Розамунда Пілчер

"Зимове сонцестояння" це некваплива розповідь, яка переносить нас у невелике шотландське містечко, де особиста трагедія, дружній порив, сімейні чвари і снігова буря поєднують під одним дахом головних героїв на Різдво...

Особисто мене книга не те щоб розчарувала, але і не зачарувала...Читається ніби і легко, тут доволі проста конструкція речень, але от бажання зачитуватись годинами, не відриваючись, книга у мене не викликала

В історії немає особливої динаміки, немає кульмінаційних моментів, сюжетних поворотів... тут просто описане життя, як воно є, з любов'ю до досить буденних деталей і, на жаль, частих повторень уже раніше написаного (що трохи закочувало мої очі)...

Герої не викликають ні захоплення, ні обурення, їхні дії чи роздуми, хоч і здаються інколи близькими чи зрозумілими, але зазвичай вони для мене просто були, я читала, особливо не переймаючись. В книзі піднімаються теми втрати, зради, батьківської любові, але все якось не надто яскраво, ну от я не змогла співпереживати сповна...

Та все ж, варто визнати, це і дуже комфортна історія. Я впевнена, що книга знайде свого читача, адже комусь неодмінно сподобається саме розміреність і неквапливість оповіді, спокійна атмосфера, те що називають "затишними читаннями". Також, мабуть, варто читати саме у новорічно-різдвяний період, тоді атмосфера книги буде більш доречною 💫

Для мене це 7/10

Це різдвяна історія – справжня знахідка для всіх, хто обожнює атмосферу британських свят. Уявіть собі: сніг за вікном, тепла чашка чаю в руках і зворушлива історія про людей, долі яких переплелися в переддень Різдва. Ця книга – як теплий плед у холодний день, вона зігріває душу і дарує незабутні враження.

Величенький роман британської письменниці Розамунди Пілчер, довгенько споглядав на мене на полиці, куди приїхав із далекого Івано-Франківська. Мене скажено лякав його розмір і страх навали безглуздих і нудних описів, бо книга екшна явно не обіцяла. Хто б мені сказав як я помилялася)

Книга справді неспішна і начебто глобально нічого не відбувається, але, як би пояснити.. Це повністю компенсується багатством емоцій, почуттів, теплих моментів і затишку в кожному куточку)

Здавалося б, що тут цікавого? Та усе! Як доля зведе абсолютно нічим не пов'язаних людей в одне місце? Ким вони одне для одного стануть? Що ховає кожен із них? Як вони справляються зі своїми травмами і переживаннями?

Книга надзвичайно глибока і чуттєва. А ще, завдяки тим самим "безглуздим і нудним" описам, ти наче сам опиняєшся на затишній кухні, чи у просторій вітальні, і розділяєш з героями приємну бесіду. Кожен раз було так добре повертатися до цих людей і милуватися тим, як вони потроху загоюють рани і знаходять розраду одне в одному. З ними віриш, що твоє ще прийде: як не в двадцять, то в тридцять вісім, а якщо і не там, то точно в шістдесят дваXD

Книга про те, як важливо слухати, співчувати і просто бути поруч. Як важливо жити далі і відпускати втрачене. Як важливо вірити в краще, як би погано не було. Книга про пазлинки щастя в простих речах; про долю, яка всяке може вигадати і про людей, що стали тобі сім'єю, хай навіть ти заявився до них учора в снігопад о п'ятій годині вечора)

Це було так добре, що я навіть не сваритимуся. Хай навіть це було місцями аж занадто добре (і в житті так не буває), але, дивлячись на всіх цих людей, розумієш, що вони як ніхто на це заслуговують.

Ця книга була дуже умісною і надзвичайно теплою. Кожен з героїв припав мені до душі, але найбільше чомусь сподобався Оскар. Досі не знаю чому, але з нетерпінням чекала кожного розділу від його імені, ловила кожну репліку поміж рядків і захоплювалася його сюжетним ростом)

Окремий плюсик за песика)

Величенький роман британської письменниці Розамунди Пілчер, довгенько споглядав на мене на полиці, куди приїхав із далекого Івано-Франківська. Мене скажено лякав його розмір і страх навали безглуздих і нудних описів, бо книга екшна явно не обіцяла. Хто б мені сказав як я помилялася)

Книга справді неспішна і начебто глобально нічого не відбувається, але, як би пояснити.. Це повністю компенсується багатством емоцій, почуттів, теплих моментів і затишку в кожному куточку)

Здавалося б, що тут цікавого? Та усе! Як доля зведе абсолютно нічим не пов'язаних людей в одне місце? Ким вони одне для одного стануть? Що ховає кожен із них? Як вони справляються зі своїми травмами і переживаннями?

