Рустем Халіл

"Часу немає" - це гостросюжетний роман про Київ-туристичний. Ви добре впізнаєте описані місця, навіть якщо були тут раз чи двічі. Маріїнський парк, Будинок з химерами, Золоті ворота, стадіон Олімпійський і київська перепічка. Єдине - ніколи не знайдете "три кити", бо насправді існує всього один такий хмарочос на Кловському узвозі.

В анотації прочитаєте, що книга про київського юриста, що в обмін на душу мав можливість буквально побути в шкурі інших людей. Додати можу хіба те, що роман - наче гостросюжетний бойовик на вулицях Києва.

Книга-відкриття!! Гаряче рекомендую!

На мою думку, книжка «Часу немає» дуже недооцінена. Автор працював над нею 15 років і це відчувається під час читання, все продумано і описано до деталей.

Події роману відбуваються в Україні, герої - українці, і це - просто насолода!

Сюжет настільки цікавий і динамічний, що хочеться смакувати і не відпускати жоден розділ і жодного героя!

Основна ідея твору полягає у тому, що у нас немає нічого ціннішого, ніж час!І

І виявляється, за три дні можна встигнути більше, ніж майже за 40 років свого життя!

Дуже багато чуттєвих моментів!

Мене вразила книга, однозначно рекомендую прочитати!

Ох, ніколи не думала, що сучасна українська література справить на мене таке враження! Сьогодні зранку дочитала книгу Рустема Халіла "Часу немає" і дуже раджу вас звернути на неї увагу💭

Київський юрист Едем вважає себе невдахою. У нього немає сім'ї, він не зміг побудувати успіхну кар'єру, а тут виявляється що він ще й смертельно хворий на дуже рідкісну хворобу. Під вагою цих новин та нещасливого життя він вирішує покінчити життя самогубством, але раптом перед ним з'являться джин, який пропонує протягом наступних трьох днів пожити у тілах талановитих, багатих та успішних людей. І саме ця пропозиція назавжди змінить майбутнє не лише нашого головного героя, але й інших людей.

Незважаючи на те, що це художня книга, вона показує нам важливість часу, наших думок та дій. Я для себе виписала безліч цікавих думок, з якими хочу тут поділитися (більше цитат в Telegram):

• То лише здається, що близьке очікування смерті дає тобі свободу, дозволяє наповнити час як завгодно. Усе навпаки. Воно заковує тебе в рамки. Адже для тебе неймовірно важливий кожен день, кожна година.

• Немає більшої пастки, ніж можливості.

• Нам здається, що ми являємо собою цілий світ. У дитинстві фантазуємо: може, люди довкола – лише актори однієї постановки, грають призначені ролі для героя, який нічого не підозрює. Усе в цьому всесвіті – від чайної ложки до метеоритного дощу – не існує саме собою, це частина нас. Наші переживання глибші за Марсіанську западину, а набиті в падіннях висновки – цінніші за антиречовину. Коли вмирає хтось близький, це не чийсь світ стискається до розмірів надмогильної плити, це наш світ стає трохи інакшим.

• Аби він був Прометеєм, він би подарував людям не вогонь. Він би викрав у богів і роздав смертним можливість виправляти свої помилки.

• Добрі спогади повертаються до мене легко й іноді раптово. Мій секрет простий. Коли ти щасливий, запам'ятовуй дрібниці, які тебе оточують: звуки, запахи, відчуття на кінчиках пальців. Потім, щоб повернути це, не треба навіть очі заплющувати.

• Ми щодня змінюємо щось у цьому світі, просто не хочемо над цим замислюватися.

Чудова книга!
Легко написана, весь час тримає в тонусі, зупинятись не хотілось до останньої сторінки)
Події відбуваються в Києві, на знайомих вулицях, що додає шарму цій книзі.
Цікаво, скільки людина може зробити за один день, якщо має бажання та можливості.
Варта кожної хвилини читання!

коли я вперше почула про цю книжку, я подумала: о, мабуть, якийсь магічний реалізм! але все трішки не так, отож:

київський юрист Едем все більше розуміє, що невиліковна хвороба Мітча атакує його організм, а жити залишилось не так і багато. ще й справа його клієнта та несподівана зустріч з першим коханням його життя, стали останньою краплею —Едем вирішує покінчити з життям. він вже готовий натиснути на гачок, стоячи перед дзеркалом, як раптом у відображенні з'являється чоловік у картатому піджаку. той представляється джином Саатчі та пропонує Едему (раз вже пішла така гулянка) продати свою душу в обмін на можливість пожити ще чотири дні, побувати у тілах чотирьох людей та спробувати на смак славу, багатство та владу.
трьох людей обирай джин, а останню людину має обрати сам Едем.

чоловік погоджується і наступні дні займає думки та голівоньки відомого музиканта, потім заможного бізнесмена і, зрештою, навіть президента України. і лише згодом Едем розуміє, що вибір цих людей не дуже випадковий, а його рішення та вчинки в тілах цих людей зачіпають долі оточуючих. він впливає на життя інших, впливає на своє життя, що ще раз підкреслює вислів промаленькі гвинтики великого механізму.

що Едем буде робити ці дні? що обиратиме, коли навколо з'явилося так багато можливостей?

от прочитавши книжку я можу стверджувати, що це не просто магічний реалізм, ця історія тяжіє до МІСЬКОГО ФЕНТЕЗІ! а за відчуттями я зловила настрій "Добрих передвісників" (одна з улюблених книг).

джин Саатчі заслуговує окремого місця в цій історії! знову з таки згадаю "Добрих передвісників", бо Саатчі для мене поєднання зовнішності та стилю Азирафаїла й характеру Кроулі. ай, любов, одним словом!

і як же вдало автор грає з образами, словами, ідеєю проданої душі та навіть іменем головного персонажа! і найсмачніша (трішки скляна) частинка цього часового тістечка для мене в кульмінації, яку не очікував ніхто окрім Джина.

про цю книгу говорять вкрай мало, але вона вартує вашої уваги! це точно щось нове в укрліт, нестандартне і дуже цікаве (як свого часу для мене були книги Ілларіона Павлюка).

це книга-пробіжка, книга-подорож урбаністичним Києвом з химерною магією та переселеннями душ.