Не можу не провести паралелі між двома геніальними сімейними сагами «Крістін, донька Лавранса» та «Ті, що співають у терні». Долі Меган Клірі та Крістін, доньки Лавранса такі схожі - на долю обох випали важкі випробування, обоє покохали чоловіків, в яких їм не можна було закохуватись. Але з єдиною відмінністю - Крістін домоглася свого права бути зі своїм коханим, проте чи принесе це їй бажане щастя ми дізнаємося уже в наступних книгах. Книга неймовірно глибока, сповнена психологізму, тому фанати Арчибальда Кроніна книгу оцінять. Описів не надто багато, але вони дуже влучно передають побут та неймовірну красу Норвегії. Темп оповіді досить швидкий, а сюжет так закручений, що Санта-Барбара відпочиває? є моменти, де можна посміятися, порадіти за головних героїв, а є дуже болючі епізоди. Другорядні герої не менш цікаві, особливо дуже колоритні отець Едвін та фру Осгільд? Хочу подякувати видавництву «Апріорі» за чудовий переклад Книга 10/10?