Книга надзвичайно глибока і чуттєва. А ще, завдяки тим самим "безглуздим і нудним" описам, ти наче сам опиняєшся на затишній кухні, чи у просторій вітальні, і розділяєш з героями приємну бесіду. Кожен раз було так добре повертатися до цих людей і милуватися тим, як вони потроху загоюють рани і знаходять розраду одне в одному. З ними віриш, що твоє ще прийде: як не в двадцять, то в тридцять вісім, а якщо і не там, то точно в шістдесят дваXD

Книга про те, як важливо слухати, співчувати і просто бути поруч. Як важливо жити далі і відпускати втрачене. Як важливо вірити в краще, як би погано не було. Книга про пазлинки щастя в простих речах; про долю, яка всяке може вигадати і про людей, що стали тобі сім'єю, хай навіть ти заявився до них учора в снігопад о п'ятій годині вечора)

Це було так добре, що я навіть не сваритимуся. Хай навіть це було місцями аж занадто добре (і в житті так не буває), але, дивлячись на всіх цих людей, розумієш, що вони як ніхто на це заслуговують.

Ця книга була дуже умісною і надзвичайно теплою. Кожен з героїв припав мені до душі, але найбільше чомусь сподобався Оскар. Досі не знаю чому, але з нетерпінням чекала кожного розділу від його імені, ловила кожну репліку поміж рядків і захоплювалася його сюжетним ростом)

Окремий плюсик за песика)

«ШУКАЧІ МУШЕЛЬ» 🌊🐚

Це заколисуюча монотонна історія, яка мені до душі. Сюжет який змушує зупинитись розслабитись і насолодитись буденністю героїв.
В цей момент це був саме той ритм, який я потребувала.

Це друга книги авторки на моїй полиці, і я точно знала, що мені сподобається. І не помилилася. 🤍 Адже історія за вайбам дуже схожа на «Зимове сонцестояння». Реальні герої, буденне життя, нічого особливого на перший погляд …. але в цьому і є якийсь особливий шарм і ніжність.

Ти тихенько споглядаєш за тим як проходить життя людей, їх злети і падіння, здатність реагувати на виклики долі, вміння приймати ситуацію такою як вона є без зайвої драми.

Кожен герой є головним на сторінках книги, проте не кожен з них є головним героєм власного життя. 🎭
#марафонкнигомам

Дуже довго відкладала цю книгу, бо хотіла насолодитися нею сповна. Це той момент, коли реальність перевершила всі мої очікування 🥀

«Шукачі мушель»♥️ (в дуже гарному оформлені від РМ )дуже сильно запала мені в душу. Це та книга, де ідеально все: герої, події, а описи Корнволла це окрема любов. Здається, так може писати лише Розамунда Пілчер ♥️🥀

Читати цю книгу - це, як сидіти в саду, їсти улюблений яблучний пиріг, слухати співи пташок і вдихати аромат сотень різновидів квітів. І кожна рослина нагадує окремі епізоди життя🪻🪷

Це, як слухати шум моря, відчувати його солоний смак і милуватися мушлями на піску 🐚⛵️🌊
Читати «Шукачі мушель» - це прожити ще одне чудове життя. Це коли і хочеться швидше дізнатися чим закінчиться книга і водночас смакувати кожну сторінку і не хотіти прощатися.

Ці описи англійських сільських котеджів, садів, природи назавжди вкрали моє серце🥀♥️

«Шукачі мушель» - це історія про людські долі і мистецтво🖼️

Головна героїня Пенелопа Кілінг прожила дуже насичене і чудове життя. Вона донька художника, картини якого стали дуже цінуватися і усі колекціонери світу хочуть мати їх в своїх колекціях. Проте у котеджі Пенелопи є одна робота батька, про яку знають лише рідні люди і це «Шукачі мушель, яку Лоренс Стерн (тато героїні) подарував їй на весілля. Саме цінність цієї картини і є основною причиною сімейних чвар. І от перед героїнею постає питання, що робити з цією картиною, яка була її єдиним звʼязком з минулим життям, яка нагадувала їй про найкращі миті, і яка була такою цінною для неї. Авторка дуже вміло розкриває особистості дітей Пенелопи, показуючи справжню їх сутність.

Дуже сподобалося як зображено головну героїню - елегантною, сильною, незалежною, з гарним смаком, яка всюди бачить лише прекрасне.
Чудова книга, яку буду ще точно перечитувати не один раз🥀 і чекаю на інші книги авторки.

Найдовший роман у моєму житті, який читався дуже легко та швидко!

