Шеллі Рід

історія, яку легко уявити, бо таких було чимало — і в реальному житті, і в літературі. "Шлях ріки" - роман дорослішання з типовим на перший погляд сюжетом: юна дівчина зустрічає хлопця, через якого її життя змінюється. але сила цієї книги не в подієвій насиченості, а в тому, як авторка працює з темами — мовчання, втрати, стигми, внутрішньої сили.

Вікторія Неш живе на фермі з чоловіками своєї родини. мати загинула, дівчина змалку змушена бути “зручною” і передбачуваною. у 17 вона знайомиться з Вілсоном — індіанцем, який приїхав у містечко, де “чужих” не приймають. зв’язок між ними короткий, але надто важливий: він запускає ланцюг подій, які змінюють життя Вікторії, і врешті — формують її як людину.

сюжетна канва доволі проста: заборонене кохання, вагітність, втеча, самотність, спроба вижити. але роман не про “мелодраму”. він про відсутність вибору. про те, як суспільство і родина можуть придушити людину, яка не вписується в зручну картинку. про жінку, яка десятиліттями змушена мовчати і витісняти свою історію.

найцікавіше тут - це поступова трансформація героїні. Вікторія не стає рішучою одразу. вона живе з травмою, не озвучуючи її, адаптується, мовчить, приймає. і лише через багато років повертається до того, що сталося, і намагається вперше назвати все своїми іменами. авторка показує, як час не лікує, якщо нічого не прожито й не проговорено.

тема расизму в романі є, але вона більше фонова — Вілсон не отримує глибокого розкриття, він радше уособлення “забороненого” кохання. натомість добре прописана психологія Вікторії, її сором, страх, бажання бути визнаною. ще один сильний пласт — це тема материнства і втрати, але без спойлерів. скажу лише, що авторка змогла передати складність цих емоцій стримано й не спекулятивно.

мова роману проста, іноді навіть надто лаконічна, але є деталі, що запам’ятовуються — як от постійні згадки про персики 🍑, що ніби символізують і дім, і жіночність, і втрати. атмосфера штату колорадо відчувається напрочуд добре: пейзажі, природа, сезонність справді працюють на загальну картину. водночас деякі розділи могли б бути коротшими, бо місцями історія розтягується.

це не динамічна книга, і не для тих, хто шукає яскравих сюжетних поворотів. вона для читача, якому важлива тема жінки в системі, її мовчазного болю, повільного зцілення і самостійності. роман насправді трохи нагадує саму ріку з назви — не швидкий, але той, що вперто прокладає собі шлях.

читати рекомендую, якщо вам близькі історії про внутрішню витримку, про травму без істерики, і про жінок, які навчаються бути самими собою навіть тоді, коли це нікому не зручно. дійсно схоже на "Там, де співають раки" Делії Овенс і книги Крістін Генни, тому якщо ці авторки вам заходять, то й ця книга залишиться в серці ❤️

✨ Одна злива може розмити береги та змінити річище — так само одна обставина може кардинально змінити життя дівчини.

1948-1971 роки. Колорадо.
Труднощі дорослішання дівчинки без материнського піклування. У сім’ї, повній чоловіків. У світі, де жінка нічого не значить.
Кохання. Трагедія. Життя на «до» та «після». Безвихідь. Вчинок, яке змінює все.
Безмежна сила. Новий старт. Вибір бути рішучою та сміливо дивитись в очі найбільшим страхам.
І роки жалю, надії та любові.

Це неймовірна книга. Хоч початок давався мені трохи важко, і я ніяк не могла налаштуватись на цю історію, вона просто прекрасна, хоч і дуже важка.

Що мені сподобалось найбільше?

⏺формат оповіді.
В пролозі ми опиняємось в одній з фінальних точок - головна героїня показує, чим все закінчиться, а потім повертається до непростої історії, яка почалась близько 20 років тому, і розповідає про все від самого початку. Вікторія постійно забігає наперед і говорить про те, що буде далі, але попри це, інтерес до історії не втрачається. Навпаки - хочеться якнайшвидше дізнатись, чому так станеться і що буде після цього.

⏺висвітлення низки актуальних соціальних проблем.
Тут без коментарів. Страшно, боляче, несправедливо. І про це потрібно говорити.

