Коли всі вперто бачать у тобі кого завгодно, тільки не тебе самого, може статися так, що з часом ти забудеш, хто ти.

І так, Моцарт помирає у 18 столітті. Одна з причин — його отруїв

Сальєрі, друга — перебір з ртуттю (підбадьорливі настоянки). І раптом з'являється посеред Нью-Йорку 21 століття. Його забирають у поліцейський відділ, щоб дізнатися хто він і чому у такому дивному одязі. Тут ми знайомимось з "типовою поліційною парочкою з голлівудських фільмів" - Козінський і Бріджес.

Моцарт був розгублений і не розумів що коїться. На допомогу детективи визивають Стейсі-мігрантка з України, яка незаконно перебуває на території США. Завдяки їй і починається життя Моцарта 2.0

Неймовірно цікава та невимушена історія. Від неї на серці стане легше. Цю книгу точно буду перечитувати. Також було приємно усвідомлювати, що розумієш про що йдеться (музична сфера).

- Цей момент мене неабияк розчулив:

«Нарешті Моцарт змахнув рукою і настала тиша. Така цілковита, що чути було, як стукають серця. Граптом, наче грім під час весняної грози, вдарили аплодисменти. Усі повставали з місць і аплодували так, ніби від сили, з якою вони б'ють долонями, залежить їхнє життя. Зал ревів, як гірський потік.

Ця чарівна книга варта уваги кожного

Три різні, але водночас такі однакові історії, які відбуваються у різні проміжки часу

-1933- Фрідріх 8 років

«Дивовижний інструмент звучав так, ніби вміщав у собі весь біль, який відчував Фрідріх,-вражаюче відкриття, розчарування й непереборний смуток.

«Він погойдувався в такт музиці, ніби грав для великої кам'яної будівлі консерваторії, ноти зливою стікали хлопцеві на обличчя, роблячи його чистим.

-1935- Майк 11 років

«Граючи на ній, якісь мелодії, Майк умить ввідчував їх

серцем, його кроки здавались життєрадіснішими, а душа сповнювалась чимось таким, чого не мала вже довго. Може,

це й було щастя?» «Він заплющив очі, сподіваючись назавжди зберегти в серці цей момент, аби потім постійно згадувати...

-1942- Айві 10 років «Коли я граю на гармоніці, мені здається ніби музика переносить мене в якісь інші місця. Дуже далеко звідси.

«Люди сприймали її здібності серйозно й цінували талант.

«У Айві звучали тільки попередні слова вчительки - У тебе справжній талант до музики, це просто дар Божий.

Від книжки я нічого неочікувала, тому була приємно вражена

Енн-заручена, але не впевнена в правильності свого рішення. Кітті-її найліпша подруга, закохана в дорослого чоловіка. Вони приймають рішення добровільно піти медсестрами, і їх відправляють на Бора-Бора(дії відбуваються під час Другої Світової)

Навколо цього острова ходять різні чутки, але ми точно можемо бути впевнені у тому, що він змінює людей.

Неймовірно щімка історія, на душі був камінь, через ті всі події, багатьох було шкода.. Єдине чого мені невистачило-це розкриття героїні Мері, її історії з тим хлопцем, бо я не очікувала що там таке трапиться

Кітті-мені здається за її поведінкою ховається шось більше, ніж просто часта закоханність. Енн можна зрозуміти, вона молода і через цей тиск, через поспіх розгубилась та запанікувала.

А загалом тут і про дружбу, таємниці, зраду, заздрість і звісно ж про кохання

Кінець історії мене дуже розчулив, цікаво як все закінчилось, якби доля розпорядилась по інакшому?

Хочете відпочити від складної літератури або від книг із багатошаровим світоустроєм, тоді беріть та читайте цю історію

Розповідається про Мейсі в якої є певний нав'язаний синдром відмінниці та хорошої дівчини. Це загострилось після сімейної трагедії, яка не полишає думок дівчини. Життя починає змінюватись після її знайомства з компанією, яка працювала на заході матері Мейсі.

Оххх.. цей її недохлопець мене бісив (хоча його було небагато). Це той випадок коли синочка геній, то будь ласкава відповідати цьому статусу. Ще й коли він відправив Мейсі у бібліотеку на заміну собі, також було недуже.

Мати дуже сильно була зайнята роботою, бо таким чином справлялась з трагедією, через що і втратила зв'язок із доньками. Перестала проводити час з ними та просто цікавитись їх життям..

А от люди, що працювали у цій кейтеринговій кампанії мені сподобались. Так, хаос був та переслідував їх, але це вже як їх невід'ємна частка

Я сповна відпочила разом з цією книгою, насолодилась атмосферою літа. Тут не буде відвертостей чи занадто "ванільних" моментів, що є плюсом

"Я чую тебе" - історія про двох жінок, чиє життя було випробовуванням долі, подій. Сюжет побудовано таким чином: 2 розділи про Катерину Білокур — художницю та 2 розділи про Олену Петрусенко — оперну співачку.

В житті вони не перетинались, але один лист допоміг Катерині у визнанні її творчості. Ці дві жінки кардинально різні за характером, темпераментом. Петрусенко — активна, йде до своєї мети не дивлячись на перешкоди, а Білокур — спокійна, покірна дівчина, яку батьки цькували через її заняття, а вона все малювала.

Текст написаний дуже мелодійно, читаючи я не помічала годин. Цікавіше було читати про життя Олени Петрусенко, на сам перед через те, що її професія мені дуже близька, та через те, що її життя було більш насиченим та цікавішим, аніж у Катерини, яка майже не виїжджала зі свого села та й життя в неї було не просте, бо там усі політичні події відчувались більш гостро. Одна не могла знайти справжнє кохання, друга не сильно цього і бажала.

Фінал мене трохи вразив через нотку магічності, але те що розкрили долю сім'ї Петрусенко потішило. Дууууже рекомендую прочитати, бо історія мені потрапила в саме❤️