Але, звичайно ж, книга не може бути без ложки дьогтю. І це любовний трикутник. Друг Кітніс Гейл також претендує на головну героїню і ось не люблю я його від слова зовсім. Мало того, що він мені як любовний інтерес Кітніс не подобається, мені не подобається він загалом. У нього немає півтонів, він бачить лише чорне та біле, і це дуже страшно.
Фінал сумний як не крути. Ми втратили багато прекрасних людей, невідомо що стане з уподобаними героями, та й відповідачка Капітолію не забарилася. Фінал серії буде ще більш напруженим.

Друга частина трилогії ще більше занурює у жорстокість режиму Панему та розкручує сюжет цього разу набагато швидше та ще більш динамічно.
Тут вже глибше опрацьовані автором стосунки між персонажами, різні емоційні дилеми.
Я читала і не могла відірватися, хоча загалом цю книгу не можу назвати якоюсь супер талановито написаною чи винятковою, більше того, для мене навіть фільм все рівно залишається на рівень вищим за виконанням. Але книга разом з тим притягує і не відпускає, я читала взагалі без паузи одну за одною першу і другу, і отримала море задоволення від проведення часу з цією історією!

Друга частина трилогії, яка знову посилає наших головних героїв: Катніс та Піта, на смертельні Голодні ігри.

Ледь ти починаєш вірити в те, що страшніше, гірше, ніж було на арені, вже не буде, аж тут знову.
Тільки головні герої історії повертаються з своїх переможних Голодних ігор, тільки починають відходити від тих жахіть, які вони пережили, як починається тур Переможців, на якому наші фейкові закохані мають відвідати всі дистрикти та столицю. Під час своєї подорожі Катніс має довести всьому Панему, а головне президенту Сноу, що вона безмежно закохана в Піта.

Але все, що вони змогли зробити за свою подорож - це випадково дізнатися про заворушення та страйки в інших округах.
Перший розрив серця стався, коли виявилося, що наступні ювілейні Голодні ігри будуть проводитися серед переможців минулих ігор💔
Дуже емоційно важко було читати про те, як Катніс вирішувала пожертвувати собою заради Піта, це розривало серце 💔
Катніс - переспівниця, символ повстання та непокори. Вона дуже сильна духом і це неймовірно! Те як вона самовіддано намагається врятувати всіх навкруги.
Битва на арені була більш динамічною як на мене через союз, адже в першій частині Катніс проходила це все одна.
Арена на Багряну чверть - це те ще видовище, окрім того , що всі трибуни будуть намагатися тебе вбити, ще й сама арена щогодини їм в цьому допомагає.

Кінець книги максимально неочікуваний. Те, хто і як врятувався, те хто і де опинився 💔
Дуже чекаю, коли вийде наступна частина!!!

Боже мій, як я пищала від цієї книги. Я з 13 років обожнюю цикл "Голодні ігри", а цей приквел просто подарунок з небес. Так, та я його так і називала.

Книга, яку я прочитала за вечір, але яка не відпускала мене декілька місяців. Я після прочитання побігла на екрацізацію і не пошкодувала, що прочитала книгу першою. Так, я більше розуміла сюжет та дії героїв. Хоч і після фільму хвилин 20-30 виправдовувала Коріолана.

Можу точно сказати, що це перша книга після, якої я мала купу теорії про сюжет та дії головних героїв

Я, звісно, розумію, що це просто історія, що це вигадка, але я максимально обурена тим, як Капітолій нагадує про чорні часи повстання - Голодними Іграми.
Дітей віком від 12 років відправляють на бійню (по - іншому то не назвати ), саме для розваги всьому Панему. І от обирають трибутів 12 округу , дівчата звісно ж перші , Прим Евердін, ім’я якої було в тому барабані всього один раз (оце так вдача ), її старша сестра Катніс викликається добровольцем (неймовірно трагічна історія).
Черга хлопців - Піта Меларк (як виявилось, не такий простий хлопчина).

Щасливих Голодних Ігор! Хай Вам завжди випадає щасливий жереб!
І от трибути прибувають в Капітолій, їх готують до Ігор, проводять з ними інтервʼю, де Піта розповідає, що закоханий в Катніс ще з дитинства, і вона навіть не підозрювала про таке, вона думає що все це гра, аби отримати більше спонсорів, і мабуть, саме завдяки цій історії їм вдається вижити, обом, але для Піти то була не просто гра.

Саме закінчила читати і знаходжуся під тяжкими емоціями несправедливості, роздратування, симпатії до персонажів.
Неймовірно історія!

Це початок трилогії - і він відчувається як повернення в підліткові роки!

Коли читаєш цю історію - ти знову поринаєш в той час, перечитуючи її я ніби знову занурююся в минуле і відчуваю себе вдома!
Для мене ця історія є дуже рідною і є однією з найулюбленіших!

Після стількох разів перегляду екранізації почитаєш все порівнювати і я вам скажу, що це одна з тих книг, коли і книга , і фільм вау 🤩
Дуже відгукується в цій історії саме те, що головна героїня Катніс - сильна, смілива, наполеглива дівчина як на свої 16 років. Вона зробить все задля захисту своєї сестри, і навіть піде на смерть. Це дуже сильно!💪

Її мужність захоплює!
Любовна лінія в цій книзі розгортається повільно, і це теж непогано, адже і вжитті ніхто не закохується по клацанню пальців.

Голодні ігри - це одна з найбільш популярних антиутопічних історій сьогодення!