За допомогою своєї максимальної деталізації всього, про що пише Розамунда Пілчер у своїй книжці «Шукачі Мушель», авторка так занурює вас у всі події роману, що ви ніби стаєте ще одним діючим персонажем історії. Читаючи книгу, ви точно будете знати все про персонажів: їх минуле, теперішнє і плани на майбутнє. Ви дізнаєтесь назви багатьох населених пунктів Англії, яка там місцевість, і навіть як дістатись з одного місця в інше. Ви дізнаєтесь назви багатьох квітів, які англійці висаджують у своїх садах, та як за ними піклуються. І багато іншого, що авторка детально описує.

В книзі - багато цікавих сюжетів про кожного персонажа окремо, але які Розамунда віртуозно переплітається між собою, створюючи єдине ціле.

Тут є місце і неймовірному затишку, і добру людської душі, і великому смутку і тихій радості буття тут і зараз. Багатий спектр емоцій, які викликає ця книга, робить її багатогранною, але не зачепити когось вона точно не зможе! Кожен знайде в цій книзі щось для себе!

Перша частина - надзвичайно добра та затишна, а друга, особливо її кінець, ніби виймає ваше серце і знову ставить на місце.

Пережити ці емоції було дуже цінним для мене, як, я впевнена, і для багатьох інших людей, які читали цю книгу.

Однозначно рекомендую до прочитання!

Моя оцінка: 10/10!

P.S. І не бійтеся Ви тих 814 сторінок! Запевняю вас: книга анітрохи не нудна в читається на одному диханні.

Одного грудневого вечора я шукала затишну книгу, щоб почитати перед Різдвом, і натрапила на цей скарб!

Чому я так кажу? А тому що найзатишнішої книги в зимовий час точно не знайти!

По-перше, геніальна авторка Розамунда Пілчер приділяє стільки уваги деталям, що ти ніби опиняєшся поряд з персонажами за столом, відчуваєш апетитний аромат бекону, який смажиться на пательні, чуєш як потріскує каминок, і як вітер завиває у ставнях будинку… Після описів авторки ти знаєш детально, як виглядає та чи інша місцевість, а персонажі - настільки пропрацьовані, що вони ніби вже стають твоїми знайомими…

По-друге, ця книга - максимально зимова, тому взимку або особливо перед Різдвом- вона ідеально підходить для читання у теплі за чашкою чаю, сидячи в улюбленому кріслі біля вікна, за яким холодно та морозно. Затишок від читання ніби подвоюється.

По-третє, звичайно, цікавий сюжет і багато сюжетних ліній, що по мірі читання сплітаються в одну - це те, що дійсно чіпляє і надихає тебе знову і знову чекати зустрічі з книгою, щоб нарешті її дочитати до кінця.

А післясмак після прочитання книги буде таким сильним, що ти будеш ходити деякий час наповненим теслом, добром і гармонією в душі, не спроможний переключити увагу ні на яку іншу книгу!

Моя оцінка: 10/10! Однозначно раджу!!!

Найзатишніший роман, який я читала досі❄️

Реальність подій, комфортна приємна атмосфера, приземленість персонажів дає можливість глибоко проникнутися їх становищем 😌

Добра і щира історія, де переплітаються життєві шляхи людей, що мали абсолютно протилежні плани або не мали їх зовсім. Дружба, кохання… Знаходять їх так само несподівано🤪

Жоден персонаж не є зайвим, а навпаки - кожен герой головний. Навіть песик 🐶

У книзі також є нагадування про те, що якщо ми - батьки, то ними ми є назавжди. Діти залежні від нас, від наших рішень, адже це була наша ідея - привести їх у цей світ🥹

Я так рада, що прочитала цю книгу🥰 Якщо ви шукаєте щось максимально життєве, але при цьому чарівне і обнадійливе - ця історія для вас🤗

Чудова книга, яка занурює в атмосферу затишного шотландського містечка. Спокійні пейзажі, снігові замети і теплі стосунки між мешканцями створюють незабутню атмосферу. Після читання відчуваєш себе так, ніби випив чашку гарячого чаю біля каміна. Ідеальна для зимових вечорів.

Дуже комфортна, затишна зимова книга.
Мені вона сподобалась, оскільки не було ніяких емоційних гойдалок.
Книга про те, що не дивлячись на всі негаразди що можуть бути у твоєму житті, завжди з'явиться щось/хтось хто допоможе не потонути.

"Шукачі мушель" — це захоплююча подорож у світ Пенелопи, її дітей і глибоких спогадів. Кожна сторінка сповнена емоцій, а сюжет настільки захоплює, що не можеш відірватися. Читання цієї книги — це ідеальний спосіб провести вечір у теплій атмосфері роздумів