С. Дж. Тюдор

Книга сподобалася на 8-ку. Для мене вона стала книгою на один раз. Я очікувала більше динаміки, але на жаль вона була посередньою. Вбивцю легко було здогадатися, але цікаво, що авторка додала ще одну смерть друга, це дійсно була загадка, хто його вбив
Книга зачіпає багато тем: від церкви, психологічного насилля та абортів, до впливу хвороб на сім’ї та постравматичний синдром
Цікаво було почитати, і зловити себе на думці «саме так відчувала я себе в дитинстві»

Я не могла відірватися від книги. Хоча такий жанр рідко читаю. Але ця, тримала до останнього в напрузі і я не могла зрозуміти, хто ж винен?!?!
Особливо цікава лінія з хлопчиком. Звідки такі нахили?? Захотілося почитати книги з психології, щоб знайти відповіді

Ме

Дуже чекала на цю книгу, оскільки Крейдяна Людина мені прям неймовірно сподобалась. Купила за першої можливості, прочитала за кілька годин, і...

... розчарувалась.

преподобна Джек Брукс приїздить з єдиною донькою Фло в богом забуте селище (це я пробую в іронію) на заміну раптово померлому вікарію. В перший день вона отримує коробку з набором для екзорцизму, дізнається, що попередній вікарій вчинив самогубство у власній каплиці, і про те, що близько тридцяти років тому в цьому містечку безслідно зникли 2 дівчини, і їх ніхто не шукав.
Перед нами розкривається пʼять основні лінії: Джек Брукс та її минуле, Фло і її новий знайомий, достроково звільнений вʼязень із нападами гніву, зниклі дівчата, та феномен спалених мучеників-протестантів цього селища.

Книга читалась легко, але не справила на мене вау-враження. Це горор, трилер, містика? Хто зна.

Ме і все тут

Історія ведеться у двох часових відрізках із різницею в 30 років. Я люблю такі сюжети, де події постійно змінюються, змушуючи перемикатися між минулим і теперішнім. Кожен розділ закінчується на інтригуючому моменті, що не дає можливості відірватися від читання.

Головні герої — п’ятеро друзів, які в 12-річному віці стали свідками страшної події: вони знайшли тіло без голови. Минуло 30 років, але ця трагедія не відпустила їх. Вбивство так і не було розкрите, а таємниці минулого продовжують переслідувати їх у дорослому житті.

Деякі сюжетні моменти були передбачуваними, а деякі події стали для мене справжнім сюрпризом. Окрім детективної лінії, книга зачіпає важливі соціальні теми: жорстокість серед дітей, булінг, моральні й релігійні питання. Це змушує задуматися і додає історії глибини.

Загалом, мені дуже сподобалося! Постійні стрибки між роками утримували інтригу, а герої виявилися не такими простими, як здавалися на перший погляд.

Психологічний трилер про купу важливих тем.
Про таємниці, які не хочуть бути похованими, і почуття провини, що отруює все життя. Про кінчених навіжених релігіознутих, які псують життя нормальним людям, і те як терпільське суспільство це толерує. Про дружбу, пронесену крізь роки, і важливість взаємопідтримки.
Чіткі ностальгічні вайби Кінга і його дитяче-дорослих історій, а також трохи Бредбері — це все зовсім не псує враження, а навіть навпаки. Проте це цілком самобутній твір, який захоплює і не відпускає.
Історія, від якої неможливо відірватись, вона дуже цікаво написана й легко читається. Герої тут живі, дуже обʼємні, їх легко уявляти і співпереживати їм.
От тільки я ненавиджу, коли автори спекулюють на тваринках, завдаючи їм шкоди, щоб підсилити драматичний вплив. Таке я прям не прощаю, це огидно.
Але загалом це хороша книга, інтрига й напруга якої тримається до самого фіналу, і читача засмоктує вир подій. Я не розгадала основної загадки, і це прекрасно.

