С. Дж. Тюдор

Ме

Дуже чекала на цю книгу, оскільки Крейдяна Людина мені прям неймовірно сподобалась. Купила за першої можливості, прочитала за кілька годин, і...

... розчарувалась.

преподобна Джек Брукс приїздить з єдиною донькою Фло в богом забуте селище (це я пробую в іронію) на заміну раптово померлому вікарію. В перший день вона отримує коробку з набором для екзорцизму, дізнається, що попередній вікарій вчинив самогубство у власній каплиці, і про те, що близько тридцяти років тому в цьому містечку безслідно зникли 2 дівчини, і їх ніхто не шукав.
Перед нами розкривається пʼять основні лінії: Джек Брукс та її минуле, Фло і її новий знайомий, достроково звільнений вʼязень із нападами гніву, зниклі дівчата, та феномен спалених мучеників-протестантів цього селища.

Книга читалась легко, але не справила на мене вау-враження. Це горор, трилер, містика? Хто зна.

Ме і все тут

Історія ведеться у двох часових відрізках із різницею в 30 років. Я люблю такі сюжети, де події постійно змінюються, змушуючи перемикатися між минулим і теперішнім. Кожен розділ закінчується на інтригуючому моменті, що не дає можливості відірватися від читання.

Головні герої — п’ятеро друзів, які в 12-річному віці стали свідками страшної події: вони знайшли тіло без голови. Минуло 30 років, але ця трагедія не відпустила їх. Вбивство так і не було розкрите, а таємниці минулого продовжують переслідувати їх у дорослому житті.

Деякі сюжетні моменти були передбачуваними, а деякі події стали для мене справжнім сюрпризом. Окрім детективної лінії, книга зачіпає важливі соціальні теми: жорстокість серед дітей, булінг, моральні й релігійні питання. Це змушує задуматися і додає історії глибини.

Загалом, мені дуже сподобалося! Постійні стрибки між роками утримували інтригу, а герої виявилися не такими простими, як здавалися на перший погляд.

Психологічний трилер про купу важливих тем.
Про таємниці, які не хочуть бути похованими, і почуття провини, що отруює все життя. Про кінчених навіжених релігіознутих, які псують життя нормальним людям, і те як терпільське суспільство це толерує. Про дружбу, пронесену крізь роки, і важливість взаємопідтримки.
Чіткі ностальгічні вайби Кінга і його дитяче-дорослих історій, а також трохи Бредбері — це все зовсім не псує враження, а навіть навпаки. Проте це цілком самобутній твір, який захоплює і не відпускає.
Історія, від якої неможливо відірватись, вона дуже цікаво написана й легко читається. Герої тут живі, дуже обʼємні, їх легко уявляти і співпереживати їм.
От тільки я ненавиджу, коли автори спекулюють на тваринках, завдаючи їм шкоди, щоб підсилити драматичний вплив. Таке я прям не прощаю, це огидно.
Але загалом це хороша книга, інтрига й напруга якої тримається до самого фіналу, і читача засмоктує вир подій. Я не розгадала основної загадки, і це прекрасно.

Дві часові лінії розповідають нам про пʼятьох друзів, коли їм 12 і 42 роки.
Все почалось із жахливого випадку із атракціоном в парку розваг. А може із знайомства із дивним вчителем, який тільки переїхав до них в місто. Чи можливо почалось все тоді, коли вони знайшли обезголовлений труп в лісі.

Зрозуміло тільки одне, що через 30 років їм прийдеться знову зустрітись, щоб все ж таки знайти відповіді на більшість запитань.

Мене ця книга з першої ж сторінки захопила і мені було цікаво, що ж це за малюнки чоловічків, чий то труп і чим закінчиться історія. Також була присутня тема релігії та трііішечки містики (хотілось би більше😅)

Точно колись перечитаю, бо навіть знаючи кінцівку, все одно книга залишається класним атмосферним трилером із детективною лінією 🔥

Хоч і на деякі запитання і «діри в сюжеті» я так і не отримала відповіді, але це не завадило мені покласти високу оцінку і полюбити стиль написання авторки🤌🏻

Перше, що мене напружувало протягом усієї книги - це відчуття, що я десь вже точно бачила цю історію, хоча не можу згадати, щоб на цю книгу був фільм.
Або мозок зіграв злий жарт, або у мене вже сталось передозування книгами такого жанру, і вони часом стають схожими одна на одну...

Розповідь закручена навколо гг Едді - хронічного клептомана, який скоріше всього страждає на ОКР, та компанії його друзів, та протікає у 2 часових проміжках - 1986 (дванадцятирічні герої) та 2016 (дорослі герої).

Компанія дітей, після розповіді вчителя - містера Хеллорана, переймає спосіб спілкування шляхом передачі повідомлень через намальованих крейдяних чоловічків, які згодом приведуть їх у ліс до розчленованого тіла дівчини, яку вже й так "пошматувало" життя. "Вбивцю" дівчини досить швидко знайдуть й моторошна пригода кане у небуття, та гг знає, що визнали винним зовсім не ту людину...

Дорослих героїв доля розкидає по різних місцях і обставинах, але стара жахлива історія і досі залишається ниточкою зв'язку - бо хтось знову розпочинає передачу повідомлень через крейдяних чоловічків.

Копирсання у подіях минулого та нові знайомі у дорослому житті приведуть Едді до неочікуваного висновку щодо вбивці, й цього разу у кінці розслідування точно можна буде поставити крапку.

У книзі чітко прослідковується схожість персонажів та їх "пригод" зі старшими хуліганами з Кінгівським Воно, що трохи відволікало і доводилось ловити флеш-беки.

Також незрозузумілим було те, чому батьки Едді не помічали його дивних колекціювальних захоплень, особливо після знахідки з лісу, яку він приніс у рюкзаку?

І питання, що все ж не дає спокою - рукою якого художника були намальовані чоловічки у церкві? Чи можливо Крейдяна людина дійсно існує?

Сюжет розтягнутий до неможливого, плюс до того всі повороти до болю передбачувані. Кінцівка - це взагалі крінж, мала прочитати цю книгу за день, так мусолила 4 дні, не читається взагалі.

Ця книга вайбами мені трохи нагадала серіал Дивні дива. Події відбуваються в двох часових проміжках, сьогодення (відносне) і 30 років тому. Лінія 1986 року розказує нам про пригоди п’яти друзів в невеличкому містечку та про моторошні події, що сталися в той час. І здавалось би, все, що трапилось 30 років назад забуте і поховане, але у 2016му минуле наздоганяє головного героя.

Мені неймовірно сподобалась атмосфера маленького містечка, де всі всіх знають, цікавий метод спілкування між друзями у вигляді крейдяних чоловічків, та те, як намальовані крейдою малюнки стають чимось зловісним. Іноді здається, що тут є містика, іноді ти думаєш, що все можна пояснити раціонально, але до кінця книги ти не впевнений, що ж трапилось в лісі 30 років тому і чому стільки років потому крейдяні чоловічки все ще з’являються в житті головного героя. Дуже крутий трилер!