«Спис римського сотника» - друга книжка дилогії, центральним персонажем якої є Варавва. Якщо хтось планує читати і першу книжку, то варто починати саме з неї («Clavus Domini»), бо інакше буде багато спойлерів. Роман «Спис римського сотника», як і «Clavus Domini», мені сподобався, хоч читала я його удвічі довше. Як на мене, сюжет першої книжки більш динамічний і легкий для сприйняття. Попри це, «Спис…» мене також дуже зацікавив. У цьому романі ми дізнаємося про те, як склалася доля Варавви після розп’яття Ісуса, а акцент переноситься на історію легендарного списа Лонгина, або Списа Долі, яким, за переказом, римський сотник Лонгин пронизав бік розп’ятого Христа. У творі є дві сюжетні лінії. Події першої розгортаються в перші роки після розп’яття Ісуса. Центральними постатями в ній є Лонгин і Варавва, з якими читач знайомиться в першій книжці дилогії. Ці персонажі об’єднують зусилля, намагаючись заховати Спис Долі від Понтія Пилата та римлян. Є й інші причини, чому Варавва і Лонгин уникають зустрічі з людьми Пилата. А події другої сюжетної лінії розгортаються протягом 1938-1942 рр. і пов’язані з діяльністю організації «Аненербе», члени якої намагаються знайти для Гітлера справжній спис Лонгина, адже, за переказами, володар реліквії стане непереможним. Книжка мені сподобалася, вона дуже пізнавальна. Багато містичних епізодів, пов’язаних зі списом, у ній пояснені раціонально, хоч є місце для віри й дива. Сюжет базується і на історичних фактах, і на художніх домислах (там, де бракує фактажу). Єдине, що мені здалося не дуже правдоподібним, це історія з відомим предком Вартана. Сам хлопець не знав, що його рід веде початок від цього персонажа (що й не дивно, чоловік жив дві тисячі років тому), зате ця інформація відома патріарху. Також хотілося б якогось продовження історії Варавви, а то вона якось занадто швидко обірвалася. А, судячи з другої сюжетної лінії, в його житті відбулося ще багато чого цікавого. Щиро кажучи, я вже полюбила цього персонажа)

Давно вже я не тримала в руках такої захопливої книжки. Це перший твір Сергія Батурина, який я прочитала, і точно не останній. Почну з того, чому я звернула увагу на цей роман. По-перше, я дуже люблю художні твори апокрифічної тематики. Знайомство з ними розпочала з "Євангелія від Томи" Р. Іваничука і зрозуміла, що це однозначно моє. По-друге, з раннього дитинства, відколи я дізналася про життя й загибель Ісуса Христа, мені завжди здавався незрозумілим момент зі звільненням Варавви: чому люди, замість Сина Божого, попросили помилувати розбійника? У мене були щодо цього свої припущення, тож коли я дізналася про дилогію Сергія Батурина, центральною постаттю якої є саме Варавва, дуже зацікавилась і вирішила обов'язково прочитати ці твори, щоб зіставити міркування автора зі своїми. Прочитавши першу частину - "Clavus Domini" ("Цвях Божий"), - я зрозуміла, що помилилася лише в одному: варто було не відкладати прочитання цієї книжки аж на рік, а взятися за неї одразу ж після придбання. Автор пропонує нам один із можливих варіантів біографії Варавви. Звісно, це лише гіпотеза, художнє переосмислення тих подій, але, як на мене, версія С. Батурина цілком правдоподібна й логічна. Сам твір є історико-пригодницьким філософським романом. Мене захопила ерудованість письменника. Навіть про минуле століття не завжди легко писати, а тут автор розповідає про побут юдеїв, римлян, галлів, германців двотисячолітньої давнини! Причому ця інформація дуже органічно вплетена в канву сюжету. Скажу також, що, як і я, автор не бачить Варавву звичайним розбійником, хоч і не ідеалізує його. Якби читач не знав, про кого насправді йдеться у творі, то нізащо б не здогадався. Цей персонаж викликає, в основному, схвалення, хоч і безгрішним не є, та всі його вчинки зумовлені нелегкою долею і часом, у який він жив. Окрема подяка за жіночі образи, хоч їх у романі небагато. Так склалося, що я прочитала підряд кілька романів письменників-чоловіків (і навіть деяких жінок, до речі), де усім жіночим образам відведена роль примітивних меркантильних спокусниць. Тож образи матері Варавви і його коханої стали для мене ковтком свіжого повітря, бо були цілком реалістичними й індивідуалізованими. Історія з його іменем надзвичайно цікава. І вона, до речі, цілком може пояснити те, що для мене залишалося завжди загадкою: чому ж люди просили віддати їм Варавву, а не Христа. Читаючи твір, я мимоволі проводила паралелі з нашим часом, тільки не щодо релігійного, а щодо політичного аспекту. Те, як з представників підкореного народу зробили військо, що захищало інтереси окупантів, особливо боляче вразило й нагадало: ніщо в цьому світі не є новим. І як тут не провести паралель з Р. Іваничуком, зокрема з його "Яничарами"-"Мальвами"? Сумно, що ті проблеми, з якими людство стикалося дві тисячі років тому, досі не вирішені і навряд чи будуть вирішені колись у майбутньому. Багато ідей автора суголосні з моїми. Деякі думки, висловлені у творі, з'являлися раніше і в мене, що особливо вразило. Твір можу порадити всім читачам, незалежно від релігійних поглядів, адже він не торкається безпосередньо теологічних проблем. Мушу тільки наголосити, що роман психологічно складний, що, звісно, не дивно з огляду на тематику. Важливе питання, яке знаходимо між рядків, полягає в тому, чого ж ми як людство навчилися за останніх 2000 років і що знатимуть про нас наші нащадки ще через 2000 років? Якими вони нас бачитимуть і чиї імена збереже історія? Ну, і, звісно, наскільки складний образ Варавви, який за дивовижним для нього збігом обставин вижив замість Христа?

Це якісний пізнавальний історичний роман, в якому реальність тісно переплітається с літературною складовою. Це якщо коротко) Чесно кажу, навіть і не очікував. Кому цікава тема Стародавнього Риму, біблійних сюжетів та загалом цікавих подій - рекомендую. Більш відоме своєрідне продовження цього ж автора - "Спис римського сотника", але цей роман жодним чином не гірше. Що цікаве, описуючи деякі сцени, неозброєним оком видно як автор надихався подіями українського сьогодення, а саме періодом Революції Гідності. Ось такі меш-апи різних історичних подій додають цій невеличкій за формою, але масштабної за змістом, книзі неповторного післясмаку.