Нарешті добрався до гучної книги журналіста TIME про шлях Зеленського від коміка до президента військового часу. Основа сюжету - передумови і початок (1 рік) повномасштабного вторгнення, куди вплетена історія становлення Зе, починаючи зі студентських років. Загальна канва про початок великої війни, навряд здивує новизною, вона більше для закордонного читача, для якого, через насиченість, може стати навіть захопливою. Але у книзі гарно промальовані акценти: що до війни не готувалися; що всю дорогу Зе було абсолютно байдуже на Україну, поки не придумав, що це дуже весело стати гарантом; про віру, що акторська популярність допоможе в ролі миротворця. Загалом автор робить досить притомні висновки, які свідчать про глибоке занурення в тему, але все ж насторожує певна зачарованість оточенням Зе, як і те, книга багато в чому спирається саме на слова рідних і близьких. Днями пройшло 6 років з інавгурації Зе. З плином війни, і з тим, як без сумніву (щонайменше публічно) змінився президент, починаєш забувати з чого все починалося. Розділи про війну викликають навіть повагу, але тільки переходиш до наступоого розділю про довоєнного Зе з безвідповідальними заявами, малоросійством і злочинною наївністю, кидає в піт і стає лячно від того, що згадуєш, хто в 19-му році прийшов до влади і в чиїх руках зараз країна. Якщо узагальнити, то назва книги дуже точно описує суть змісту. На початку автор констатує, що у Зе була залежність від оплесків, але у кінці книги, каже, що цього більше немає. Я сумніваюся. П.С.: у книзі нічого про Татарова і чеченських найманців; а найганебніший епізод про Тимошенка і злітну смугу Миколаївського аеропорту. П.П.С.: Крім того, між рядків, книга ще одне підтвердження, як добре, що Україна зустріла вторгнення із Залужним на посаді главкому!