Дві часові лінії розповідають нам про пʼятьох друзів, коли їм 12 і 42 роки.
Все почалось із жахливого випадку із атракціоном в парку розваг. А може із знайомства із дивним вчителем, який тільки переїхав до них в місто. Чи можливо почалось все тоді, коли вони знайшли обезголовлений труп в лісі.

Зрозуміло тільки одне, що через 30 років їм прийдеться знову зустрітись, щоб все ж таки знайти відповіді на більшість запитань.

Мене ця книга з першої ж сторінки захопила і мені було цікаво, що ж це за малюнки чоловічків, чий то труп і чим закінчиться історія. Також була присутня тема релігії та трііішечки містики (хотілось би більше😅)

Точно колись перечитаю, бо навіть знаючи кінцівку, все одно книга залишається класним атмосферним трилером із детективною лінією 🔥

Хоч і на деякі запитання і «діри в сюжеті» я так і не отримала відповіді, але це не завадило мені покласти високу оцінку і полюбити стиль написання авторки🤌🏻

Перше, що мене напружувало протягом усієї книги - це відчуття, що я десь вже точно бачила цю історію, хоча не можу згадати, щоб на цю книгу був фільм.
Або мозок зіграв злий жарт, або у мене вже сталось передозування книгами такого жанру, і вони часом стають схожими одна на одну...

Розповідь закручена навколо гг Едді - хронічного клептомана, який скоріше всього страждає на ОКР, та компанії його друзів, та протікає у 2 часових проміжках - 1986 (дванадцятирічні герої) та 2016 (дорослі герої).

Компанія дітей, після розповіді вчителя - містера Хеллорана, переймає спосіб спілкування шляхом передачі повідомлень через намальованих крейдяних чоловічків, які згодом приведуть їх у ліс до розчленованого тіла дівчини, яку вже й так "пошматувало" життя. "Вбивцю" дівчини досить швидко знайдуть й моторошна пригода кане у небуття, та гг знає, що визнали винним зовсім не ту людину...

Дорослих героїв доля розкидає по різних місцях і обставинах, але стара жахлива історія і досі залишається ниточкою зв'язку - бо хтось знову розпочинає передачу повідомлень через крейдяних чоловічків.

Копирсання у подіях минулого та нові знайомі у дорослому житті приведуть Едді до неочікуваного висновку щодо вбивці, й цього разу у кінці розслідування точно можна буде поставити крапку.

У книзі чітко прослідковується схожість персонажів та їх "пригод" зі старшими хуліганами з Кінгівським Воно, що трохи відволікало і доводилось ловити флеш-беки.

Також незрозузумілим було те, чому батьки Едді не помічали його дивних колекціювальних захоплень, особливо після знахідки з лісу, яку він приніс у рюкзаку?

І питання, що все ж не дає спокою - рукою якого художника були намальовані чоловічки у церкві? Чи можливо Крейдяна людина дійсно існує?

Сюжет розтягнутий до неможливого, плюс до того всі повороти до болю передбачувані. Кінцівка - це взагалі крінж, мала прочитати цю книгу за день, так мусолила 4 дні, не читається взагалі.

Ця книга вайбами мені трохи нагадала серіал Дивні дива. Події відбуваються в двох часових проміжках, сьогодення (відносне) і 30 років тому. Лінія 1986 року розказує нам про пригоди п’яти друзів в невеличкому містечку та про моторошні події, що сталися в той час. І здавалось би, все, що трапилось 30 років назад забуте і поховане, але у 2016му минуле наздоганяє головного героя.

Мені неймовірно сподобалась атмосфера маленького містечка, де всі всіх знають, цікавий метод спілкування між друзями у вигляді крейдяних чоловічків, та те, як намальовані крейдою малюнки стають чимось зловісним. Іноді здається, що тут є містика, іноді ти думаєш, що все можна пояснити раціонально, але до кінця книги ти не впевнений, що ж трапилось в лісі 30 років тому і чому стільки років потому крейдяні чоловічки все ще з’являються в житті головного героя. Дуже крутий трилер!