Стиль — живий, образний, часом емоційний. Бреґмен часто звертається до реальних свідчень, історичних артефактів, до досліджень, і вміє зробити їх зрозумілими людині, яка не є фахівцем. Він не ховається за складними теоріями. Бреґмен ставить під сумнів думку що цивілізація лише тонка кірка, яка приховує первісну жорстокість. Десь Бреґмен опиняється у межі полярності — або/або: люди або жорстокі, або добрі. Але реальність часто складніша: люди можуть бути водночас і альтруїстичними, і егоїстичними, залежно від обставин. Не всі історичні й антропологічні джерела однозначні. Наприклад, історії про дореволюційні або доаграрні суспільства інколи романтизуються. Це твір для тих, хто не хоче відмовлятись від віри в людяність.

Нонфікшн, який змінює наше уявлення про людську природу. Автор ставить під сумнів усталені стереотипи про те, що людина від природи егоїстична, жорстока й схильна до насильства. Брегмен поєднує дослідження, історичні приклади і експерименти, аналізує відомі випадки, які розкривають поведінку людей в різних ситуаціях, демонструючи неоднозначність людської природи. Враховуючи час, в якому ми живемо - я не була з усім згодна, що тут написано. Так, деякі експерименти були дуже показові, але наша історія - це найкраще дзеркало, яке показує істинну сутність людини. Та все ж, книга надихає вірити в краще. Вона не закликає ігнорувати проблеми, але вчить бачити світ через призму надії і добра.