Нові відгуки

Тільки що дочитала. Книга хороша, значно цікавіша за першу, але не назвала б її улюбленою або такою що запамʼятовується на довго чи такою, що для мене відкрила світ. Детектив як детектив. Більшість книги цікава і легко читається, але фінал трохи за короткий, не розписаний, мало пояснено мотивацію та причини вбивства, одним словом кінцівка трішки зіжмякана 🥲😛

Це не книга, а затишна подорож у серце двох людей, які так бояться втратити одне одного, що ніяк не наважаться бути разом. «Чорнильно-чорне серце» — не просто детектив, хоча інтрига там на висоті. Але справжня магія — це Робін і Страйк. Їхні стосунки — як чай, який довго настоюється: терпкі, глибокі, але з кожною главою — тепліші. Вони — ті, хто не каже, але відчуває. І ти читаєш не через злочини, а заради моменту, коли він подивиться на неї трохи довше, ніж треба. Це як сидіти поруч біля каміна в тиші. Не потрібно слів, бо все вже сказано очима, жестами, турботою. І хай між ними ще море недомовленостей — ти все одно знаєш: це любов. Та, справжня. Джоан — чарівниця. Я закохалась. Знову.

Попри надпис на обкладинці «захоплююча, з гумор» не знайшла ані захоплення, ані гумору. Хоча дочитала. З поваги до Джоан. І в принципі, трохи привʼязалася до головного героя, отже імовірно колись прочитаю другу частину (кажуть, вона набагато краща за першу) Сюжет виглядає дуже простим, прям висмоктаний, але цікаво як можна було і з нього написати 500 сторінок (і це найтонша зі всіх книг серії 🙈 остання вже 1000 сторінок) Також є питання щодо перекладу, спеціально придбала оригінальну версію, щоб порівнювати. Здається дивним тричі за книжку вживати однакові «трусилася як мокра лєврєтка» в той час, як в оригіналі «shaking like wet dog” та «shook like a frozen whippet”, але розумію, що перекладати Джоан справа не проста. Моя повага всім перекладачам!

Перша книга про детектива Корморана Страйка. Він розслідує загадкову смерть моделі Лули Лендрі, яку всі вважають самогубством. Разом із помічницею Робін він занурюється у світ брехні та таємниць, щоб знайти правду. Це цікавий, неспішний детектив із круто прописаними персонажами. Страйк – класний, трохи буркотливий, але дуже розумний. Робін теж сподобалася – між ними хороша хімія. Розслідування затягує, а фінал дійсно вартий очікування.

📌Психопати трапляються всюди, а не тільки в нетрях і сквотах, серед злиднів; трапляються навіть тут, серед цієї безмежної краси.©️ Фінал першої частини про Корморана Страйка ввів мене у ступор. Невже люди справді бувають такі недолугі? Друга частина викликала у мене страшну огиду і я вже планувала закінчити з читанням. У третій нарешті почалося те, за що я люблю детективні серії. Так, це стосунки між персонажами і подробиці їхнього особистого життя. У цій частині авторка нарешті відсипала трохи хімії між героями. Коли Робін отримала посилку з відрізаною жіночою ногою та словами із пісні, Страйк одразу зрозумів, що це хтось, кому він попсував життя у минулому. От тільки таких аж четверо! То хто хоче помститися детективу втягнувши у це його помічницю? Читати було цікаво, трохи гидкувато, а часом навіть образливо. Невже українка в Лондоні може бути лише повією? Невже реально існують люди, які прагнуть стати інвалідами? Невже у цьому світі така велика концентрація педофілів, ґвалтівників та інших покидьків? Сподіваюся, що ні, ні і ні. Дуже шкода Робін, але тепер принаймні зрозуміло, чому вона працює за копійки на Страйка. Поки що ця частина сподобалася мені найбільше, а судячи по відгукам наступні будуть ще кращими, тож продовжую... #км_бінго_марафон_2025

"Кар'єра лиходія" Роберт Ґалбрейт — це інтригуючий і захоплюючий детектив, який розкриває світ, де всі межі розмиті, а персонажі далекі від стандартних архетипів. Головний герой — харизматичний і суперечливий лиходій, який створює таємничу і складну атмосферу, в якій розгортаються події. Ґалбрейт майстерно сплітає сюжет, додаючи несподівані повороти, що не дають змоги відірватися від книги. Кожен новий крок у кар'єрі лиходія — це крок у глибшу темряву, і разом із персонажами ти потрапляєш у вир, де не завжди можливо розрізнити, хто тут справжній герой, а хто антагоніст. "Іноді, щоб досягти мети, потрібно йти через свої власні страхи." Це ідеальна книга для тих, хто любить гостросюжетні історії, де кожен вчинок має значення, а розв'язка відкриває нові горизонти в психології персонажів і світу в цілому.

Кайф. Як і всі попередні книжки Роберта Ґелбрейта. Неочікуваний кінець. Також сподобалось, що деякі графи були написані від ім'я вбивці. Останні 100 сторінок взагалі проковтнула. Не хотілось спинятись))

Ще одна неймовірна історія з неочікуваним фіналом від неповторної авторки. Вже в шосте насолоджуюсь історією улюбленого детективного дуету, влучним гумором та цитатами. В цій частині піднімається дуже важлива тема цькування в інтернеті і загалом покоління віртуального життя. Трохи плуталась в персонажах, але мені дуже сподобалось користуватись сайтом, де є все по книжці і легко можна прочитати про когось з них. Хто ще не бачив, дуже раджу. Ще там є місця, де відбуваються події. З радістю почитаю продовження історії. Цікаво, що далі приготувала для нас авторка?