Під першою книгою залишу відгук на всю серію романів про детектива Корморана Страйка (на цей момент їх 7) і одразу зрекомендую для покупки любителям детективів :)
Детективи – мій жанр для відпочинку. Злочини і їх розкриття; поганці, які отримують по заслугам; люди, що постраждали і отримали сатисфакцію так чи інакше (хоча і не завжди, але тим не менш). Загадка, яка знаходить свою розгадку завдяки кмітливості, сміливості, відданості справі та наполегливості (і, звичайно, всіляким авторським хитрощам).
Серія детективів Роулінг, що їх вона пише під псевдонімом Роберта Галбрейта – чудовий представник жанру, що, з однієї сторони, дотримується типових (і навіть клішованих) прийомів, а з іншої - осучаснений в, переважно, хорошому розумінні цього слова.
Головні герої - похмурий цинічний детектив та його більш екстравертна емпатична помічниця, які сходяться по принципу «Красуні та Чудовиська». І хоча ці двоє часто просто дико бісили мене, все ж вони дуже «живі», добре прописані персонажі, зі своїм минулим, характером, неоднозначністю і зростанням, яке видно від книги до книги.
Просто тут, як це часто буває з романтичними лініями, не обходиться без драми на рівному місці, розтягнутих на роки вияснень відносин в стилі «люблю, але не буду про це казати, а може буду, але не варто, а може краще так, будем друзями, ой не виходить, а може давай, а мені вже не треба, а може й треба, але ж…» - і так сто років.
Події книг відбуваються в сучасній Британії, і персонажі часто згадують поточні політичні події (наприклад, Брекзит або Олімпійські ігри), а також користуються сучасними месенджерами, стикаються з сучасними соціальними проблемами та явищами. Моя улюблена книга з серії - «Чорнильно-чорне серце» - зачіпила саме темою реального/віртуального життя.
До речі, я все чекала, коли ж буде та історія, за яку до Роулінг в свій час намагались кеселити, але, виявилось (не скажу, що неочікувано), що нічого з того, що було в книзі не варте того шакалячого експресу. Я навіть очікувала, що буде жорсткий проїзд по всій крайньо-лівій течії, але немає там і цього. По тексту взагалі важко зрозуміти, яке саме бачення сповідує авторка – кожен персонаж у неї має власне, і їх конфлікти, зазвичай, «без переможців», і це круто.
Що ще круто, так це те, що історії дають мікро-підказки, за якими ви самостійно можете визначити убивцю - і це величезний кайф, бо часто вся розв'язка детективів будується на інформації, яку читачеві просто не давали.
Відмічу також, що в книгах немало жорстких сцен, трохи клішованого «гарячого» сексу, але без зловживань, а як раз для «приправи» історій.
Чудова серія. Крайні книги її досить об’ємні, але читаються легко і швидко. Врахуйте також, що серія ще не завершена - написано 7 з 10 книг (про що я дізналась лише на 7мій).