Шеллі Рід

"У цьому світі на пригорщу добра припадає дві пригорщі зла"

США 40- ві роки. Роль жінки в сільській місцевості готувати їжу, доглядати будинок і всіх проживаючих в ньому, вирощувати город, доглядати дрібну худобу і мовчати. Ніхто не питав чого хоче жінка, це нікого не цікавило.

Вікторії довелося в 12 років стати дорослою і взяти все домашнє господарство і 3- х чоловіків в будинку на свої плечі: готувати, прибирати, прати, доглядати. У дівчинки не було часу навчатися адже вдома було дуже багато роботи і допомогти не було кому. Найтяжче було дорослішати без мами, відчувати зміни в організмі і не мати змоги з кимось про це поговорити і запитати, що і як робити.

Їй довелося самостійно пройти довгий шлях від втоми, смутку, відчаю, кохання до примирення, спокою і любові.

Це книга, яка викличе у вас бурю емоцій: любов, біль, страх, переживання. Були моменти, коли хотілося обійняти головну героїню і сказати, що все буде добре.

Як красиво написана ця книга!
Авторка майстерно змогла передати емоції та почуття персонажів.
Стиль письма і переклад книги - це любов у кожному рядочку.

«Шлях ріки» Шеллі Рід – це книга, яка відчувається, ніби розмова з другом, що ділиться своїми найпотаємнішими думками. Історія Віктори Неш – молодої дівчини, яка намагається знайти себе в світі, сповненому випробувань, – змушує і сміятися, і плакати 💔✨.

Гори Колорадо у книзі – не просто декорація, а цілий окремий світ, який оживає на сторінках. Від кожного опису природи ловиш відчуття, ніби сам стоїш посеред тих величезних просторів і чуєш шум ріки. Ця книга показує, як природа може бути джерелом сили та підтримки, коли здається, що весь світ проти тебе.

Особливо чіпляє головна героїня. Вікторія – це той тип персонажа, якому ти щиро співпереживаєш. Вона сильна, хоча й сама не завжди це розуміє. Її шлях – це суміш втрат, надії та великих, часом складних, рішень💛.

Книга читається легко, але залишає важкий осад, змушуючи замислитися про життя, любов і силу, яка є в кожному з нас. «Шлях ріки» – це історія, яка залишає теплий слід у серці, як тихий вечір біля води. Рекомендую всім, хто любить неспішні, щирі та дуже красиві історії про життя і людей 📚✨.

Вхопила цю книгу імпульсивно, наче стиглий персик з гілки, бо як можна встояти перед такою обкладинкою! 🍑

Цю історію часто просувають як «історію становлення сильної жінки на лоні дикої природи», але я волію бачити трагічне кохання юної білої дівчини та юного індіанця, приречене, тому що деякі люди не хочуть зняти шори з очей і перестати бути ксенофобами. Це кохання таке юне, щемке, палке. Пристрасне і гаряче. Просякнуте солодким соком персикового саду. Благословенне присмерком.

Персиковий сад - це космос всередині роману. Він одночасно про минуле і майбутнє, про спадок і про корені. Якби я була дівчиною з Півдня, я б, мабуть, не вигадала кращої метафори. І коли героїня переїжджає за три девʼять земель і перевозить свої дерева з собою, щоб зберегти свій сад і надії, що одного дня її син ввійде під крона цих дерев і прийме свій спадок - це викликає ніжну посмішку крізь сльози.

Неймовірна книга. Багато болю, але ж і краси не менше!

✒️ "Плисти рікою життя – означає не просто плисти вперед, долаючи перешкоди. Бо, як річка, я збирала дорогою крихітні частинки, що з'єднували мене з рештою світу. І так я опинилася тут, із двома жменями лісової землі в долонях і серцем, яке досі вчиться не боятися себе

Мене сформувало моє оточення – моя втрачена сім'я та втрачене кохання, мої нечисленні друзі, мої врятовані персики, кожне дерево, у тіні якого я знайшла прихисток, кожна жива істота на моєму шляху, кожна крапля дощу та сніжинка, що впали на моє плече..."

📖Книга "Шлях ріки" Шеллі Рід – захоплива історія із ароматом соковитих персиків з родинної ферми головної героїні – сімнадцятилітньої Вікторії Неш. Дівчина зростає у сільському Колорадо, в оточенні батька, брата Сета та дядька Ога, який повернувся із війни. Мама, тітка Вів та інший її брат загинули. Це оточення для неї доволі суворе, холодне. Вона не має з ким поговорити на важливі у її віці теми. Бути почутою

🍑Вікі має свою рутину – приготування сніданків, обідів і вечер, доглядання за улюбленцем конем Авелем, ім'я якому дала ще покійна мати, догляд за персиковим садом. Втім, усі ці побутові обов'язки є звичною і водночас неусвідомлено заважкою ношею для її тендітних плечей. Але, здається, усі звикли до цієї турботи, прибраного зі столу посуду, її вміння бути непомітною. Аби не заважати. Аби не дратувати й без того надто агресивного брата Сета