⏺неймовірно сильна головна героїня.
Не всесильна, не «картонна». Звичайна жінка, яка пройшла крізь пекло та обрала продовжувати намагатись, поки не вийде. Яка робила помилки. Яка картала себе. Яка вважала, що не заслуговує любові та нормального ставлення. Часом зневірена, але завжди незламна.

⏺чудові описи.
Не затягнуто, не нудно. Дуже атмосферно. А моменти, коли авторка проводить аналогії між природою та життям Вікторії, особливо красиві.

✨ Ця велична ріка таїла в собі історію мого життя, сповненого любові та болю.

Для мене ця історія - це тверді 4,5 зірочки.
Не поставила 5 лише тому, що мені чогось не вистачило для вау-ефекту. Історія дуже і дуже хороша, але я не можу сказати, що вона буде найкращою за місяць.

Втім, однозначно раджу🙏

Ця книга про складну жіночу долю, упередженість і нетерпимість маленького містечка, природу та її роль у ментальному відновленні. Якщо комусь сподобалась «Там, де співають раки», то і ця історія буде цікавою. Трохи не мій жанр, обирала за неймовірно гарною обкладинкою

Історія починається в 1948 році на маленькій персиковій фермі в містечку Айола. Оповідь веде головна героїня — Вікторія Неш. Після трагічної аварії, що забирає життя її матері, на плечі дівчини лягають обов’язки дорослої жінки та відповідальність за батька, брата та дядька-інваліда. Життя несподівано змінюється, коли Торі зустрічає і закохується у Вілсона Муна, таємничого бродягу з індіанським корінням. А бути індіанцем у ті часи — це фактично бути ніким, злочинцем за замовчуванням. Зрештою жорстока реальність змушує Вікторію втікати в навколишні гори, щоб врятувати себе. Дівчина знаходить сили рухатися вперед і розповісти свою історію. Історію сповнену трагічного кохання і втрати, виживання і надії, втечі й повернення серед дикої краси Колорадо.

Метафоричність назви ідеально підходить історії. Детально розвинені теми стійкості і виживання, зв’язку з природою, кохання та упередження. Не дивлячись на важкі події, історія стала солодким медом у моїй читацькій практиці. Атмосферна, легко читається, ненав’язливо наштовхує на роздуми. Можливо це пов’язано з відносно повільним темпом розповіді, переживанням першого кохання, пахощами персикового саду та вайбом спекотного літа. Детальні описи єднають читача з персонажами та максимально занурюють в історію.

Усі персонажі добре прописані й додають глибини оповіді. Захоплююся розвитком головної героїні як особистості, її мужністю та витримкою. Шлях від убитої горем дівчинки до стійкої, незалежної жінки надихає.

Завершується історія в 1971 році обнадійливим, переконливим фіналом, моїми вологими очима та мурахами шкірою. Потужна і зворушлива історія.

Ця книга – справжній літературний скарб, сповнений яскравих описів та глибоких емоцій. Її історія зачаровує з перших сторінок.

Події розгортаються у 1940-х роках на персиковій фермі в Айолі, штат Колорадо. Головна героїня, 17-річна Вікторія Неш, – єдина жінка в родині, і її життя змінюється після випадкової зустрічі в місті з загадковим Вілсоном Муном.

Ця історія про кохання, самотність і силу духу проводить нас крізь десятиліття життя Вікторії (Торі), змушуючи співпереживати їй у кожному випробуванні.

Книга мені дуже сподобалася. Хоча в середині сюжет трохи затягується, загалом це неймовірно зворушливе та захопливе читання.

Зі мною сталася книга💔 Меланхолійна, щемка, чуттєва, ніжна, тепла, трагічна, добра.

Авторка дуже вміло вмістила в цій невеличкій за обсягом книжечці стільки глибини. Це одна з тих історій, яка розбиває серце на друзки, а потім зцілює його. За вайбом дуже мені нагадала "Там, де співають раки".

Вікторії - сімнадцять. Декілька років тому вона втратила маму й близьких людей в автотрощі. Залишились лише тато, брат і дядько; господарка і персиковий сад. А потім дівчина закохується в індіанця Вілсона Муна. Це кохання взаємне, але таке стражденне.

Ця історія про дорослішання, перетворення дівчини в жінку, про материнство, біль, боротьбу, незламність, вибір, помилки, наслідки, спокуту, про віру, надію та любов.

