Раґнар Йонассон

1956. Лара, дівчина-підліток, яка працювала на маленькому острові біля Рейк’явіка, зникла безвісти. Подальше розслідування не дало жодних підказок щодо її місцезнаходження. Крістіана Кріст’янссона, який був першим поліцейським, що прибув на острів, змусили покинути безперспективну справу після поверхневого розслідування. Він шкодує про це, але підкорюється.

1986. Через тридцять років Рейк’явік збирається святкувати 200-річчя свого заснування, і журналіст Валь Робертссон пише цикл статей про пошук Лари. Інтерес до цієї справи спалахує знову. Але, можливо, краще залишити все як є? Ще є ті, хто докладе всіх зусиль, щоб приховати те, що сталося з Ларою.

Мені дуже подобається те, як історія вплетена в реальні події 1986 року, оскільки це не лише дає контекст, але й додає автентичності написаному. Саміт Горбачова і Рейгана в Рейк'явіку особливо вдало використано, щоб запаралелити потенціал для закінчення холодної війни, з потенціалом розкриття справи Лари.
Мені сподобалося місце дії цієї книги і сюжетний злам, про який не розповідаю, бо зіпсую враження, але сама сюжетна лінія просувалась для мене занадто повільно. А ще хотілося б, щоб було більше деталей про Ісландію, бо мені, на жаль, було замало.

Досить не погано. Історія дійсно натхненна романами Агати Крісті. Проте все було більш ніж очевидно. Здогадатись, хто вбив Лауру, можна майже на початку) Читається легко (за виключенням імен та місцевих назв)), рекомендую тим, хто хоче чогось легкого.

Книга переміщує читача в ті давні часи, коли суворий та холодний вітер пронизує тебе до кісточок. Витончений стиль автора тримає в напрузі читача протягом всього сюжету. Чесний і амбітний журналіст наблизився до розгадки таємниці в той час коли поліція була без сила, а точно вона була без сила? Ой, ну все, не буду більше нічого розповідати, беріть книгу, кутайтесь в плед в кріслі, обов'язково увімкніть торшер та зробіть собі чай чи какао, так, кава також допустима, і відправляйтесь у подорож до містичного, холодного та такого жаркого Рейк'явіку

Атмосферний і зовсім не страшний трилер, а радше детектив. Рекомендую.

Цікава книга.

З самого початку зрозуміло, що трапилося на острові, але до самого кінця не зрозуміло хто ж це зробив - ось саме це і сподобалося.
Можливо не такий вже і гостросюжетний детектив, але була «втягнута» в сюжет до самого кінця .

Деякі момент все ж таки були «змазані», на мою думку. Проте загальне враження від книги чудове.

Напевно, було б круто глянути такий фільм😎 Так як атмосфера змальована гарно - такий собі нордичний вайб.
Саме через цю атмосферу і хотілося б побачити фільм, але можливо, то у мене в голові все так вималювалася…
Зʼявилось бажання побувати у Рейкʼявіку, а особливо на острові Відей!
Особливо читаючи під час зливи цю книгу…

Рекомендую до читання.

Коли я собі уявляю ретродетектив, то думаю про події приблизно сто років тому. Але "Рейк'явік" оповідає про свіжіші часи, хоча атмосфера ретро відчутна.

Злочин у книзі відбувається у 1956 році, а правда стане відома у 1986. І пошуком правди у 1986 році займається не поліція, а журналіст і його сестра.

У 1956 році 15-річна Лаура зникла. Дівчина працювала покоївкою у знатної багатої родини, які самотньо жили на острові. За їхніми словами, дівчина покинула острів і поїхала до Рейк'явіка, але більше її ніхто не бачив. А поліція знайти дівчину не змогла.

Пройшли роки. Поліцейський щодня думає про нерозкриту справу і про те, що сталося з Лаурою. У річницю зникнення журналісти знімають сюжети і пишуть статті, і серед них Валь. Невже він знайде щось, що пропустили поліцейські?

Для мене було дуже незвичним, що 15-річна дівчина працює далеко від сім'ї. Важко уявити таке у сучасному суспільстві, у західному світі.
Часто підкреслюється, що Ісландія маленька і всі всіх знають. Несподівані зв'язки постійно перепліталися, але не дозволили мені відгадати злочинця.

Це детектив без активної поліцейської роботи, скоріше, навпаки - про перепони розслідуванню, бо ж не можна турбувати "таких людей". Тут більше про збір інформації, розплутування зв'язків, пошук пропущених ланок. Що можна дізнатися через 30 років?

Я люблю саме такі детективи - без погоні і зброї, але з аналізом, зі складанням пазла.

