Сюзанна Коллінз

Друга частина вже культової серії «Голодні ігри».
«Полум'я займається», безперечно, стала для мене значно потужнішим читацьким досвідом, порівняно з першою книгою. Якщо «Голодні ігри» захоплювали напруженою боротьбою за виживання в безжальних умовах арени, то «Полум'я займається» вражає насамперед своєю глибокою емоційністю та розкриттям внутрішнього світу персонажів.

Коллінз демонструє свої вміння у зображенні еволюції Катніс. Героїня вже не просто бореться за фізичне існування. Ця дівчина стикається зі значно складнішими моральними дилемами та тягарем відповідальності. Саме ця психологічна глибина надає історії особливості та дозволяє читачеві по-справжньому осягнути внутрішні трансформації найперше головної героїні.

Проте не менш важливим є розкриття інших персонажів. Піта, Ґейл та тимчасові союзники з арени постають перед нами у новому світлі. Кожен з них відчуває на собі руйнівний вплив боротьби, і їхні особистісні метаморфози додають емоційної напруги.

Особливо мене зачарувала майстерність авторки у створенні атмосфери політичних інтриг, що значно посилює вплив історії. Події розгортаються дуже стрімко, але водночас авторка приділяє значну увагу внутрішнім переживанням та складним виборам, перед якими постають герої. Катніс, як символ опору, опиняється перед роздоріжжям між особистим спокоєм та боротьбою за справедливість, і кожен її крок здається болісним, але неминучим.

Ця історія про зародження революції, прониклива розповідь про людяність на межі відчаю, про прагнення до свободи.

Роман залишає після себе глибокий та дещо гіркий післясмак, спонукаючи до роздумів про ціну боротьби та межі, до яких може дійти людина у своєму прагненні правди. Ця книга є гідним продовженням серії та сильною книгою, яка варта уваги.

Ця частина найважча — не стільки за подіями, скільки за психологічним навантаженням. Катніс не стає героїнею, як у типовому сюжеті. Вона надламана, втомлена, жива лише силою обов’язку. Мені особливо запам’яталась пісня «Дерево повішених» — дуже сильний епізод, який втілює всю трагедію й глибину опору.

Відмінності з фільмом:
– У книзі набагато глибше розкрито, як Катніс, Гейл, Фінік, оператори працюють над роликами у 2-му окрузі — фільм майже не показує цю частину.
– Були живі діалоги з Пітою, вже після повернення з Капітолію — їх у фільмі майже немає, а в книзі видно, як сильно він змінений.
– Після того, як Піта намагається її задушити, Катніс кілька тижнів живе в окрузі 2 — спілкується з Гейлом, намагається зрозуміти, що робити далі.

У книзі другі Ігри показані ширше: Катніс починає усвідомлювати себе не просто виживальницею, а частиною чогось більшого. Дуже сильні сцени — з трансформацією сукні у переспівницю, з Пітою, який на оцінюванні малює портрет Рути — це моменти реального спротиву.

Відмінності з фільмом:
– Важливі внутрішні зміни Катніс показані глибше — у фільмі вони часто лише здогадуються.
– Поступово змінюється її ставлення до Піти — від простого союзника до людини, якій вона довіряє і яку не хоче втратити.

Сюжет знайомий: Катніс добровільно стає трибуткою замість сестри і потрапляє на арену. Всі події у фільмі передані досить близько до тексту, але книга все одно виявилася більш глибокою. Особливо помітно це в емоціях. У книзі Катніс значно емоційніша — наприклад, їй справді подобається увага, коли вони їдуть у колісниці. Це тонка деталь, яка краще показує її внутрішній стан, бажання бути побаченою не лише як бунтарка, а як дівчина, яка нарешті викликала захоплення, а не жалість.Також я помітила, що вже до початку Ігор авторка ніби почала формувати Катніс як майбутній символ спротиву — постійний акцент на образі «дівчини, яка палає», вибір Цини, увага Капітолію.

Відмінності з фільмом: – У фільмі не показано прощання з родиною перед від’їздом.
– Не було сцени в потязі, де Катніс реагує на розкіш і порівнює її зі своїм життям.
– Укус ос-мутантів: у фільмі вона після цього рятує Рут, у книзі — ні, вони не перетинались у цей момент.
– У книзі чітко вказано, що Катніс — 16 років. У фільмі актриса виглядає значно старше — це трохи змінює сприйняття героїні.
– У фільмі не показано, як округ 11 надсилає хліб Катніс після смерті Рути — дуже сильний момент.
– Смерть Рути в книзі дуже схожа на фільм, але в тексті краще видно, як це справді ламає Катніс і запускає її зміну.