💔Одначе, життя дівчини змінює випадкова зустріч з індіанцем Вілсоном Муну. Між ними спалахує кохання. Почуття, у якому вона виростає з боязкої Вікі у Вікторію. Далі – Віла переслідують Дейвіс та її брат Сет. Він змушений переховуватись у будинку місцевої божевільної Рубі-Еліс Ейкерс. Саме її дім став місцем їх теплих зустрічей

🔶️Далі – Віл зникає. Ходять чутки про те, що його вбили. Вікторія дізнається, що вагітна й вирішує осідлати Авеля, взяти рюкзак із консервами й іншим потрібним на перший час та втекти у гори Колорадо. Аби там народити дитя, подалі від усіх. Круті пагорби, засніжені схили, спечена виловлена риба, звуки птиць і диких звірів – ландшафти, які з дня у день формують її "Я". Чи ж вдасться вижити фізично та емоційно?

Прекрасна чуттєва історія…
Буде багато про втрати - тому готуйте носовички😭

Думала, що коли казали ніби книга схожа на «Там, де співають раки» Делії Овенс і книги Крістін Генни, то трохи лукавили… Але ж ні! Не брехали, що дуже схоже…Усім фанатам читати обовʼязково!

Жаль, що історія не обʼємна, а всього на 272 сторінок… Хотілося більше…
І описи тут гарні, але не дратували - навпаки додали повноти у розповідь…

Однозначно одна з кращих прочитаних книг цього року 🥰 Треба, щоб і мама прочитала - вона любить подібні історії.

P.S. Роман, натхненний реальними подіями: знищення міста Айола в 1960-х роках.

#zymovyi_marafon

▫️«Ти можеш бути хорошою дівчинкою чи хорошим конем, можеш підкорятися чи любити, але не очікуй, що якщо чинитимеш правильно, то отримаєш лише добро»

Сімнадцятирічна Вікторія – єдина жінка в родині, яка лишилася живою і взяла на себе господарювання на персиковій фермі 🍑

Раптова зустріч із Вілсоном Муном, загадковим індіанцем із непростим минулим, запалює в її житті нові почуття та створює небезпеки 💔

Вікторія відчайдушно бореться за виживання, долаючи втрати та біль. Проте вона знаходить у собі сили відбудувати те, що їй дороге 🥹

▫️«Є особливий вид печалі, яка за своєю силою перевершує всі інші, яка, немов гарячий сироп, просочується в кожну щілину твого єства, спершу — в серце, а потім — у клітини та кров, і назавжди змінює все навколо. Ні земля, ні небо, ні навіть твоя долоня вже ніколи не будуть такими, як колись».

Цей роман – глибока та емоційна історія про втрати, силу жінок, материнство і про любов до рідного дому та персикового саду 🍑

Через болючі випробування, які переживає Вікторія (або просто Торі), відчувається несправедливість і розпач, але я щиро захоплююся її внутрішнім стрижнем і тим, як вона змогла далі жити та радіти кожному новому дню.

Історія нагадує, що життя жінки часто оцінювалося через чоловічу призму. Та, як би важко не було, я радію тому, що головна героїня, крок за кроком, віднайшла себе та своє місце у світі 💔

Вікторія з родини, де матір релігійна фанатка і досить сувора жінка, а батько - не цікавився життям головної героїні та не вмів спілкуватися з донькою, ще був брат Сет - жорстокий покидьок, інших слів не маю.

Після смерті матері дівчина закохується в індіанця Віла. Кохання цих двох таке ніжне і прекрасне, таке величезне і самовіддане, однак в той час індіанці прирівнювались до щурів…їх ненавидили «білі»…

Далі я зовсім не розуміла Вікторію та чи зможу колись зрозуміти? Не впевнена. Я не розумію таких жінок. Я просто стала зневажати її і вже подальші її вчинки не могли змінити моєї думки. Мені так і хочеться запитати у неї: «Чому ти раніше цього не зробила?» і «Як ти тепер можеш жити? Та й чи є в цьому потреба?».

Крім того ще є один герой, якого я не зможу зрозуміти…Лукас…чому він так вчинив з Інгою? Для мене ця жінка найкраща героїня, в ній є людяність, любов, доброта, мені її було щиро шкода😢

Книга про становлення, зростання та перше кохання головної героїні. Я не можу сказати, що зрозуміла цю жінку, але історія цікава, моментами така щемлива, що серце розривала. Твір вартий уваги, сюжет неймовірно цікавий🔥

Вайб осені та персиків

Спочатку "Шлях ріки" – це тиха, застигла експозиція в саду персиків. Втім, тиша з кожним розділом набуває відтінок катастрофічності. Як фортепіано, яке висить на власних струнах і от-от звалиться на читача.

Далі продирання крізь нашароване до витоків ідеї авторки. Народження дитини головною героїнею – як моральне очищення читача, катарсис через співпереживання та співчуття. Перевезення свого саду персиків, порятунок кожного дерева – щось ритуально-сакральне, надзвичайно важливе для цієї історії і для мене.

Заворожила настирлива присутність самотності на кожній сторінці. Я, не кліпаючи, спостерігала за шрамуванням душі, здиранням шкіри з м'ясом. Це розповідь про кордони нашої витривалості до завданого болю.