📌 "У місцях, де минає наша юність, ми стаємо собою, втрачаючи, досягаючи й закарбовуючи в пам'яті кожен пейзаж".

📌 "Але часто саме незначні події неймовірним чином змінюють наше життя... Хай як ми намагаємося переконати себе в протилежному, неможливо прожити життя, не стикаючись із перешкодами. І тільки долаючи труднощі, ми стаємо кращими версіями себе".

"У цьому світі на пригорщу добра припадає дві пригорщі зла"

США 40- ві роки. Роль жінки в сільській місцевості готувати їжу, доглядати будинок і всіх проживаючих в ньому, вирощувати город, доглядати дрібну худобу і мовчати. Ніхто не питав чого хоче жінка, це нікого не цікавило.

Вікторії довелося в 12 років стати дорослою і взяти все домашнє господарство і 3- х чоловіків в будинку на свої плечі: готувати, прибирати, прати, доглядати. У дівчинки не було часу навчатися адже вдома було дуже багато роботи і допомогти не було кому. Найтяжче було дорослішати без мами, відчувати зміни в організмі і не мати змоги з кимось про це поговорити і запитати, що і як робити.

Їй довелося самостійно пройти довгий шлях від втоми, смутку, відчаю, кохання до примирення, спокою і любові.

Це книга, яка викличе у вас бурю емоцій: любов, біль, страх, переживання. Були моменти, коли хотілося обійняти головну героїню і сказати, що все буде добре.

Як красиво написана ця книга!
Авторка майстерно змогла передати емоції та почуття персонажів.
Стиль письма і переклад книги - це любов у кожному рядочку.

«Шлях ріки» Шеллі Рід – це книга, яка відчувається, ніби розмова з другом, що ділиться своїми найпотаємнішими думками. Історія Віктори Неш – молодої дівчини, яка намагається знайти себе в світі, сповненому випробувань, – змушує і сміятися, і плакати 💔✨.

Гори Колорадо у книзі – не просто декорація, а цілий окремий світ, який оживає на сторінках. Від кожного опису природи ловиш відчуття, ніби сам стоїш посеред тих величезних просторів і чуєш шум ріки. Ця книга показує, як природа може бути джерелом сили та підтримки, коли здається, що весь світ проти тебе.

Особливо чіпляє головна героїня. Вікторія – це той тип персонажа, якому ти щиро співпереживаєш. Вона сильна, хоча й сама не завжди це розуміє. Її шлях – це суміш втрат, надії та великих, часом складних, рішень💛.

Книга читається легко, але залишає важкий осад, змушуючи замислитися про життя, любов і силу, яка є в кожному з нас. «Шлях ріки» – це історія, яка залишає теплий слід у серці, як тихий вечір біля води. Рекомендую всім, хто любить неспішні, щирі та дуже красиві історії про життя і людей 📚✨.

Вхопила цю книгу імпульсивно, наче стиглий персик з гілки, бо як можна встояти перед такою обкладинкою! 🍑

Цю історію часто просувають як «історію становлення сильної жінки на лоні дикої природи», але я волію бачити трагічне кохання юної білої дівчини та юного індіанця, приречене, тому що деякі люди не хочуть зняти шори з очей і перестати бути ксенофобами. Це кохання таке юне, щемке, палке. Пристрасне і гаряче. Просякнуте солодким соком персикового саду. Благословенне присмерком.

Персиковий сад - це космос всередині роману. Він одночасно про минуле і майбутнє, про спадок і про корені. Якби я була дівчиною з Півдня, я б, мабуть, не вигадала кращої метафори. І коли героїня переїжджає за три девʼять земель і перевозить свої дерева з собою, щоб зберегти свій сад і надії, що одного дня її син ввійде під крона цих дерев і прийме свій спадок - це викликає ніжну посмішку крізь сльози.

Неймовірна книга. Багато болю, але ж і краси не менше!

✒️ "Плисти рікою життя – означає не просто плисти вперед, долаючи перешкоди. Бо, як річка, я збирала дорогою крихітні частинки, що з'єднували мене з рештою світу. І так я опинилася тут, із двома жменями лісової землі в долонях і серцем, яке досі вчиться не боятися себе

Мене сформувало моє оточення – моя втрачена сім'я та втрачене кохання, мої нечисленні друзі, мої врятовані персики, кожне дерево, у тіні якого я знайшла прихисток, кожна жива істота на моєму шляху, кожна крапля дощу та сніжинка, що впали на моє плече..."