Ця частина мені навіть більше сподобалася, ніж перша. Хоч здавалося б, Кітнісс уже пережила найгірше, але виявляється — це тільки початок. Її перемога викликає хвилю бунтів, і тепер вона стає символом надії для людей. А влада цього боїться.

Мене вразило, як авторка показує, що справжня боротьба — не тільки на арені, а й у житті. У другій книзі знову є Ігри, але вони ще жорстокіші, бо все — проти неї. Читати було дуже захопливо, постійно щось відбувається, і до останнього не знаєш, чим це все закінчиться.

Кітнісс стає ще сильнішою, але видно, як їй важко — морально і фізично. Це книга не просто про виживання, а про вибір, про боротьбу з несправедливістю і про те, як одна людина може змінити хід історії.

Книга просто захоплює з перших сторінок. Весь той світ, у якому діти змушені боротися за життя на очах у всієї країни, дуже жорстокий, але написано настільки цікаво, що неможливо відірватися. Головна героїня, Кітнісс, сильна, розумна й готова пожертвувати собою заради інших — це справжній приклад хоробрості.

Мені сподобалося, як книга показує не тільки боротьбу на арені, а й те, як працює несправедливе суспільство, маніпуляції, страх і боротьба за правду. Усе дуже емоційне, часом навіть важко читати через те, наскільки все серйозно, але саме це й робить історію такою сильною.

Це не просто фантастика, а книга, яка змушує задуматися. Рекомендую всім, хто любить динамічні сюжети та глибоких персонажів.

Чудова класична зразкова антиутопія. Бачила і не один раз фільм по книзі і якось ніколи мене не зацікавлював, тож пам’ятаю лиш загальні риси. Але книга це щось. У книзі розказано формування Панему, округів, долю 13го округу, життя людей в округах. Неймовірно сильна головна героїня, якою захоплюєшся. Живуча, сильна духом, розумна, добросерда, кмітлива, рішуча, винахідлива і людяна. В книзі набагато більше розумієш її дії, у фільмі мені вона була якась холодна, хоча може й помиляюсь, неодмінно ще раз перегляну фільм. Сподобався щирий Піта. Тепер цікаво, що ж буде далі.

Одна із найкращих серій книг прочитаних за цей рік! Читається неймовірно легко та цікаво. Якщо ви вже дивились екранізацію і ще думаєте чи читати, то скажу так — книги однозначно варті вашої уваги. Історія відкривається по-новому і нікого не залишить байдужим

«Snow lands on top… of me» Вибачте)))

Якщо фільми по голодним іграм були максимально як книги, то тут не так. Це дуже здивувало мене (кажу про це взагалі тому що спочатку дивилась фільм)
Всю книгу я читала з думками: чи справді між Коріоланом і Люсі Грей була любов? Думаю, так. Принаймні я хочу в це вірити.
Молодий Коріолан мені надзвичайно сподобався, однак в плані романтичних стосунків він суцільний ред флег. Мене весь час тіпало від його думок, це супер неадекватно. Те наскільки він ревнивий і його власницькі думки трохи (не трохи) лякають.
Я б з задоволенням почитала б ще одну частину про Сноу.

Морально ця книга найважча із усієї трилогії. Були навіть тригерні для мене моменти, що стосувались війни. Книга зачепила набагато глибше, аніж фільми. І пояснила чимало моментів чи причин поведінки персонажів

Від цієї історії просто неможливо відірватися! Динамічна, цікава, але в той же час сповнена легкістю! Ти розумієш головних героїв, співчуваєш їм, тремтиш від напруги разом з ними. Плачеш разом з ними… Екранізація дещо слабша, в порівнянні з книгою, але разом вони складають достойний тандем. Після першої книги одразу хочеться читати наступні!

Дуже не люблю цю частину. Їхній фінал розбиває мені серце. Стільки персонажів до яких ти прикипів, або помирають, або своїми діями відвертають від себе
Ідея завершення книги чудово. Запитань не залишається, хочеться насолодитися разом з героями спокоєм