"Шлях ріки" Шеллі Рід — найкраща книга цього року. Неймовірно красива, багатошарова, парадоксальна і глибока. Це був такий кайф, що мені хотілося залишитися між сторінок, щоб далі споглядати за світом головної героїні. Здавалося б, я й так усе знала, але письменниця вкотре нагадала: ти б не навчилася кататися на велосипеді, якби одного разу тебе не відпустив той, кому ти довіряла.

Одна з найкращих книг року для мене.

Надзвичайно емоційна й драматична історія життя жінки, в якої доля, здається, намагалася забрати все: кохання, справедливість, материнство, землю, коріння.

Зовсім юна дівчина, яка втратила матір і тепер виконує всі обов’язки господині, одного разу зустрічає хлопця. Вони закохуються одне в одного. Але бути закоханою в індіанця у середині 20 століття в США – це стати вигнанкою, предметом осуду й прокльонів для сімʼї й суспільства. А бути, власне, індіанцем – це щоразу боятися за своє життя.

І хоча, коли думаю про цю книгу, одразу накочуються сльози, не можна не захоплюватися силою головної героїні, яку не зламали горе й безвихідь. Вона встояла.

Я випадково закохалась в цю книгу, як і її героїня Торі. Так само з першого погляду й так само не надавши ваги цим почуттям на початку, але які ж вони виявились сильні.

Навіть подумати не могла, що ця крихітка (270ст.) здатна викликати настільки щирі й справжні почуття.

Вікі зустрічає чоловіка, того з ким вона не мала шансів на щасливе майбутнє через шаблони суспільства 40-х в Колорадо.
Та попри заборони й перешкоди вони мали щасливу мить, яка змінить їх життя назавжди.

Його розшукують за винагороду, вона вимушена тікати в гори, щоб врятувати своє життя. Та чи вдасться її знайти порятунок в горах..? Чи вони поглинуть її, змінять й перетворять на зовсім іншу жінку. Жінку, яка має стати сміливою й «вирвати» власне серце, щоб врятувати життя… Крихітки Блу.

Мова піде не лише про кохання до чоловіка. Тут про важливість любові в житті кожного… Про здатність цього почуття змінювати людей та їх долю.

Як же гарно авторка переплітається бездоганну красу природи, її мальовничість та мінливість разом з людськими почуттями, бажаннями та страхами. Природа чарівна й унікальна за будь-якої погоди. З нею легко стати одним цілим, чого так прагнули герої.

Родзинкою є персиковий сад. 🪴Дерева, що з року в рік діляться своїми дарами, соковитими схожі на сонце персиками 🍑 Дерева, які будуть вирвані з корінням задля можливості знову жити.

Доля Вікторії схожа на шлях ріки Ганісон, яка напувала її персиковий сад та дитинство, вони обидві памʼятають свою природу й обидві невпинно та непокірно йдуть вперед, навіть маленьким струмочком, навіть із поламаною душею.

Дуже гарний переклад та видання. Я не прихильниця мʼяких обкладинок, але у видавництва Лабораторія вони зручні й гарні. Дякую 🤩

Це щемка історія справжньої любові довжиною з життя, з ароматом персиків та непростими долями. Ця історія більше сумна, ніж ні. Але дуже життєствердна. Про те, скільки людина здатна витримати.

Торі стала Вікторією, коли в сімнадцять пізнала щире перше кохання. Кохання, яке буквально змінить все її життя. Моментами може здатися, що виживання (буквально) в горах, самотужки народити дитину - це щось нереальне. Але життя має стільки історій, що вже й таким деталям нема чого дивуватись.
Вікторія зробила в своєму житті складний вибір, але, здається, засуджувати її навряд чи хтось наважиться. Мені так здається.
Дівчинка виросла, багато втратила , але не здалась. Нова земля зустріла її і прийняла. Ще були хороші люди і навіть справжні друзі , і обов'язково омріяна зустріч. І вона обов'язково розкаже про той шлях ріки, про Віла, про родину, про все.

Я, чесно кажучи, не могла повірити, що це дебютний роман авторки.

Красива проза та яскраві описи пейзажів і природи сприяють захоплюючому читанню. Історія зачіпає теми дискримінації, кохання, втрати, материнства, жертовності, стійкості, дружби, та те як хтось визначає сім'ю та дім. Кожен із героїв цієї історії добре продуманий. Сильна і витривала, співчутлива і добра, Вікторія — персонаж, який запам’ятовується. Я була повністю захоплений історією Вікторії, поділяючи її смуток і біль, радіючи її тріумфам і сподіваючись, що зрештою вона знайде спокій і щастя. Історія представлена ​​нам від першої особи Вікторії в 1971 році, яка згадує своє минуле та події, які призвели до того, що вона опинилася біля водойми в той день. Розповідь добре структурована, а відносно повільніший темп ідеально підходить для історії. Я радий, що автор вирішив завершити роман на ноті надії, але не надто акуратно, що було б непереконливо.

Загалом я вважаю, що це дуже яскрава історія, яка залишиться зі мною на довгий час.