Шеллі Рід

Одна з найкращих книг року для мене.

Надзвичайно емоційна й драматична історія життя жінки, в якої доля, здається, намагалася забрати все: кохання, справедливість, материнство, землю, коріння.

Зовсім юна дівчина, яка втратила матір і тепер виконує всі обов’язки господині, одного разу зустрічає хлопця. Вони закохуються одне в одного. Але бути закоханою в індіанця у середині 20 століття в США – це стати вигнанкою, предметом осуду й прокльонів для сімʼї й суспільства. А бути, власне, індіанцем – це щоразу боятися за своє життя.

І хоча, коли думаю про цю книгу, одразу накочуються сльози, не можна не захоплюватися силою головної героїні, яку не зламали горе й безвихідь. Вона встояла.

Я випадково закохалась в цю книгу, як і її героїня Торі. Так само з першого погляду й так само не надавши ваги цим почуттям на початку, але які ж вони виявились сильні.

Навіть подумати не могла, що ця крихітка (270ст.) здатна викликати настільки щирі й справжні почуття.

Вікі зустрічає чоловіка, того з ким вона не мала шансів на щасливе майбутнє через шаблони суспільства 40-х в Колорадо.
Та попри заборони й перешкоди вони мали щасливу мить, яка змінить їх життя назавжди.

Його розшукують за винагороду, вона вимушена тікати в гори, щоб врятувати своє життя. Та чи вдасться її знайти порятунок в горах..? Чи вони поглинуть її, змінять й перетворять на зовсім іншу жінку. Жінку, яка має стати сміливою й «вирвати» власне серце, щоб врятувати життя… Крихітки Блу.

Мова піде не лише про кохання до чоловіка. Тут про важливість любові в житті кожного… Про здатність цього почуття змінювати людей та їх долю.

Як же гарно авторка переплітається бездоганну красу природи, її мальовничість та мінливість разом з людськими почуттями, бажаннями та страхами. Природа чарівна й унікальна за будь-якої погоди. З нею легко стати одним цілим, чого так прагнули герої.

Родзинкою є персиковий сад. 🪴Дерева, що з року в рік діляться своїми дарами, соковитими схожі на сонце персиками 🍑 Дерева, які будуть вирвані з корінням задля можливості знову жити.

Доля Вікторії схожа на шлях ріки Ганісон, яка напувала її персиковий сад та дитинство, вони обидві памʼятають свою природу й обидві невпинно та непокірно йдуть вперед, навіть маленьким струмочком, навіть із поламаною душею.

Дуже гарний переклад та видання. Я не прихильниця мʼяких обкладинок, але у видавництва Лабораторія вони зручні й гарні. Дякую 🤩

Це щемка історія справжньої любові довжиною з життя, з ароматом персиків та непростими долями. Ця історія більше сумна, ніж ні. Але дуже життєствердна. Про те, скільки людина здатна витримати.

Торі стала Вікторією, коли в сімнадцять пізнала щире перше кохання. Кохання, яке буквально змінить все її життя. Моментами може здатися, що виживання (буквально) в горах, самотужки народити дитину - це щось нереальне. Але життя має стільки історій, що вже й таким деталям нема чого дивуватись.
Вікторія зробила в своєму житті складний вибір, але, здається, засуджувати її навряд чи хтось наважиться. Мені так здається.
Дівчинка виросла, багато втратила , але не здалась. Нова земля зустріла її і прийняла. Ще були хороші люди і навіть справжні друзі , і обов'язково омріяна зустріч. І вона обов'язково розкаже про той шлях ріки, про Віла, про родину, про все.

Я, чесно кажучи, не могла повірити, що це дебютний роман авторки.

Красива проза та яскраві описи пейзажів і природи сприяють захоплюючому читанню. Історія зачіпає теми дискримінації, кохання, втрати, материнства, жертовності, стійкості, дружби, та те як хтось визначає сім'ю та дім. Кожен із героїв цієї історії добре продуманий. Сильна і витривала, співчутлива і добра, Вікторія — персонаж, який запам’ятовується. Я була повністю захоплений історією Вікторії, поділяючи її смуток і біль, радіючи її тріумфам і сподіваючись, що зрештою вона знайде спокій і щастя. Історія представлена ​​нам від першої особи Вікторії в 1971 році, яка згадує своє минуле та події, які призвели до того, що вона опинилася біля водойми в той день. Розповідь добре структурована, а відносно повільніший темп ідеально підходить для історії. Я радий, що автор вирішив завершити роман на ноті надії, але не надто акуратно, що було б непереконливо.

Загалом я вважаю, що це дуже яскрава історія, яка залишиться зі мною на довгий час.