Книжок ісландських авторів на ринку України зовсім не багато, тож новинка від Лабораторії просто не могла пройти повз мене. Це нордичний детектив, де фоном виступає сама столиця Ісландії. Частина сюжету відбувається у дні святкувань або історичних подій, які привернули масову увагу не лише місцевих жителів, а й всього світу до Рейк'явіку.

Влітку 1956 року, за загадкових обставин, зникла 15-річна Лаура. Вона ніби то покинула острів Відей, де працювала у поважного подружжя, але так і не повернулася до Рейк'явіку. Ця новина сколихнула всю Ісландію, острів було прочесано вздовж і впоперек, але ні дівчини, ні її тіла так і не знайшли.

Час ішов, справа висіла нерозкритою, хоча про неї не забували ні через 10, ні через 20, і навіть через 30 років. Хтозна, як би склалися обставини, якби юний і допитливий журналіст Валь Робертссон не захотів провести власне розслідування і написати про нього цикл статей до 200-ліття Рейк'явіку? А, може, когось просто замучило сумління?

Історія мені сподобалася. Здавалося, що я відмічаю найдрібніші деталі і от-от знатиму винуватця, але ні. Авторам вдалося мене здивувати, двічі(!) Такого повороту сюжету я точно не очікувала! Не скажу, що розповідь ведеться динамічно, але нічого зайвого, без води і непотрібних подробиць.
Не знаю, чи це випадково, чи видавництво вирішило потролити, але срср згадується з маленької букви, власне як і сша, дякую, посміхнулася.

Книгу точно оцінять любителі скандинавських детективів, хоча думаю й пересічним читачам сподобається. До речі, не лякайтесь складних імен, на початку зібрані всі дійові особи, що надзвичайно зручно.

Чудова книга, щоб саме читати лінійні атмосферні детективи. Хоч і суть злочину вдалося розгадати дуже рано, було пару дуже класних поворотів сюжету, які мене здивували і вразили.

Дуже сподобалось, що використали історичні політичні події, які, наприклад, були мені цікаві не в контексті детективу, а просто для себе.
Також великий плюс - не затягнутий сюжет, тому книгу не нудно читати.

Повільно, нордично, класично.

🌟А я насправді рада, що сьогодні все ще лишаються автори, які працюють саме у такій формі: злочинця викривають не під час карколомних гонитв із перестрілками, а у спокійній бесіді, наче на театральній сцені.

🌟 У 1956 році на одному з крихітних островів Ісландії зникає 15-річна дівчина, що працювала покоївкою у поважної сімейної пари. Розслідування нікуди не приводить, бо пара поважна, детектив молоденький, на дворі патріархальний лад, закономірне питання "ви впевнені, що Лаура покинула острів?" вважається за грубість та зухвальство.

❄️Через 30 років один амбітний журналіст вирішує зробити серію колонок на першій шпальті про ту ганебну справу (бо це ж Ісландія, тут не вбивають взагалі, а нерозкритих злочинів просто не існує). Йому щастить знайти кілька зачіпок, але... Але не стану спойлерити.

🌟 Тим не менш, журналістське розслідування потроху просувається і наштовхується на активну протидію з боку певних сил, а це означає, що не так все просто у тому зникненні, тож інтрига тримається.

🌟 Так, події тут відбуваються дуже повільно. Але зважайте, що автор обрав собі часовий проміжок 40-річної давнини! Це сьогодні здійснити телефонний дзвінок справа кількох секунд. Тоді, зателефонувавши комусь, ти міг послухати гудки і зрозуміти, що нікого немає вдома. Отже, відповідь на своє питання ти отримаєш пізніше, можливо навіть завтра. Уявляєте, який жах? 👻

❄️ В цілому мені дуже сподобалося. І класичний сюжет, і згадки Агати Крісті, розкидані по сюжету як явно, так і напівнатяками, і те, як були побудовані певні сцени, і отой перехід до більш активних — буквально готичних! — дій у кінці, і навіть певна театральність фінальних епізодів, де розставлялися крапки над ї. Да і герої тут розвиваються, а в кінці читача очікує навіть маленький твіст (не скажу, що геть неочікуваний, але цікавий, так).

🦋 Тож чому 4 зірочки, а не 5, якщо все чудово? За певну недосказаність: я б хотіла дізнатися, що саме конкретно сталося із усіма причетними до злочину. А так наче лишилося щось недоприбраним, наче якісь ще ниточки стирчать чи на столі після прибирання лишилася чашка із рештками кави та відбитком помади.

