Нові відгуки

Ця чарівна книга варта уваги кожного Три різні, але водночас такі однакові історії, які відбуваються у різні проміжки часу -1933- Фрідріх 8 років «Дивовижний інструмент звучав так, ніби вміщав у собі весь біль, який відчував Фрідріх,-вражаюче відкриття, розчарування й непереборний смуток. «Він погойдувався в такт музиці, ніби грав для великої кам'яної будівлі консерваторії, ноти зливою стікали хлопцеві на обличчя, роблячи його чистим. -1935- Майк 11 років «Граючи на ній, якісь мелодії, Майк умить ввідчував їх серцем, його кроки здавались життєрадіснішими, а душа сповнювалась чимось таким, чого не мала вже довго. Може, це й було щастя?» «Він заплющив очі, сподіваючись назавжди зберегти в серці цей момент, аби потім постійно згадувати... -1942- Айві 10 років «Коли я граю на гармоніці, мені здається ніби музика переносить мене в якісь інші місця. Дуже далеко звідси. «Люди сприймали її здібності серйозно й цінували талант. «У Айві звучали тільки попередні слова вчительки - У тебе справжній талант до музики, це просто дар Божий.

Ця книжка просто підкорила моє серце. Читала, не відриваючись. Хоча це і не дивно, адже авторка має Медаль Джона Ньюбері -важливу відзнаку в галузі дитячої літератури. Історія чарівна. Світ напередодні війни. 1933 рік і юний Фрідріх - німецький хлопчик з вадою на обличчі і неймовірною любов'ю до гри на гармоніці. Але нацисти не люблять таких. 1935 рік і американські хлопчики - сироти Майк і Френкі, які мріють про нову домівку, маму і заняття музикою. 1942 рік і мексиканка Айві, яка на собі відчула, як це бути третім сортом у США, вчитись у допоміжній школі, незважаючи на те, що брат воює у Другій світовій. При цьому дівчинка-неймовірно талановита у грі на гармоніці та флейті. Їх всіх об'єднує ще одна героїня - Музика, яка звучить з кожної сторінки, та дивовижна тринадцята гармоніка з літерою П. Книжка про добро і трішечки зла, адже воно нікуди не поділося,але віра у світле таки переможе. Це прекрасна, казкова історія, якої так мені бракувало у непростий час сьогодні. І ще хочеться підняти кришку фортепіано, яке для гри я не використовувала років 20.