📖Книга "Шлях ріки" Шеллі Рід – захоплива історія із ароматом соковитих персиків з родинної ферми головної героїні – сімнадцятилітньої Вікторії Неш. Дівчина зростає у сільському Колорадо, в оточенні батька, брата Сета та дядька Ога, який повернувся із війни. Мама, тітка Вів та інший її брат загинули. Це оточення для неї доволі суворе, холодне. Вона не має з ким поговорити на важливі у її віці теми. Бути почутою

🍑Вікі має свою рутину – приготування сніданків, обідів і вечер, доглядання за улюбленцем конем Авелем, ім'я якому дала ще покійна мати, догляд за персиковим садом. Втім, усі ці побутові обов'язки є звичною і водночас неусвідомлено заважкою ношею для її тендітних плечей. Але, здається, усі звикли до цієї турботи, прибраного зі столу посуду, її вміння бути непомітною. Аби не заважати. Аби не дратувати й без того надто агресивного брата Сета

💔Одначе, життя дівчини змінює випадкова зустріч з індіанцем Вілсоном Муну. Між ними спалахує кохання. Почуття, у якому вона виростає з боязкої Вікі у Вікторію. Далі – Віла переслідують Дейвіс та її брат Сет. Він змушений переховуватись у будинку місцевої божевільної Рубі-Еліс Ейкерс. Саме її дім став місцем їх теплих зустрічей

🔶️Далі – Віл зникає. Ходять чутки про те, що його вбили. Вікторія дізнається, що вагітна й вирішує осідлати Авеля, взяти рюкзак із консервами й іншим потрібним на перший час та втекти у гори Колорадо. Аби там народити дитя, подалі від усіх. Круті пагорби, засніжені схили, спечена виловлена риба, звуки птиць і диких звірів – ландшафти, які з дня у день формують її "Я". Чи ж вдасться вижити фізично та емоційно?

Прекрасна чуттєва історія…
Буде багато про втрати - тому готуйте носовички😭

Думала, що коли казали ніби книга схожа на «Там, де співають раки» Делії Овенс і книги Крістін Генни, то трохи лукавили… Але ж ні! Не брехали, що дуже схоже…Усім фанатам читати обовʼязково!

Жаль, що історія не обʼємна, а всього на 272 сторінок… Хотілося більше…
І описи тут гарні, але не дратували - навпаки додали повноти у розповідь…

Однозначно одна з кращих прочитаних книг цього року 🥰 Треба, щоб і мама прочитала - вона любить подібні історії.

P.S. Роман, натхненний реальними подіями: знищення міста Айола в 1960-х роках.

#zymovyi_marafon

▫️«Ти можеш бути хорошою дівчинкою чи хорошим конем, можеш підкорятися чи любити, але не очікуй, що якщо чинитимеш правильно, то отримаєш лише добро»

Сімнадцятирічна Вікторія – єдина жінка в родині, яка лишилася живою і взяла на себе господарювання на персиковій фермі 🍑

Раптова зустріч із Вілсоном Муном, загадковим індіанцем із непростим минулим, запалює в її житті нові почуття та створює небезпеки 💔

Вікторія відчайдушно бореться за виживання, долаючи втрати та біль. Проте вона знаходить у собі сили відбудувати те, що їй дороге 🥹

▫️«Є особливий вид печалі, яка за своєю силою перевершує всі інші, яка, немов гарячий сироп, просочується в кожну щілину твого єства, спершу — в серце, а потім — у клітини та кров, і назавжди змінює все навколо. Ні земля, ні небо, ні навіть твоя долоня вже ніколи не будуть такими, як колись».

Цей роман – глибока та емоційна історія про втрати, силу жінок, материнство і про любов до рідного дому та персикового саду 🍑

Через болючі випробування, які переживає Вікторія (або просто Торі), відчувається несправедливість і розпач, але я щиро захоплююся її внутрішнім стрижнем і тим, як вона змогла далі жити та радіти кожному новому дню.

Історія нагадує, що життя жінки часто оцінювалося через чоловічу призму. Та, як би важко не було, я радію тому, що головна героїня, крок за кроком, віднайшла себе та своє місце у світі 💔