Ісландія, літо 1956 року. П’ятнадцятирічна Лаура працює хатньою помічницею у однієї сімейної пари на віддаленому острові Відей поблизу Рейк’явіка. Спокійний плескіт хвиль переплітається з жаром серпневого сонця, але в один день цей спокійний острів стає свідком її безслідного таємничого зникнення…

Тридцять років минуло з того часу, і коли місто Рейк'явік святкує своє 200-річчя, журналіст Валь Робертссон вирішив розпочати своє власне розслідування справи зникнення дівчини. Копирсаючись в минулому, він виявляє, що це таємниця, яку хтось уперто хоче залишити нерозгаданою. І коли практично знаходить відповідь, він розуміє, що істина вартує життя і опиняється під колесами автобуса. Тепер сестра загиблого розпочинає власну маніакальну Одиссею, щоб розкрити всі темні сторони цієї загадкової історії.

Редактори Amazon і The New York Times Book Review вважають це найкращим детективом, трилером і саспенс минулого 2023 року. Світом вже поширилося більше 4х млн примірників. В рецензіях пишуть, що книга - це повна синергія ісландської атмосфери, загадковості та небезпеки. Один з авторів (Рагнар) не лише відомий ісландський письменник-журналіст, але і юрист, викладач, а його соавторка (Катрін) — ісландська письменниця, політикиня, прем'єр-міністерка Ісландії з 2017 року. Обидва співзасновники Рейк’явікського міжнародного фестивалю кримінальної літератури Iceland Noir. Хіба лише цього було недостатньо для того, щоб “Рейк'явік” потрапив до моїх рук?

Тут в центрі сюжет, а не насилля чи екшн. “Рейк’явік” відзначається певним спокоєм і розміреністю. Навіть у найнапруженіших моментах автори лишають відчуття якогось спокою, віддавши перевагу виразним мовним засобам та глибокому аналізу персональних конфліктів. Завдяки цьому виникає не лише певне емоційне занурення, але й інтелектуальне захоплення.

Я люблю скандинавську літературу. Вона вабить мене певним нуаром, оригінальністю, витонченістю сюжетів та глибокою характеристикою персонажів. Але ісландські автори не схожі на норвезьких, шведських чи фінських. Якщо хочете дізнатися чим, то ця книга дійсно непоганий початок такого “дослідження”.

Анотація обіцяє щось гостроюсежне та напружене.
Але більша частина цього 'мега-розслідування' це скоріше халатність поліцейських та явне ігнорування деяких ланок розслідування через владу цих людей.
Перша половина книги йде досить затягнуто, тому що події показують нам уривками, а той, хто взявся розслідувати цю історію через 30 років, здається, теж не вірить в те, що є реальний шанс це зробити.

Як на детективний жанр, то ця історія досить посередня і навіть нордична атмосфера відчуженого острова майже не відчувається.

З хорошого - мені дуже сподобалося, як показали інший погляд на кожну деталь не звичайного журналіста чи детектива, а дівчини, яка вивчає літературу. Вона зчитувала кожну інтонацію та задумувалась про мотив кожного сказаного слова. І хоча більшість здогадок, мені здавались, притягнутими за вуха, але момент, коли різні люди читають одне і теж речення та сприймають його геть по-різному - це цікава задумка.

Кінець все таки мене трішки здивував, саме тому я готова поставити книзі 7/10⭐.

Як на історію для 'одного вечора' - непогано. Але не очікуйте від неї багато (особливо ті, хто любить цей жанр та багато його читає).

Хто вбив Лауру? (ні, не Лору Палмер, але воно й напрошується).

А може, і не вбив.. поки цього невідомо, адже п'ятнадцятирічна дівчина зникла 30 років тому, а її справа лишилася нерозкритою. В далекому 1956 молодому детективу Кріст'яну керівництво заборонило копати під подружжя, у якого вона працювала, та їхніх впливових друзів.

В 1986 році Валь, журналіст з Рейк'явіка, починає власне розслідування. Його зусиллями увага ісландців знову прикута до Лаури, але й близькість до цієї таємниці є для нього небезпечною.

Хоч я очікувала більш темний детектив, мені сподобалося. Оця атмосфера Рейк'явіку 80-х, святкування 200-річчя міста, описи районів - дуже занурює. На противагу йому є майже безлюдний острів Відей, де мешкало те подружжя і звідки зникла Лаура (а в 1986 там вже ніхто й не жив). До речі, будівлі на обкладинці - це Відейярстова та церква, які там і знаходяться.

Тут приємні герої - Валь та його сестра Сунна дуже живі, так би мовити. Багато уваги автори приділили їхнім взаєминам і це також великий плюс для книжки.
Що мене збило з пантелику, то це різке виведення з історії Кріст'яна. Якщо все почалося з нього, то потім він наче випав і з'явився ще півтора рази. Часом діалоги притягнуті за вуха, але окей, не буду вже аж так в подробиці.

Попри все це, мені сподобалося. Тут плюси переважають, а розв'язка геть несподівана при тому, що від початку особливої інтриги не було щодо підозрюваних. І так - я гуглила Рейк'явік та Відей, дивилася відео. Ще більше захотіла в Ісландію.